Поминання 44/2017

1 листопада — 9 років, як трагічно, в 13 років, обірвалося життя коханого синочка — ДЕНИСКИ

Синочок рідненький, чекаю я тебе щодня, що прийдеш ти до рідного порогу. Та не приходиш, бо сира земля закрила назавжди тобі дорогу. Ти нас покинув дуже рано, в житті немає вороття. І кров з невидимої рани буде текти усе життя. Життя тобі, мій любий синку, подарувало дуже мало літ. А замість щастя, радості, надії дало в дарунок цей граніт. Як птах, синочок в небо полетів, без тебе, рідний, світ весь похмурнів, без тебе, сонечко, так важко жити, тебе я вічно буду згадувати, любити. Хай сонце ласкаве із неба цілує голівку твою. Хай вітер тихенько шепоче про долю нещасну твою. Царство тобі Небесне, мій синочку.

Любимо, пам’ятаємо, не забудемо.

Мама, брат, дядя

2 листопада минуло 9 днів, як не стало коханої дружини, люблячої матусі, найкращої бабусі і сестри — Тамари Федорівни БОНДАРЧУК

Ти не померла: тебе не стало — та в серці житимеш завжди. У цьому світі ти була так мало — та залишила навік сліди.

Сумуючі чоловік, діти, онуки, рідні

3 листопада минає 7 років, як не стало дорогого батька, дідуся — Віктора Герасимовича СТЕФАНІШИНА, а 7 листопада минає півроку, як раптово пішла з життя дорога матуся, бабуся — Світлана Євгенівна САВИЦЬКА

На душі — біль, жаль і сум. Вас немає і більше вже не буде з нами. Та пам’ять про вас вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій вам. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі син Вова, невістка, онуки, донька Люда, зять, син Віталік, онуки

4 листопада минає 40 днів, як пішла з життя кохана дружина — Марія Олексіївна МОРОЗ

Сон страшний ясні очі закрив, і вуста вже не вимовлять слова, вірить я не хотів, що не стало тебе, твоєї ласки, тепла та любові.

Сумуючий чоловік, донька Ірина, онуки, Юрій Іванович

6 листопада минає 40 днів, як пішла з життя дорога нам людина, найкраща мама та бабуся — Марія Олексіївна МОРОЗ

Ти в нашій пам’яті живеш, наче пісня солов’їна. Ніколи з серця не підеш, бо ти для нас — одна-єдина.

Сумуючі син, невістка, донька, зять, онуки, правнуки

6 листопада минає 8 років, як перестало битися рідне сердечко Марії Валентинівни КРАВЧЕНКО

Твоїм теплом і ласкою зігріті, ми поховали все найдорожче у світі. Від усіх життєвих мук душа твоя спочине, а пам’ять і любов до тебе ніколи не загине.

Вічно сумуючі чоловік, діти, онуки, правнук

5 листопада минає 40 днів, як перестало битися серце коханої дружини, люблячої матусі, бабусі і прабабусі — Галини Оксентіївни НЕЖЕНСЬКОЇ

Пробач, рідненька, і прости, що не вберіг тебе і не зміг спасти. Ти назавжди залишишся в наших серцях.

У глибокій скорботі чоловік Анатолій, донька Валентина, сини — Ігор, Віталій, невістки, онуки та всі рідні

5 листопада минає рік, як пішла з життя дорога бабуся, матуся — Ольга Гордіївна РАБЧУК

Спи спокійно, наша люба, взята волею судьби. Хай наш сум, безмірна туга не тривожать твої сни.

Сумуючі донька, онука, правнучка

31 жовтня — 40 днів, як пішов з життя люблячий чоловік, батько, дідусь — Олександр Михайлович АНТИПЧУК

Щемить душа і капає сльоза, немов могутня лапа тисне груди. Тебе з нами вже 40 днів нема, а туга нас не покидає й смуток. Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Нема тебе, хоч скільки хочеш клич, сама печаль повисла над землею, у світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї... Царство тобі Небесне, рідненький.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки та всі рідні

4 листопада минає 10 років, як зупинилося серце дорогої Анастасії Миколаївни КІБЗЮК с.Орепи

Збігають дні, а в серці — невгамовний біль. Не віриться, що це навіки. Вогонь життя раптово знас, залишивши печаль і смуток. Світла пам’ять про тебе, твої доброту, людяність, порядність назавжди залишаться з нами. Царство Небесне і вічний спокій Вашій душі.

У глибокій скорботі чоловік, діти, онуки, правнуки

7.11.17 - рік світлої пам’яті Варвари Марківни САВИЦЬКОЇ

Життя людське, мов мить (і навіть менше). Не існує тих слів, щоб висловити той біль, горе, від якого щемлять наші серця. Не можемо повірити в те, що навіки перестало битися ваше серце. Вона була для нас опорою, порадницею і дуже гарною господинею як для родини, так і для багатьох жителів с.Івашківка. Вона прожила всі свої роки нелегко: голод, холод, роки війни, смерть дітей, внуків, братів, сестер, сусідів. У наших серцях вона житиме, поки будемо жити ми.

Сумуємо, пам’ятаємо. Хай буде лебединим пухом Вам земля, а душі — Царство Небесне.

Рідні