Поминання 37/2016

Володимир Миколайович ГЕРАСИМЧУК

20.03.1965-09.09.2001 р.

Той день, коли твій погляд згас і серце перестало битись, був найстрашнішим днем для нас, і з цим ніяк не можемо змиритись. Ти в нашій пам’яті живеш, ніколи з серця не підеш, бо ти для нас — один єдиний. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте.

Сестри з сім’ями

1 вересня минуло два роки світлої пам’яті по загиблому в АТО Валерію Вікторовичу ЮРЧЕНКУ, колишньому працівнику ТОВ «Рубін»

Він працював серед нас, та ворожа куля забрала життя нашого товариша на 43 році, на Сході України. Валерій Вікторович назавжди буде у нашій пам’яті взірцем порядної та чуйної людини, який до кінця свого життя виконував свій патріотичний обов’язок. Ми схиляємо голови в жалобі і висловлюємо щирі співчуття близьким і рідним героя, який віддав своє життя за мир і незалежність України. Світла пам’ять про мужнього захисника Вітчизни назавжди збережеться в наших серцях.

Адміністрація та весь колектив ТОВ «Рубін»

5 вересня минуло 9 нестерпно болючих днів, як відійшов у вічність дорогий наш син, чоловік, батько, брат, протоієрей — Сергій ВАЛЕНТЮК

Минають дні важкої скорботи і печалі, як Ти пішов у вічність. Ти пішов із життя, залишив нас у розпачі, дім став пусткою, а життя втратило свої барви. Немає таких слів, щоб висловити свою печаль. Скільки не мине часу, Ти завжди будеш поряд із нами. Нехай згадають молитвою та добрим словом усі, хто Тебе знав. Вічного життя Тобі у Царстві Небеснім та спокою Твоїй душі.

У глибокій печалі мама, дружина, дочка, син, брат і сестра з сім’ями, всі рідні

9 вересня — 9 днів, як не стало найдорожчої нам людини, чоловіка, батька, дідуся — Павла Павловича БАРДИКА

Якби ти міг ще довго жити, було б світліше на землі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Вічно сумуючі дружина, дочка, зять, внуки, всі рідні

6 вересня — 9 днів, як пішов з життя люблячий чоловік, дорогий батько, дідусь та прадідусь — Микола Артемович ДАВИДЮК

На душі — біль, печаль і сум, та пам’ять про тебе ніколи не згасне у наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій твоїй душі, наш рідний.

З глибоким сумом родина

8 сентября — 10 лет светлой памяти Лидии Ивановны СМОЛКО

Время никогда не залечит раны, не загладит боль в наших сердцах. Нам очень нелегко без тебя. Не хватает твоей материнской заботы, мудрого совета, доброго слова, родного взгляда. Десять лет прошло, но каждый день ты с нами. Мы помним тебя и любим. Царство Небесное и вечный покой твоей душе.

Муж, дети, внук