«Згадаємо ці роки» — новий проект у міському колегіумі

Минув 2016-ий рік, який в Україні був оголошений Роком англійської мови. Учні 9-Б класу Новоград-Волинського колегіуму вирішили не залишатися осторонь, а внести частинку себе, створивши проект під назвою «A Year To Remember» (згадаємо ці роки), кординатором якого став вчитель іноземних мов Едуард Зіннуров.
Підростаючому поколінню стало цікаво, як їх однолітки в 90-х роках минулого століття опановували цю науку, та що змінилося через 20 років. Ще одним поштовхом для уроку стала річниця запровадження вивчення мови за британськими підручниками (видавництва «Oxford University Press»).
Робота над проектом розпочалася 7 листопада 2016 року. Вивчення матеріалів відбувалося щодня, під час великої перерви в музеї історії колегіуму. Всю віднайдену інформацію учні викладали до тематичних спільнот у соцмережах. Впродовж місяця збиралася та оброблялася інформація для фінального уроку, що відбувся в 7-А класі 19 грудня.
Під час уроку семикласники знайомилися з національними символами Сполучених Штатів Америки у формі різноманітних історій. Невипадково для уроку була обрана саме ця тема, оскільки учні активно листувалися зі своїми однолітками зі США. Наостанок вдалося послухати вітання від випускників із-за кордону, які не мали змоги приїхати. Зокрема, від Інни Гончар (яка деякий час працювала вчителем англійської мови в колегіумі); Людмили Козакової (Італія), Наталки Бузьян (Російська Федерація) та однієї з присутніх учениць Надії Зацепіної (зараз працює в колегіумі вчителем англійської мови).
Згодом нам вдалося поспілкуватися з іще одним випускником — Іваном Лавренчуком, який ознайомив нас із подіями тих років: «Саме ми були першими «першачками», коли розпочав свою роботу Новоград-Волинський колегіум. Саме ми були першим класом, який займався поглибленим вивченням англійської мови. Саме ми, разом з Едуардом Ільгамовичем, започаткували різноманітні заходи, що пізніше увійшли в «шкільний літопис». Навчання в колегіумі було дуже цікаве, ми не сумували ні хвилини, кожного місяця в нас відбувалися різноманітні заходи як під час уроків, так і в позаурочний час. Мені запам’ятався один із конкурсів — фонетичний, який проводився кожного року між учнями 2-х груп. Суть його полягала в опануванні певного літературного твору протягом місяця — саме такого роду змагання давало нам змогу правильно навчитися вимовляти різноманітні слова, вчитися розставляти наголоси у словах, тон, інтонації.
А потім усі ці твори ми декламували перед незалежними журі. Кожен учасник, окрім оцінок, отримував приз. Ми були нагороджені дипломами та додатковими балами, що, у свою чергу, складали рейтинг під назвою «ТОП-10». Такі заняття вчили нас не тільки перемагати, адже участь — це і є вже маленька перемога, а й покращувати свої знання у такій грайливій, але дуже корисній, формі».
На питання, що змінилося за цей час, Іван розповів, що зараз учні мають більше можливостей для навчання, аніж вони у свій час. Адже в них не було такої великої кількості додаткових джерел, як є зараз у сучасної молоді, бо дуже часто елементарно не вистачало підручників, не кажучи вже про якісь інші засоби «учнівської розкоші».
Наостанок розмови випускник звернувся з побажаннями до школярів, щоб ті належно використовували всі засоби, що зараз їм пропонує сучасний світ, брали максимум від уроків англійської мови, адже ці знання не прийдеться носити за плечима, тим більше — їх у школі викладають безкоштовно. А в майбутньому вони обов’язково стануть у пригоді, бо у сучасному світі надзвичайно важко без знання мови.
Що ж до підсумків конкурсу, то Едуард Ільгамович розповів: «Проект «Згадаймо ці роки» задумувався, у першу чергу, для учнів нинішніх: 9-ий клас мав опанувати техніку виконання громадсько-історичного проекту, 7-ий клас — ознайомитися з умовами навчання 20 років тому та зрозуміти, що спонукало та надихало колишніх учнів, маючи мінімальне забезпечення, опановувати англійську мову, працювати наполегливо та творчо, досягати успіхів та планувати своє майбутнє.
9-ий клас так і не виконав до кінця початкових планів, творчого запалу вистачило лише на перші два тижні роботи. 7-ий клас сприйняв новацію із цікавістю: учні знайомилися з матеріалами проекту, розпитували про атмосферу 90-х років, спілкувалися зі своїми батьками, які є свідками тих часів. Найбільше захоплення викликали долі колишніх семикласників: 11 із 18 учнів групи зразка 1996 року пов’язали своє життя з англійською філологією, більшість — мають сьогодні цікаву та престижну роботу, троє проживають за кордоном. Впевнений, що відеовітання випускників, присутність на уроці підштовхнули сучасних учнів до думки, що варто пам’ятати свою школу та однокласників, утримувати контакт, вчитися на позитивних прикладах. Можливо, приклад випускників допоможе їм прийняти правильне власне рішення, від якого залежатиме їхнє майбутнє».