Поминання 9/2018

4 березня — 40 днів, як перестало битися серце мого коханого чоловіка та найкращого татуся в світі, капітана 30-ої ОМБр — Юрія Михайловича СКОРИКА

23 січня невиліковна хвороба забрала у нас тебе назавжди. В той вечір я втратила чоловіка, а діти — батька. Юрочка був для нас усім... Він був справжнім офіцером, який закінчив Київське Суворівське військове училище, Київський інститут Сухопутних військ розвідувального факультету, присвятив своє життя народу України. Захищав Батьківщину в зоні АТО. Допомагав сім’ям загиблих, займався пошуком безвісти зниклих побратимів, був членом виконавчого комітету міської ради, заступником ГО «СУВІ АТО та бойових дій». Майже 9 років нашого подружнього життя промайнуло, як один день, як одна мить. Дякую тобі за те, що ти у нас був, та залишишся в наших серцях, думках, спогадах назавжди. У своєму серці ми збережемо тебе усміхненим з примруженими щасливими очима, які дивляться на нас з любов’ю та ніжністю. Ми будемо молитися за тебе, хай Господь пошле тобі Царство Небесне та вічну пам’ять.

Так хочеться кричати в небеса,

Піднявши догори долоні,

Тебе тепер зі мною вже нема,

З небес ти дивишся на мене із донькою!

Сумуємо, пам’ятаємо, любимо: дружина Валентина, донечка Анастасія, синочок Максим

4 березня минає рік, як страшенне горе увірвалося в нашу родину — не стало дорогого чоловіка, люблячого татуся, турботливого дідуся — Василя Сергійовича ГАЙДАЯ

Ріднесенький наш, якби Ви знали, як сумно без Вас, як гірко нести тягар втрати, як важко усвідомлювати, що вже ніколи не відчуємо Вашого тепла. Щедрим, багатим на добро було Ваше золоте серце, хороші справи Ви залишили після себе.Таточку дорогенький, разом із Вами в той страшний день обірвалися щасливі струни нашого серця, життя потускніло, погас вогник в очах. Без Вас ми осиротіли. Пройшов рік, але біль не проходить, серце відмовляється вірити в те, що Ви вже ніколи не зайдете в домівку, не посміхнетесь, не запитаєте, як у нас справи, чи нічого нам не болить. Іноді Ви приходите уві сні, чим приносите звістку про небезпеку. Прокинувшись, так на душі тепло, адже Ви, такий рідний, наш, були поруч, говорили і, ніби все, як раніше, — Ви є. Величезне горе, що цей спокій тільки приходить уві сні. Ми віримо, що Ви нас бачите і весь час охороняєте. Ясна лампадка Вашої душі завжди освітлюватиме нашу життєву дорогу, а пам’ять про Вас зігріватиме і підтримуватиме у важку хвилину. Спочивайте з миром, пухом земля Вам, наша найдорожча людино. Ви — в нашому серці назавжди.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки

5 березня минає рік, як перестало битися серце рідної нам людини — Алли Василівни ЛУГАНОВОЇ, а 9 березня минає 15 років світлої пам’яті дорогої нам людини — Василя Івановича ЛУГАНОВА

Вічна пам’ять, Царство Небесне! Пам’ятаємо, сумуємо. Хто знав їх, — згадайте, пом’яніть.

Ваші рідні

У зоні бойових дій загинула колишня студентка медичного коледжу — Сабіна ГАЛИЦЬКА

Старша медична сестра медичної роти 10-ї гірсько-штурмової бригади Сабіна Галицька загинула 20 лютого під час надання цивільному населенню медичної допомоги в зоні бойових дій. Медиків обстріляли поблизу с.Кримське Новоайдарського району на Луганщині.

23-річна Сабіна Галицька народилася в Бастовій Рудні Ємільчинського району Житомирської області. Навчалася у Новоград-Волинському медичному коледжі, який закінчила у 2014 році за спеціальністю «фельдшер». Працювала в Барашівській дитячій лікарні. Потому проходила службу в Навчальному центрі «Десна», після чого підписала контракт і стала військовою в медичній роті.

