Іномарка від відомого бренду…
- Кримінал
- 60
- коментар(і)
- 27-07-2018 15:36
Андрій (імена в матеріалі змінено) збирався їхати до матері в сусідній район. Коли він склав дорожню сумку і зібрався рушати до дверей, Оксана із незадоволеним виглядом спитала:
— Невже все так серйозно?
— Оксано, ти ж була в матері, знаєш її стан! — здивовано відказав Андрій. — Операція на серці далася взнаки.
— Вибач. Надовго?
— Поки на вихідні. А там… видно буде. Дивись мені тут…
— В якому сенсі?
— Не трать зайві гроші.
— Та на що я їх тратитиму?
— Знаю-знаю!.. Та гаразд. Треба ще заправитися.
— Машина вже не барахлить?
— Так був же в СТО!
— Забула.
— Ну все, давай.
Оксана лягала пізно. Сон не йшов. А коли й залізла під легку ковдру, то довго переверталася з боку на бік. Від безпорадності бурмотіла сама до себе, чим дужче себе збурювала. Вже думала увімкнути нічник і почитати книжку. Проте за північ таки заснула.
Та тільки поринула в обійми Морфея, як зателенькав її мобільний.
Від несподіванки Оксана аж здригнулася, сіла на ліжку. Сон, як рукою зняло.
— Ну, і кому я маю бути «вдячна» за таку послугу? — сердито відчеканила, наче й не спала. І тут її осінило: — Може, що зі свекрухою?
Молода жінка вилізла з-під ковдри. Потяглася рукою до тумбочки, увімкнула нічник. Потім взяла до рук мобільний телефон.
Це було смс. Але не від Андрія.
Прочитавши текст, не збагнула, про що йдеться.
— «Списках… компанія… забрати…» — бурмотіла Оксана, читаючи чиєсь послання.
Перечитала вдруге. Вже непоспішно. І отетеріла.
Читає втретє і не вірить неймовірному щастю, яке несподівано звалилося на неї серед ночі.
— Та через таке… — від хвилювання Оксана аж задихалася. — Та через таке можна мене будити через кожні п’ять хвилин! Ні, через кожну секунду! Ура! Я виграла автомобіль! Іномарку! Треба негайно подзвонити. Тут є номер…
На дзвінок озвався приємний, люб’язний, молодечий чоловічий голос:
— Вас слухає офіційний представник столичного автосалону.
— Тут мені. Тут… — схвильованим голосом почала Оксана. — Коротше, мені надійшло смс, що я виграла автомобіль. Це правда?
— Так, це правда. Ваш номер мобільного телефону опинився у списках небагатьох переможців, яким пощастило стати власниками вартісних автівок відомих іноземних марок. До речі, цю акцію проводило офіційне представництво компанії-бренду, розташованої в Києві. Тож, виграш я ваш підтверджую і вітаю вас!
— Дякую! Дуже дякую вам! — умлівала від щастя Оксана.
Проте офіційний представник автосалону попередив:
— Але є єдина умова.
— Яка?
— Щоб офіційно отримати авто, потрібно сплатити певний відсоток від вартості виграшу. В якості податку. А затим надати квитанцію про оплату до київського автосалону. Бажаю удачі!
— Ще раз вам дуже й дуже дякую!
— Будь ласка! Немає за що…
Звернула б увагу Оксана хоча б на оті останні слова «представника»: «Немає за що…».
Але неймовірний «виграш» затьмарив жінці розум. Як з’ясувалося, відсотки складали близько 18 тисяч гривень. Вранці Оксана майже всі грошові збереження, що в них були, перерахувала на продиктований їй рахунок.
Коли Андрій приїхав від матері і дізнався, що натворила його благовірна, то мало не збожеволів. З широко-здивованими очима він довго міряв кроками кімнату і час від часу кидав злі погляди на Оксану. А коли дещо охолонув, то з докором спитав:
— Що це ти наробила, жінко? Що, га? Як так? Чим ти думала?
— Так усе… ніби… виглядало правдиво, — намагалася виправдатись дружина.
— Господи! Ти ж — сучасна людина! Телевізор! Інтернет! Чи ти не чула про «лохотрон»? Тим більше, мобільний!
— Але…
— Мовчи краще! Мовчи!
Вона й не розтуляла рота. Принаймні, до вечора.
Не говорив і він.
Обидва ходили квартирою, немов німі з народження.
