Поминання 14/2017

10 квітня — рік, як пішов у вічність Олексій Борисович ЛАПКО

Без тебе, дорогий, сумно і дуже важко, серце плаче кожен день. Ти був добрим чоловіком, батьком, дідусем, хорошою людиною. Твого тепла і доброти вистачало для нас усіх, дякуємо Богові, що ти був з нами. Ти залишив світлу пам’ять про себе. Вічний спокій твоїй душі та Царство Небесне.

З глибоким сумом твоя родина

6 квітня минуло 10 років світлої пам’яті дорогенької, турботливої Матусі, лагідної бабусі, прабабусі — Федори Павлівни МАМАЙЧУК з с.Орепи

Земля Вам хай буде пухом і вічне Царство в Небесах. Ми Вас ніколи не забудемо, завжди Ви — в наших серцях. Глибокий сум і добра пам’ять назавжди залишаться з нами.

Рідні

10 квітня минає 2 роки світлої пам’яті Івана Леонідовича ЦИМБАЛЮКА

Здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Не хоче серце з цим змиритись, що в очі вже не подивитись. Пішов достойно в майбуття, тобі не буде забуття. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Нехай свята земля береже твій вічний сон. Царство Небесне душі твоїй і вічна пам’ять.

Сумуючі дружина, син, дочка, мама, теща, родичі

1 квітня — 7 років, як перестало битися серце Любові Сельвестрівни КАНАРСЬКОЇ, а 12 квітня — 7 років, як пішла від нас Надія Сельвестрівна КУЗНЄЦОВА

Вічна вам пам’ять. Ми завжди вас пам’ятаємо і сумуємо.

Вся родина

8 квітня минає 40 днів, як пішов із життя люблячий батько, чоловік та дідусь — Юрій Олександрович ЮР’ЄВ

Щемить душа і капає cльоза, немов могутня лапа тисне груди. Тебе з нами вже 40 днів нема, а туга нас не покидає й смуток. Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоть скільки хочешь клич, сама печаль повисла над землею. У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї... Царство тобі Небесне, рідненький.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки

ВЕРЕМЕЕВА-ХРУСТАЛЁВА Людмила Вячеславовна

14.06.1962-03.04.2014 г.

Ты торопилась жить: всё успевала, дорожила дружбой, боготворила дочь, мужа. Гимназия, где работала 20 лет замдиректора, — твоё детище...

Три года, как нет со мной Милочки, а я не могу свыкнуться с мыслью, что каждый вечер не слышу: «Мамуль, как ты? Не болеешь? Скучаю, приезжай.» Вниманием не были обделены ни сёстры, ни племянники, которых она искренне любила.

Прости, дорогой наш человек, что не смогли тебя спасти, кто знал Людмилу, помяните, низко головы склоните — только слёз не надо: память — лучшая награда.

Мама, сёстры, дочь, муж

12 квітня — 40 днів, як пішла від нас у вічність найдорожча людина, коханий чоловік, турботливий татусь та найкращий у світі дідусь — Василь Сергійович Гайдай

Серце плаче і болить душа. Скільки б не шукали очі в рідній хаті — найріднішої людини вже нема. Як сумно без Вас, дорогенький, печаль не проходить і серце болить. Кожну мить перед очима стоїть Ваша постать, згадується ніжний рідний голос, Ваша посмішка, турботливий погляд.

Велике горе прийшло в нашу родину. Якби Ви могли ще довше прожити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті.

Наш дорогенький, страшний біль у серці, коли ми йдемо до Вас на кладовище, розмовляємо з Вами, розказуємо новини, питаємо поради. А у відповідь — тиша, мовчазна гробова тишина. Коли не можна до Вас прихилитися, поцілувати, обійняти. І змиритися з цим немає сил. Адже Ви були найкращим у світі татусем, дідусем та чоловіком, міцною опорою та порадником у радості та смутку.

Спіть спокійно, любий наш, Ви заслужили Божого тепла і Царства Небесного. Тепло Вашої душі залишиться назавжди з нами.

Сумуючі дружина, донечки, зяті, онуки