Міський голова, міська рада та її виконавчий комітет висловлюють глибокі співчуття батькам Сабіни — Тетяні Михайлівні та Станіславу Бернадовичу Галицьким із приводу непоправної втрати — смерті дочки.

Інформація міської ради

26 лютого минув рік, як пішла з життя Марія Павлівна Вітренко (Мельченко)

Назавжди залишиться щеміти наша туга за тобою. Щира подяка тобі за все. Світла пам’ять про тебе завжди буде з нами і з тими, хто тебе знав. Нехай пухом буде тобі свята земля. Царство Небесне!

Сумуючі сини і донька з родинами, внуки і правнуки

Біжить, спливає час...

5 березня минає 15 років, як обірвалося життя Якова Григоровича НЕЧИПОРУКА

Ми пам’ятаємо тебе тільки найкращими спогадами. Нехай сьогодні всі, хто знав тебе, ще раз згадають. Царство Небесне тобі і вічний спокій.

Сумуючі сестра, брат, племінник із сім’єю

7 березня минає 40 днів з трагічної загибелі Володимира Івановича ОНОПРІЄНКА з с.Ужачин

31.12.1996-27.01.2018 р.

Пішов від нас ти дуже рано, ніхто не зміг тебе спасти, яка глибока в серці рана, поки живі ми, — з нами ти.

Сумуючі мама та всі рідні

5 березня минає 9 днів, як пішов з життя Анатолій Васильович ВАСИЛЬЧУК

На душі — біль, і жаль, і сум. Тебе немає і більше не буде. Пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі дружина, діти, онуки

1 березня минуло 40 днів, як пішов із життя Леонід Григорович ШАРВАРКО

Земне життя — складне і швидкоплинне, і рідних проводжати безумовно жаль. Прости, що не змогли тебе спасти. Хай Господь дарує Царство вічне і спокій душі твоїй. Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом.

Дружина, діти, онуки

5 березня минає 7 років, як в автокатастрофі загинув Валентин Леонідович ЗАГУРСЬКИЙ

Як швидко плине час… Пішов від нас ти так раптово і дуже рано, ніхто не знав і не відчував біди. Тепер на серці тривожить рана, бо ти ж пішов не на годину, а назавжди. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка. Така душа розумна, добра, мила, а доля випала, немов полин, гірка. На чорний камінь упаде роса, і в тій скорботі — наша є сльоза. Тебе немає, і погляд твій погас, але в серцях ти назавжди у нас, бо таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне тобі і вічна пам’ять.

Вічно сумуючі батьки, брат Віталій із сім’єю

Кажуть, Бог забирає найкращих...

5 березня — 40 днів світлої пам’яті Миколи Євдокимовича САВЧЕНКА

Минають дні тяжкої скорботи і печалі, як тебе немає з нами. Осиротіла наша хата, немає тебе, твоїх очей, ніхто до нас тебе не верне, хоч ми і плачем кожен день. Пішов від нас ти дуже рано, ніхто не зміг тебе спасти, лишилась в серці нашім рана, і смуток залишився назавжди. Великий слід у житті ти залишив, і скільки добра ти всім зробив. Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто тебе знав. Пам’ять про тебе завжди з нами. Вічного життя тобі у Царстві Небеснім та спокою твоїй душі.

З глибоким сумом дружина, дочка та вся твоя родина

2 березня минає 3 роки, як трагічно загинув Володимир Зіновійович КОСЯК

Більшої втрати, як вічна розлука з дитиною, в житті не буває. Бог відміряв Тобі такий короткий життєвий шлях, призвав Тебе, рідненький, в інший світ, згасла ще одна зірочка, але не згаснуть ніколи наша любов і пам’ять про Тебе.

Царство Небесне і вічний спокій Твоїй душі.

У глибокій скорботі мама, дочка, дружина, брат із сім’єю, теща

4 березня — 40 днів, як пішов з життя Левко Васильович МАРЦЕНЮК

Ти був чудовою людиною, вірним чоловіком, люблячим батьком. Важко і гірко повірити, що тебе вже немає і не буде. Ми дякуємо тобі, що був у нашому житті, а сум і вічна пам’ять залишається з нами. Хай Господь дарує тобі Царство Небесне і вічний спокій.

Сумуючі дружина, діти, рідні