Поминання 41/2016

10 жовтня — 10 років світлої пам’яті нашого дорогого Сергія Петровича БОЙКА

Минає час, але ти вічно будеш жити в наших серцях. Нехай свята земля береже твій вічний спокій. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі дружина, діти, онуки

9 жовтня минає 2 роки, як перестало битися серце дорогої нам людини — Сергія Віталійовича ЛУЩАНА

Кожної хвилини сумуємо за тобою. Царство тобі Небесне, земля пухом.

З сумом синочок, всі твої рідні

11 жовтня минає рік з дня смерті нашої дорогої матусі, бабусі та прабабусі — Ольги Іванівни ГОНИШНЮК з с.Маковиці

Пройдуть роки, спливуть тумани, над світом знов зійде зоря, та не зітруть тії рани, що принесла нам смерть твоя. Пішла від нас ти дуже рано, ніхто не зміг тебе спасти, на серці в нас глибока рана, доки живі ми — з нами ти. Царство Небесне і вічний спокій тобі, рідненька.

Сумуючі дочки, син, невістка, зяті, онучки, правнучки

9 жовтня минає 9 днів, як пішов з життя Анатолій Михайлович ГУДЗЬ

Світла пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Царство тобі Небесне і вічний спокій твоїй душі.

Рідні

9 жовтня минає 21 рік, як не стало нашої ріднесенької мами — Людмили Костянтинівни ЛАВРЕНЮК

Не стихає великий біль у серці, бо все перед очима той страшний день і та страшна хвилина, коли підступна смерть вирвала тебе від нас, і перестало битися твоє серденько. Ти назавжди покинула свій дім, пішла в інший світ, звідки вже немає вороття... Незважаючи на стільки років, ми не можемо змиритися з тим, що ніколи не побачимо тебе, не почуємо теплих слів. Ти мала золоту душу, щире серце і вмілі руки. Твій світлий образ збережемо у пам’яті назавжди. Дякуємо Богові, що ти була у нашому житті. Хай сонечко зігріває твою останню домівку, хай м’якою і теплою буде тобі земля, хай добрі янголи охороняють твій спокій. Царство Небесне, наша дорогенька, рідненька і незабутня. У цей скорботний день, хто її знав, пом’яніть тихим словом.

Рідні

2 жовтня перестало битися серце доброго, люблячого чоловіка, чуйного, турботливого батька, якого всі любили і поважали, — Миколи Ілліча ПРОКОПЧУКА

Той день, коли останній вогник згас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас, і ми не можем з цим змиритись. Погасли сонце і зірки, ніхто Тобі вже не всміхнеться, пішов від нас Ти назавжди, а пам’ять вічно збережеться.

Вічно сумуючі доньки з сімями, онуки, правнуки та всі рідні

Частинку серця нашого відносять серця, котрі пішли від нас на небеса...

5 жовтня минає п’ять років, як пішли від нас найдорожчі нам люди — Тетяна та Богданчик ФАРЕНЮКИ

В той день навкруг життя буяло, а серце так хотіло жити. Вас у нас, дорогенькі, не стало, і ми не в силах щось зробити... Пішли ви від нас у самому розквіті життя, і в нашій пам’яті навіки вам не буде забуття. Були для нас ви, наче пташки, мов щебетливі солов’ї. Без вас і сумно нам, і важко, і серце плаче кожен день... Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Царство вам Небесне. Вічний спокій вашим душам.

Вічно сумуючі чоловік, батько, мати, брат, рідні, куми, друзі

10 жовтня минає рік, як пішла з життя Валентина Андріївна ОРЕХОВА

На душі — біль, жаль і сум. Тебе немає і більше вже не буде з нами. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій тобі.

Сумуючі діти, онуки, правнук та всі рідні

5 жовтня минув рік світлої пам’яті коханого чоловіка, люблячого сина і батька, турботливого зятя, надійного і безвідмовного друга, дорогої нам людини — Миколи Анатолійовича Кравчука

Тебе немає, серце плаче, душа згорьована болить. Ми кожен день чекаєм тебе і виглядаємо щомить. Закрила хижа смерть повіки, скувала холодом вуста, заснула вічним сном навіки людина добра і проста. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Коли літа твої буяли, а серце так хотіло жити, тебе, наш дорогий, не стало, і ми не в силах щось змінити. Скільки не мине часу, ти завжди будеш поряд із нами. Хай над твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса — то пам’ять про тебе. Спи спокійно, наш дорогенький. Лебединим пухом хай буде тобі земля, а душі — вічний спокій і Царство Небесне. В скорботі голови схиляємо, сумуємо, любимо, пам’ятаємо.

