Про солдатські будні: збір коштів на «якісь значки», перспективи відновлення шпиталю і квартири для воїнів АТО

Я не зроблю великої помилки, стверджуючи, що кожна друга сім’я нашого міста і району живе проблемами армії в цілому та військових Новоград-Волинського гарнізону, особливо — ті сім’ї, в яких служать сини, доньки, онуки, рідні.
Проблемами соціального і правового захисту військовослужбовців та їх сімей опікується Новоград-Волинська міськрайспілка солдатських матерів як осередок Житомирської обласної громадської організації солдатських матерів. Ми не працюємо заради реклами, не піаримося різними акціями. Ми виконуємо свій материнський обов’язок, приходимо на допомогу, коли того потребують обставини, захищаємо по-материнськи наших захисників — синів Вітчизни.
1 вересня 2016 року 30-та ОМБр відзначатиме 75-ту річницю створення військового формування, на базі якого сьогодні функціонує наша славетна «тридцятка» — найкраща і висококваліфікована в ЗСУ.
Два з половиною роки особовий склад 30-ї ОМБр знаходиться в пеклі бойових подій Савур-Могили, Степанівки, Вуглегірська, Дебальцевого, Донецького летовища та інших гарячих місць пекельного Сходу. Про них вже зняті фільми, публікуються матеріали в пресі.
Всі небайдужі співвітчизники, як можуть — і морально, і матеріально — підтримують прославлених бійців.
Написати в газету мене спонукали події останнього місяця. Коли ми отримали інформацію про відзначення поважного ювілею 30-ї ОМБр, рішення командування нагородити кращих військовослужбовців відзнаками і медалями, підняти моральний дух особового складу в умовах бойових дій, ми підключились до збору коштів для оплати за їх виготовлення. Я почала звертатися до осіб, яких знаю багато років і поважаю, і наштовхнулася на їх цікаву думку, що в такий час комусь захотілось витратити кошти на «якісь значки», кому вони потрібні (?!), а деякі особи відкрито сміялись.
Я не очікувала такої реакції і була просто шокована. У відповідь говорила, що, напевно, у ваших родинах ніхто не був у пеклі АТО, ваші сини поряд із вами в мирному Новограді, не ходять по мінних полях, не горять у бойових машинах, над їх головами не пролітають снаряди ворожої артилерії, тому бойові відзнаки і медалі для вас — просто значки…
На згадку мені прийшли 80-ті роки, коли, відслуживши строкову службу, солдати поверталися додому в формі з відзнаками за доблесну службу. Батьки зі сльозами гордості цілували рідні оченята, нагрудні відзнаки аж до значків ГТО. А сьогодні ви, далеко не бідуючи, насміхались і винуватили когось у тому, що вам погано жити.
Але, незважаючи на вислухані думки, знайшлися небайдужі люди, керівники, підприємці, які відгукнулись на наші звернення. Ми зібрали необхідні кошти — відзнаки і медалі виготовляються вчасно.
Солдатські матері щиро дякують і низько вклоняються всім, хто взяв участь в акції і знайшов гроші для виготовлення нагород. Це — Віктор Мельник, Петро Марчук, Валерій Кірієнко з Городниці, Олександр Гуменюк, Анатолій та Михайло Нехфедовичі, Олександр Диба та Микола Андрущенко, Тетяна та Борис Барановські, Олімпіада Коншевець та Олена Козловська, Володимир Спешилов, Едуард Кухарський, Віталій Табалюк, Благодійний фонд родини Розенблат.
Спасибі за виділені на АТО матеріали Геннадію Стаєнному, за виготовлення фасадних в’їзних воріт на КПП 30-ї ОМБр, які завершать композицію нової огорожі території бригади, — Віктору Бараннікову, Ігорю Ільяхову та Юрію Зелітанкевичу.
