Кохання — ліки від буденності: приймати без рецепту!

Кохання не має обмежень у віці — це зрозуміло з листів-зізнань, які наші закохані читачі надіслали на «Пошту Святого Валентина». І нехай не усі — про щасливий хеппі енд у почуттях, але кожну романтичну історію ми, готуючи її до друку, ніби прожили разом із вами. Щиро бажаємо, аби кожне серце знайшло своє почуття, було зігріте кимось, відчуло підтримку і позбавилося самотності.
Ті ж щасливчики, котрі зустріли у житті свою людину, нехай бережуть її і не забудуть привітати з Днем закоханих, який світ відзначає 14 лютого. А ця сторінка — спосіб сказати одне одному важливі слова, розповісти іншим про своє щастя, насолодитися радістю від того, що близька людина дізнається про ваші почуття через газету…
Цього дня принесу тобі каву у ліжко і газету з освідченням. Ці слова — крихта того, що я можу зробити для єдиної моєї, неповторної. Милуватимуся твоєю задоволеною усмішкою, подарую улюблені квіти. Буде, звісно, ще подарунок, якого ти чекаєш. Мрію зробити тебе щасливою. Не лише цього дня, а завжди. Дякую, що ти є, котеня!

 

У мене тут пустеля без тебе,
Але Бог мене пошкодував:
Як подарунок загорнув червоним бантом
Кілька нових ідей, багато роботи,
Дав упевненість, що все зможу.
Тільки коли зупиняюся на мить, —
Все одно сумніваюся у тому,
Що ти про мене забув.

 

Ти сиділа за столиком у кафе, щось шукала в телефоні. А я подумав: яка сумна компанія — телефон. Я куди краще тобі пасуватиму. Ми могли би проводити час разом, не загадуючи наперед казок, просто жити сьогодні.
Я теж, як і ти, замовив собі того дня зелений чай. Якщо розкажеш мені, з яким смаком був твій, то поділюся секретом: люблю солодке, але того разу не захотів додавати у чашку цукор. Мені було солодко спостерігати за тобою і уявляти нас за одним столиком…
Здогадалася? Тоді — на тому ж місці, у той же час!

 

Быть влюблённым – это счастье,
Ты прими поздравления мои,
Пускай прочь отходят ненастья,
Всё всегда только лишь для любви,
И не зря этот праздник был создан,
На четырнадцатое февраля,
Даже в небе построились звёзды,
В знак сердечка, тебе от меня!

 

Таких більше не існує. Розумію це щоразу, коли їду від тебе далеко і скучаю без тебе. Що ще сказати? Ти сама знаєш, що, коли ми зустрічаємося, більше у світі нікого не існує для нас обох. Кохана, чекаю нашої зустрічі.

 

Ми кохали. Ми так кохали, що навпіл розламувалася планета. Губи нили, і сльозилися очі від вітру. Не хотілося вина чи грошей і людей ніяких не хотілося. Не могли дивитися продажний телевізор, взагалі не могли нічого дивитися.
Мерзли руки, стискаючи плечі. І в пальто занурюючи ніс, я говорила: «Давай, до зустрічі». Між нами тягнувся тросом смак і запах улюбленої шкіри. Усе п’янило, змішувалися думки, і сміявся Бог над нами з холодного піднебесся.
Ми любили. Ми так любили, що не знали нічого іншого. Навіть окремо, ми були, наче одне тіло. І стояв на місці час, і шуміли чужі діти. І весна цілувала нас на іншій планеті…

 

Прощавай. Я змінилася, ти став іншим. Нам ніхто не повірить, і ніхто не за нас. Коли буде сумно, згадуй, як ми сміялися. Як засинали, обіймаючись, і були щасливими. Шкода, що наші зорі розсипалися бісером. Де б ти не був, кого б не любив, я влаштую собі привал і відправлю: «Я скучаю».

 

ДЛЯ МОГО ЧОЛОВІКА ОЛЕКСАНДРА
Ягідно-ніжний,
Сунично-солодкий,
Турботливий, лагідний…
Нехай вітерець далеко віднесе
Хмаринки твого суму.
Бути усмішкою для тебе —
Мені приємно і просто,
Коли я вперше тебе обійняла —
Відчула затишок у твоїх руках.
І побачила, як усміхнулися твої очі!
Усміхайся, коханий.
Я поруч!

 

ЛЯХОВИЧУ ЄВГЕНУ!
У цей день, окрилений коханням,
Тобі присвячую слова,
До тебе лину із зізнанням,
Яким наповнена душа.
Люблю безмежно, ніжно, щиро,
Завжди із пристрастю в очах,
І почуття мої, як море,
Міцніють в пристрасних вітрах.
Тобі спасибі я скажу
За те, що є в житті моєму!
Всі почуття до тебе збережу,
Тебе кохаю я шалено!