Сумуючі дружина, сини, мама, рідні, близькі, друзі

Тебе, як власне серце, не можна забути і замінити...

11 жовтня минає 4 роки, як перестало битися велике, любляче серце найріднішої людини, мудрої порадниці, чудової господині, люблячої дружини, прекрасної матусі і бабусі — Ганни Степанівни ГАЛЬЧУК

Ні серце, ні розум не можуть змиритися, що ти більше не повернешся, не підтримаєш, не посміхнешся, не заспіваєш. Не минає жодної хвилини, години, дня, щоб ми не згадували, не виглядали... Залишилися тільки сльози і печаль. Так хочеться пригорнутися до Тебе. Нехай Господь дарує Царство Небесне і вічну пам’ять, а свята земля береже Твій сон. Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом і щирою молитвою.

Вічно сумуючий чоловік, діти

Ось минуло 9 днів, як зупинилося серце люблячого чоловіка, турботливого батька — Володимира Івановича ПОДОЛЯНЧУКА

Життя людське, мов тоненька нитка, обривається, зупиняючи людину на життєвій дорозі. Пішовши в інший світ, Ти залишив по собі добру пам’ять. Тепла Твого серця і душі вистачало для нас усіх. Ми ніколи не зможемо повірити в те, що навіки перестало битися Твоє турботливе серце. Плачуть за Тобою всі стежки, плаче дім, бо немає господаря в нім. Пам’ять про Тебе — чиста і світла — назавжди залишиться в наших серцях. Хай буде пухом Тобі земля, а душі — Царство Небесне. Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом.

Вічно сумуючі дружина, діти та всі рідні

4 жовтня страшна хвороба забрала у нас дорогу нам людину — доньку, сестру, маму, бабусю — Наталію Вікторівну АЗАРОВУ

Рветься на частини серце, болить душа і не віриться, що тебе вже немає серед нас. Спи спокійно, наша рідненька. Хай наш сум і гіркі сльози не тривожать твої сни. Царство Небесне і вічний спокій тобі.

У скорботі — всі рідні

7 жовтня минає рік, як залишила нас дорога матуся — Анна Павлівна ГАРБАРЧУК

Немає слів, щоб передати, як нам тебе не вистачає, як сильно ми сумуємо, як самотньо без тебе. Любимо тебе і в пам’яті нашій — ти завжди жива. Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте. Вічна пам’ять, Царство Небесне.

Діти, онуки

13 жовтня минає рік, як не стало нашого тата, чоловіка, дідуся — Івана Васильовича РОМАНЮКА з с.Мала Горбаша

Ти був для нас, неначе пташка, і щебетав, як соловей, без тебе жити сумно й важко, і серце плаче ніч і день. Осиротіла наша хата, нема тебе, твоїх очей, ніхто до нас тебе не верне, хоч ми і плачем ніч і день.

Сини, дочка, дружина та усі рідні

2 жовтня на 88-му році життя пішов у вічність наш дорогий Микола Ілліч Прокопчук

Перестало битися Твоє добре серце, у котрому вистачало тепла для всіх. Ти пішов із життя, залишив мене у розпачі, дім став пусткою, а життя втратило свої барви. Немає таких слів, щоб висловити свою печаль. Скільки не мине часу, Ти завжди будеш поряд зі мною. Нехай свята земля наша береже твій вічний спокій. Царство тобі Небесне.

У скорботі дружина

7 жовтня — 40 днів, як пішов у вічність дорогий чоловік, батько, дідусь і прадідусь — Микола Артемович ДАВИДЮК

Ти пішов від нас і залишив печаль та сльози. І скільки б часу не минуло, — Ти вічно житимеш в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій, наш рідний.

З глибоким сумом родина

9 жовтня — 40 днів, як пішов у вічність найдорожчий чоловік, батько, дідусь — Павло Павлович БАРДИК

Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Царство тобі, любий, Небесне і вічна пам’ять твоїй душі.

Вічно сумуючі дружина, дочка, зять, внуки, всі рідні