Поминання 46/2016

11 листопада — 5 років світлої пам’яті Альоночки Іванівни РЕДЬКО
29.07.1998-11.11.11 р.

А було б лише 18...
Ніколи нам не забути той страшний день і ту страшну хвилину, коли підступна смерть вирвала тебе від нас, коли перестало битися твоє серденько. Ти пішла в інший світ, звідки вже немає вороття. Хай сонечко зігріває твою останню домівку, хай м’якою і теплою буде тобі земля, хай добрі янголи охороняють твій спокій. Царство Небесне, наша дорога, рідна, незабутня. У цей скорботний день, хто знав її, — пом’яніть тихим словом.

Вічно сумуючі мама, тато, братик Віталій з сім’єю

9 листопада минуло 40 днів, як пішов з життя Анатолій Михайлович ГУДЗЬ

У скорботі голови схиляємо, сумуємо, любимо, пам’ятаємо. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Нехай свята земля береже твій вічний сон.

Сумуючі дружина, діти, онуки, рідні та друзі

16 листопада минає 3 роки, як пішов з життя наш люблячий батько, чоловік, дідусь — Анатолій Миколайович ВАКУЛЬЧУК

Горбок землі мовчить, як все довкола. І огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею, у світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть.

Вічно сумуючі дружина, діти, внучка

13 листопада минає рік з дня смерті Василя Володимировича БАРАНОВА

Пішов від нас ти дуже рано, ніхто не зміг тебе спасти, яка глибока в серці рана, поки живі ми — з нами ти.

Сумуючі дружина, діти, онуки

12 листопада — 10 років, як немає з нами дорогої нам людини, дружини, мами, бабусі, тещі — Марії Іванівни ПОНОМАРЕНКО

Якби могла ти довше жити, —
Були б щасливі внуки й діти.
Але не в силах ми змінити
Господню волю у житті.
Тебе ми будем пам’ятати,
Була найкраща в світі мати.
Таких, як ти, не забувають,
Таких лиш вічно пам’ятають.
Хто пам’ятає, — пом’яніть,
Хто забув, — згадайте.

Вічно сумуючі чоловік, діти, онуки

12 листопада минає рік, як немає з нами Івана Степановича ТОРУЦЬКОГО

Пішов від нас ти дуже рано,
Ніхто не зміг тебе спасти,
Яка глибока в серці рана,
Поки живі ми — з нами ти.

Вічно сумуюча дружина, діти, онуки

12 ноября — девять лет, как не стало нашего дорогого мужа, отца и дедушки — Василия Адамовича ШУЛЯКА

Тебя уж нет, а мы все верим — в душе у нас ты навсегда, и боль свою от той потери не залечить нам никогда.

Помним, скорбим, жена, дети, внуки

12 листопада минає 3 роки, як перестало битися серце дорогого чоловіка, батька, дідуся — Олександра Івановича СВІДЕРСЬКОГО

Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Світла пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях. Царство Небесне та вічний спокій твоїй душі. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки і всі рідні

15 років тому, 13 листопада 2001 р., наша родина назавжди попрощалася з тобою, дорога наша людино — В’ячеслав Антонович ВЕРЕМЄЄВ

Час рікою пливе...
Але не міліє озеро Печалі, не стають меншими снігові замети, під якими сховалося все наше життя — сімейні радощі, мрії про щасливе майбутнє доньок, онуків, уміння ділити горе навпіл. Це те, що ніколи не повернеться, крім постійних гірких думок-спогадів...
А жити доводиться за тебе і за себе. Низько схиляємо голови перед пам’яттю твоєю.

У вічній жалобі дружина, діти, онуки

16 листопада — річниця світлої пам’яті Миколи Степановича ШИНКАРУКА

Той день, коли твій світ погас і серце перестало битися, став найстрашнішим днем для нас, з яким не можемо змиритися. Такого милого, святого, такого доброго, як ти, такого щедрого, простого нам вже ніколи не знайти. Нехай Господь тобі дарує життя — те, вічне, неземне, і хай навік тебе полюбить і прийме в Царствіє своє. Сумуємо, любимо, пам’ятаємо.

З глибоким сумом дружина, сини, невістки, онуки

12 листопада минає 40 днів, як передчасно відійшла у вічність надзвичайної доброти людина, донька, сестра, матуся та бабуся, яку ми всі любили та поважали, — Наталія Вікторівна АЗАРОВА

А серце не вірить, душа не сприймає, що серед живих тебе вже немає. Свідомість до спокою кличе, а серце щемить і щемить...
Тебе, наша рідна і люба, довічно не зможемо ми забути ні на мить... Нехай Господь Бог дарує твоїй душі Царство Небесне і вічний спокій.

У вічній скорботі всі рідні