Ще 16 грудня 2014 року, коли виникла гостра потреба у наданні висококваліфікованої медичної допомоги пораненим військовослужбовцям, ми, спільно із Житомирською обласною організацією солдатських матерів, звернулися з листом до Президента, Верховного головнокомандувача ЗСУ щодо прискорення відновлення роботи шпиталю в Новограді-Волинському. Декілька разів ми були на прийомі у міністра оборони, спілкувалися з Департаментом охорони здоров’я МО, центральним клінічним шпиталем МО. До нас приїжджало багато поважних комісій, щоб оцінити стан об’єкту. Задоволені від’їжджали, а через певний час ми отримували суперечливі відповіді за різними підписами: «Ваше питання вирішується», «Робота шпиталю буде відновлена», «Відновлення роботи шпиталю недоцільне».
Ми дуже раділи, що в передвиборній програмі В.Л. Весельського одним із пунктів було відкриття шпиталю. Були зібрані необхідні документи, погодження, узгодження Генерального штабу і справа наштовхнулась… на невідомий паркан пакету документів. Пройшов 2015 рік, йде друга половина 2016-го, а шпиталь — наче завмер. А лише в нашому місті знаходиться більше тисячі поранених і покалічених молодих воїнів, які потребують лікування і реабілітації в умовах шпиталю. Комісії запевняли нас, що вони домовились із керівниками міста, лікувальних установ, що поранені лікуватимуться в лікарні, але не уточнили, за які кошти.
На честь наших лікарів, вони безвідмовно надають допомогу ветеранам АТО, але цивільна медицина відрізняється від військової, яка вимагає тривалої реабілітації і психологічного розвантаження, оскільки наслідки бездіяльності можуть бути непередбачувані. Тому і водить поранених АТОшників по лікувальних і діагностичних закладах, МСЕКах Житомира голова Житомирської обласної організації солдатських матерів Валентина Васильчук, добиваючись кваліфікованої оцінки стану здоров’я, ступеня його втрати.
Періодично після чергової інформації в місцевій пресі про відновлення роботи шпиталю місто охоплює хвилювання, чекають військовослужбовці, родини поранених і покалічених військових, поки хтось впливовий додумає своє рішення. Як скоро це буде, — невідомо.
І останнє, дуже болюче питання, яким ми займаємося десяток років. Це — забезпечення сімей військовослужбовців житлом. На черзі в очікуванні свого даху над головою стоїть 600 сімей військових, чекають мовчки по 15-20 років. За останні 8 років жодної квартири, відповідно до існуючої черги, військові не отримали. Два з половиною роки вони там, в АТО, а сім’ї, діти тут — хто де.
У 2015 році Міністерством оборони було виділено 1,140 млрд. гривень на закупівлю житла через тендерні торги, але чомусь наш гарнізон цей тендер оминув, лише в грудні 2015 року ми дізналися, що тендер не відбувся через відсутність учасників. Ніхто навіть не зателефонував і не поцікавився, чому Новоград-Волинський не взяв у ньому участі. До речі, не лише наше місто, а й Житомир, і Бердичів.
У 2016 році дане питання нами було взято на особистий контроль, і нарешті нам повідомили, що десь у серпні буде оголошено конкурс і торги. У Новограді заплановано купити на вторинному ринку 12 квартир вартістю 9 тис. грн. за квадратний метр: 7 трикімнатних квартир по 700 тис. грн.; 3 — двокімнатні по 600 тис. грн. та 2 — однокімнатні по 400 тис. грн.
Попередні опитування по оголошеннях про продаж житла — власники згодні продати квартири Міністерству оборони, чекаємо оголошення про початок і механізм торгів. Але, щоб конкурс відбувся на заплановані 12 квартир, повинно бути хоча б 2 продавці на кожну квартиру. Якщо ця кількість пропозицій буде зареєстрована, то є надія на залишкові або додаткові кошти, не виключена можливість придбання додаткових квартир.
Я звертаюся до мешканців міста з проханням взяти участь у конкурсі і запропонувати ваші квартири, виставлені на продаж, Міністерству оборони для наших доблесних синів, вони цього заслужили своїми подвигами в АТО.