Поминання 23/2016

2 червня минуло 9 днів, як у зоні АТО обірвалося життя дорогого сина, брата — Валентина Івановича ЛЕВИЦЬКОГО

30.07.1981-25.05.16 р.

Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею. У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти усмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Скільки не мине часу — ти завжди будеш поряд із нами. Хай над твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса — то пам’ять про Тебе. Спи спокійно. Лебединим пухом хай буде тобі земля...

З глибоким сумом батько, брат та невістка

2 червня — 3 роки світлої пам’яті коханого, дорогого, найкращого чоловіка — Анатолія Болеславовича ВАЛІНКЕВИЧА

Пішов від нас ти так раптово і дуже рано, ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці тривожна рана, бо ти ж пішов не на годину — назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа — розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка... Що ж, рідний наш, ти вже не з нами, у світлих спогадах живи. Ми завжди будемо тебе любити і пам’ятати. Нехай Господь оберігає твою світлу і добру душу.

Вічно сумуючі: дружина Діна, сім’ї Буньковських, Чіркунових, Валінкевичів, Бродовських, Помінчуків

7 червня минає 8 років, як пішов у вічність наш дорогий чоловік, тато, дідусь — Іван Васильович ЧЕРКЕС

Опустіла без тебе земля. І промінчики сонця не так ясно світять. Дуже сумно без твоїх теплих, мудрих слів, без лагідних рук, добрих очей, щирої посмішки. Тяжко усвідомлювати, що тяжка хвороба забрала тебе у нас. Рідний, єдиний, коханий… Ми через все життя пронесемо світлу пам’ять про тебе. Спочивай з миром. Усі, хто знав, — згадайте добрим словом і тихою молитвою. Царство Небесне і Вічний спокій.

Вічно сумуючі дружина, син, дочка, невістка, зять, онуки, правнуки

5 червня минає 40 днів, як пішла з життя дорога і рідна нам людина — Катерина Арсенівна ПАЦЕР з с.Орепи

Найгарніша, найдобріша, наймиліша… Пробач нам, рідна, що не врятували твого життя. Ми крізь роки пронесемо світлу пам’ять про тебе, як про взірець розуму, краси, мудрості, добра, щирості. Спочивай, мамочко, з миром. Царство Небесне тобі, рідна.

Вічно сумуючі сини, доньки, онуки, правнуки, зяті, невістки

1 червня минуло 15 років скорботи і печалі, як пішов у вічність Анатолій Петрович ХАРИТИЧ

Перестало битися Твоє добре серце, у котрому вистачало тепла всім. Не заросте ніколи та стежина, що провела Тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрий словом люди пом’януть. Скільки не мине часу, а Ти завжди будеш поряд із нами. Вічного життя Тобі у Царстві Небеснім та спокою твоїй душі.

Люблячі дружина, донька, син, зять, невістка та онуки