Поминання 52/2017

3 января — 5 лет, как нет с нами нашего дорогого, любимого мужа, отца, дедушки — Михаила Борисовича ЗОЗУЛЕВИЧА

Не простившись ни с кем, не сказав всем: «Прощай!», скрылся Ты в темноте, лишь оставив печаль. Сердце погасло, будто зарница, боль не приглушат года, образ твой вечно будет храниться в памяти нашей всегда.

Жена, дети, внуки

1 січня минає 25 років, як пішов у вічність Федір Іванович КОНЄВ

Пам’ятаємо.

Любимо.

Сумуємо.

Сумуючі рідні та близькі

29 грудня — 10 років, як пішов з життя люблячий чоловік, тато, дідусь — Володимир Павлович ДЄТКОВ

10.06.1946-29.12.2007 р.

Ми пам’ятаємо татуся тільки найкращими спогадами. Гордимося, що у нас був та залишився в пам’яті такий чоловік, батько й дідусь. Царство Небесне. Вічна пам’ять.

Дружина, діти, онуки

26 декабря прошло 9 дней, как ушла из жизни Светлана Алексеевна ТИМОЩУК

Тепло души твоей осталось вместе с нами. И сердцу больно, и горю нет конца. Любим тебя, и в памяти нашей — всегда ты жива. В сердцах людей оставила след, память о тебе вечно жива. Одной звездой стало меньше на земле. Одной звездой стало больше на небе. Тебя, как собственное сердце, нельзя забыть и заменить. Ты ушла из жизни слишком рано, нашу боль не выразят слова. Спи, родная, ты — наша боль и рана, память о тебе — всегда жива. Как трудно подобрать слова, чтоб ими нашу боль измерить. Не можем в смерть твою поверить, ты с нами будешь навсегда...

Вечно скорбящие муж, сын, родители, родные и друзья

30 грудня минає 40 днів світлої пам’яті дорогої дружини, матусі, бабусі — Наталії Вікторівни ЄВПАК

Рідненька наша! Ти передчасно покинула життя і пішла у вічність. Спливають дні, минають ночі, так невгамовно час летить, а серце крається й болить. Повернути б назад ті щасливі роки, коли ми були разом з тобою. Та пішла ти від нас назавжди, навіки, і забрала ти радість з собою...

Світла пам’ять про тебе не згасне ніколи і залишиться назавжди. Царство Небесне і вічний спокій твоїй добрій душі.

У вічній скорботі чоловік, діти, онуки

31 грудня минає 40 днів, як пішов з життя Григорій Степанович МІСЬКОВ

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом. Печаль у наших серцях залишиться назавжди. Царство Небесне, вічна пам’ять і спокій Вашій душі, спочивайте з миром.

Сумуючі рідні та близькі

3 січня минає 2 роки, як обірвалося життя Володимира Васильовича СІРУКА із с.Орепи

Ніхто тебе спасти не зміг, пішов з життя ти дуже рано, залишив смуток і печаль, в серцях лишив глибоку рану. Вічний спокій твоїй душі і Царство Небесне.

Вічно сумуючі дружина, діти, онучка та рідні

1 января — год, как ушла из жизни любимая жена, мама, бабушка и прабабушка — Валентина Григорьевна РАКУЗОВА

Тебя уж нет, а мы не верим. В душе у нас — ты навсегда. И боль свою от той потери не залечить нам никогда. Царствие Небесное и вечный покой, родная. Скорбим.

Муж, сын, внук, правнук

3 січня минає рік, як обірвалося життя люблячого чоловіка, батька, дідуся — Миколи Васильовича ПОЛІЩУКА

Той день, коли останній вогник згас, і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас, і ми не можем з цим змиритись. Немає Вас вже і не буде, стежки травою заросли, печаль стискає наші груди, бо Ви навік від нас пішли.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки, рідні

1 января — 5 лет, как трагически погиб единственный внук и сын — Тарас Викторович ОКСАНЧУК

1995-2013 р.

Печалью радость облилась, в мгновенье жизнь оборвалась. Сердечко биться перестало, и скорбь рекою полилась. 5 лет живём в слезах и горе, и не утешит нас никто, лишь Бог стоит в преддверьи у порога, лишь он утешит нас встречею с тобой. Хочу сравнить тебя с цветком пиона, с цветком волошки — глазики твои, и губки пышные — с лепестками розы, сынок — ты неувянувший цветок. Ничто беды не предвещало, никто не знал, что путь земной твой таким коротким станет, но не грусти, сыночек мой. У Бога путь твой, готов к земному раю. Не огорчайся, милый мой. Грешную землю ты оставил, в раю Божием ты гостишь. Скоро земной рай Божий настанет, в котором ты будешь вечно жить.

Вечно любящие тебя, до встречи скорбящие о тебе: бабушка, прабабушка, папа, родные

31 грудня минає 1 рік, як пішов з життя найрідніший чоловік, батько, дідусь — Олександр Миколайович СУСЛОВЕЦЬ

13.07.1955-31.12.2016 р.

Прожив життя своє Ти і пішов навіки, лишивши добрі спогади й ім’я. Так спи спокійно, безтурботно, рідний! Завжди з Тобою вся Твоя сім’я... Ти над усе любив життя і труд, мав світлий розум, вмілі руки. Про Тебе пам’ять бережуть в серцях.

Сумуючі мама, дружина, діти, внучки

27 грудня — 40 днів світлої пам’яті Зої Якимівни ШУНЕВИЧ

Час невблаганний, а доля кожного — перехід у вічність... Зоя Якимівна гідно пройшла свій життєвий шлях: дитина війни, успішна донечка, вдячна учениця і студентка, любляча дружина і матуся, вірний друг, чуйний порадник, мудра Людина. Разом із чоловіком Олександром Павловичем подружжя виховало та навчило не одне покоління звягельчан, їх уроки фізики були напрочуд цікавими та зрозумілими.

Пам’ять та шана ветерану педагогічної праці вічно житимуть у наших серцях.

Просимо вшанувати її пам’ять доброю згадкою, щирою сльозою, теплим словом.

Колеги школи №4, друзі, однодумці