 

ДОРОГЕНЬКИЙ ЗАЙЧИКУ!
Сказати хочеться багато,
Ще більше хочу побажать,
Та слів не вистачить на світі,
Щоб почуття мої всі передать.
Низький уклін тобі і дяка
За усі прожиті роки,
За ті турботу і віддачу,
За всю любов, що даєш Ти.
Згадай! З чого все почалося?
Із чаю почуття всі проросли.
Люблю тебе, ціную дуже,
Життя без тебе — не моє.
Люблю тебе, ціную дуже,
Моє сердечко — лиш Твоє!
P.S. Я дуже вдячна долі за нашу зустріч. Часом тебе не ціную настільки, як на це заслуговуєш. Вибач мене за біль і зіпсований настрій. Я старатимуся заради нашої сім’ї. Ти у мене — найкращий! Зі святом!

 

Люблю тебя за то, что просыпаясь,
Смотрю в твои глаза и улыбаюсь.
За тот букет нежных слов,
Который ты мне даришь каждый вечер.
За то, что ты всегда мне помогаешь.
Люблю тебя за то, что ты упрямый.
Люблю тебя за наших деток.
За то, что нет прекрасней и милей, чем ты.
За то, что иногда меня ты балуешь.
Люблю тебя безумно.
Спасибо за то, что ты у меня есть!!!

 

Людмилка, вітаю з Валентином!
Щастя, здоров’я бажаю.


ЛЮБИМОМУ ВЛАДИМИРУ!
Любимый, родной мой человек! Спасибо тебе за то, что ты есть в этом мире. Благодаря тебе, краски жизни ярче, воздух прозрачнее и чище, солнце теплее. Я тебя люблю, и сегодняшний день — великолепный повод ещё раз сказать тебе важные и нужные слова.
Люблю — в этом слове так много тепла, нежности и ласки! В День святого Валентина тысячи сердец излучают эти чувства, становится теплее и радостнее оттого, что в наше жестокое время ещё есть место для искренности и нежности.
Любимый мой человечек! Желаю тебе любить и быть любимым, дарить радость и быть счастливым, желаю жизненной гармонии и душевного тепла. Искренне люблю тебя как свою половинку, ценю как человека и уважаю как друга. С праздником любви! Крепкого здоровья, благополучия и достатка. Пусть ангел-хранитель всегда оберегает тебя.
Люблю тебя очень-очень!

 

Ти намагаєшся сховатися за образом дракона і вважаєш, що ми — із різних полюсів. Але є така хвиля, коли ці полюси, хоча й на мить, стають ближчими. Можливо, ця весна розжене хвилю до сили цунамі? Я не проти в неї пірнути. А ти?
Обійдемося без підпису. Якщо ти прочитала, — ти і так знаєш: від кого — і кому. А іншим ці всі «мі-мі-мі» не потрібні :-)

КОХАНУ ДРУЖИНУ ЛЮДМИЛУ ВІТАЮ З ДНЕМ СВЯТОГО ВАЛЕНТИНА!
Я зачарований тобою,
Ти вся, немов з кохання зроблена.
Краса твоя не знає меж,
Вона чарівністю оздоблена
Лісів й лугів квітучих, сонячних,
Трави рясної, рос прозорих.
Ти — ніби янгол, казкова фея,
Така красива, така чудова.
Я зачарований тобою,
Ти вся, як дивовижний подих
Дерев квітучих весняних, ніжних,
Ти — ніби вийшла з ланів природи.
Спасибі, люба, за те, що ти
Увесь цей час надихаєш, тішиш
Мене, а ще — за увесь цей світ,
Який для мене став такий потрібний!
Тебе, мій янгол, кохаю дуже,
Будь завжди поруч зі мною, мила,
Прошу тебе, бо життя вдихати
Мені без тебе не стане сили!

 

ДЛЯ ЯРОСЛАВА МЫТЮКА
В далёком небе звёзды тихо блещут,
Я не должна, но всё ж тебе пишу,
Моё сердечко бьётся и трепещет,
А это значит — я тебя люблю!
Жду!

 

Мне говорили: увидишь — и в горле затихнет звук,
кудри черные обволокут плечо,
и дракон, что живет в позвоночнике,
тут же расправит крылья
и опустит голову на твои ключицы.
Мой позвоночник — 11 лезвий и 8 жал,
ты ушла, и я ни словом не возражал,
лишь ладонь разжал, когда стало тесно.
Мне говорили: в глазах тех
не сыщешь дна, пропадешь и не вынырнешь —
и погубит тебя она, и беда с тобой приключится.
Вот он я, кто ранил, а после — смиренно ждал.
Оголённый провод, пустая комната и кинжал.
Я цветы наши срезал и больше
их не сажал, без тебя я — пустое место.
Что любовь — это дар, книги, конечно, лгут.
Боль повсюду, куда бы я не бежал,
моё сердце никто так не обнажал,
я бы вырвал его похоронить, сбежал,
но за мной тень твоя следует, как невеста.
Мы случились однажды, больше мы не смогли,
и весна отказалась просить за нас.

Редакція газети «Звягель» приєднується до всіх вітань і особисто від себе бажає всім закоханим кохатися 365 днів у рік!!!