Альтанка «для алкашів»

Вирішили ми якось із мужиками зробити альтанку у нашому дворі. Щоб для усіх радість була: із сусідами можна потеревенити, дітей побавити, з друзями «розслабитися». Одне слово — відпочити.
Сказано — зроблено. Взяли інструмент, «озброїлися» дошками. Стали клепати… Не минуло й півгодини, як на стук молотка почали виходити сусіди. Заглядають крадькома, мовляв, що тут робиться? Розумієте, коли живеш у багатоповерхівці, то від цієї шпаківні нікуди вже не подінешся. Усе під сусідським прицілом — треба ж потім про щось говорити!
«Прицілившись» на нашу роботу, одні подивилися і пішли собі далі у справах. Але були й такі, хто «вистрелив». Як от тьотя Дуся — головна «снайперша» нашої дев’ятиповерхівки:
— О-о-о… Це вже для наркоманів і алкашів роблять!
— Чому це для алкашів?! Зовсім ні. Для усіх мешканців будинку.
— Я сказала, що для алкашів. Будуть тут бухати вечорами і колотися. Знаю я!
Ми з мужиками не стали сперечатися — робили ж не для алкашів. Придумали розмалювати альтанку, щоб дітям було веселіше. У нашому будинку, до речі, живуть художники, вони й погодилися допомогти. Теж вважали, що альтанка — не для алкашів.
— А ви у народу спитали? — не вгамовувалася тьотя Дуся.
— А ми — хіба не народ? — здивувався я. — Разом із сусідами вирішили.
— Народ треба питати! — судячи з реакції, тьотя Дуся образилася, що її не спитали. Що це залишилося повз її «прицілом».

Альтанка й справді вийшла гарна, добротна. Головне, своїми силами змайстрована. Ніхто ж для тебе не зробить, як сам не зробиш! А тут — ще й для людей. Приємно, як не крути, добрі справи робити.
Ввечері, коли йшов додому з роботи, у альтанці був аншлаг — сусідів набилося, наче у рукавичку. Головні місця зайняли ті, на чию думку це ми побудували для алкашів і наркоманів. Та я все ж приготувався, що зараз мені з друзями подякують. Змінюють же люди свої переконання. Підійшовши ближче, почув «голос народу»:
— Я вам кажу, що це вони побудували, щоб гроші «відмити», які накрали, — «подякувала» тьотя Дуся. — Я за ними давно стежу. Злодії вони, грошей забагато!

Увечері пиво з мужиками ми пили у мене — в альтанці місця не знайшлося. Про нас швидко забули — з’явилися «свіжі» теми. Люська з 13-ї квартири, кажуть, чоловіка «на гарячому» застукала — ото гвалту було! А що сусіди недочули, — додумали. Як кажуть, Стівен Кінг «відпочиває» — таке навигадували.
Ми з мужиками одноголосно вирішили, що більше альтанки будувати не будемо. Краще їздити на рибалку — риба, принаймні, мовчить…