А коли вже готувалися до сну, на Андрія знову накотився гнів:
— Ти не могла мені по-
дзвонити?
— Вночі?
— А гроші ти також уночі переказувала?
Промовчала.
— Ти хоч у поліцію подзвонила?
— Ні.
— Чому?!
— Тебе чекала.
— Дурепа!
Андрій зранку почав збирати речі в дорожню сумку.
Оксана здивовано спитала:
— Що це ти надумав?
— До матері їду, — через плече кинув Андрій.
— Так ти ж тільки приїхав!
— Тобі незрозуміло?! До матері я їду! А ти тут подумай, — і він хряснув дверима, лишаючи Оксану сам на сам.
Цей випадок трапився нещодавно в одному із районів Житомирщини.
Після того, як Оксана сплатила «відсотки», «офіційне представництво» столичного автосалону більше не відповідало на наполегливі дзвінки жінки.
Тільки тоді ошукана Оксана зателефонулала до поліції.
Правоохоронці квалікували вищеописану подію як шахрайство і відкрили кримінальне провадження за ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України, у рамках якого встановлюють усі обставини і осіб, причетних до ошуканства.
— Невже все так серйозно?
— Оксано, ти ж була в матері, знаєш її стан! — здивовано відказав Андрій. — Операція на серці далася взнаки.
— Вибач. Надовго?
— Поки на вихідні. А там… видно буде. Дивись мені тут…
— В якому сенсі?
— Не трать зайві гроші.
— Та на що я їх тратитиму?
— Знаю-знаю!.. Та гаразд. Треба ще заправитися.
— Машина вже не барахлить?
— Так був же в СТО!
— Забула.
— Ну все, давай.
* * *
Оксана лягала пізно. Сон не йшов. А коли й залізла під легку ковдру, то довго переверталася з боку на бік. Від безпорадності бурмотіла сама до себе, чим дужче себе збурювала. Вже думала увімкнути нічник і почитати книжку. Проте за північ таки заснула.
Та тільки поринула в обійми Морфея, як зателенькав її мобільний.
Від несподіванки Оксана аж здригнулася, сіла на ліжку. Сон, як рукою зняло.
— Ну, і кому я маю бути «вдячна» за таку послугу? — сердито відчеканила, наче й не спала. І тут її осінило: — Може, що зі свекрухою?
Молода жінка вилізла з-під ковдри. Потяглася рукою до тумбочки, увімкнула нічник. Потім взяла до рук мобільний телефон.
Це було смс. Але не від Андрія.
Прочитавши текст, не збагнула, про що йдеться.
— «Списках… компанія… забрати…» — бурмотіла Оксана, читаючи чиєсь послання.
Перечитала вдруге. Вже непоспішно. І отетеріла.
Читає втретє і не вірить неймовірному щастю, яке несподівано звалилося на неї серед ночі.
— Та через таке… — від хвилювання Оксана аж задихалася. — Та через таке можна мене будити через кожні п’ять хвилин! Ні, через кожну секунду! Ура! Я виграла автомобіль! Іномарку! Треба негайно подзвонити. Тут є номер…
На дзвінок озвався приємний, люб’язний, молодечий чоловічий голос:
— Вас слухає офіційний представник столичного автосалону.
— Тут мені. Тут… — схвильованим голосом почала Оксана. — Коротше, мені надійшло смс, що я виграла автомобіль. Це правда?
— Так, це правда. Ваш номер мобільного телефону опинився у списках небагатьох переможців, яким пощастило стати власниками вартісних автівок відомих іноземних марок. До речі, цю акцію проводило офіційне представництво компанії-бренду, розташованої в Києві. Тож, виграш я ваш підтверджую і вітаю вас!
— Дякую! Дуже дякую вам! — умлівала від щастя Оксана.
Проте офіційний представник автосалону попередив:
— Але є єдина умова.
— Яка?
— Щоб офіційно отримати авто, потрібно сплатити певний відсоток від вартості виграшу. В якості податку. А затим надати квитанцію про оплату до київського автосалону. Бажаю удачі!
— Ще раз вам дуже й дуже дякую!
— Будь ласка! Немає за що…
* * *
Звернула б увагу Оксана хоча б на оті останні слова «представника»: «Немає за що…».
Але неймовірний «виграш» затьмарив жінці розум. Як з’ясувалося, відсотки складали близько 18 тисяч гривень. Вранці Оксана майже всі грошові збереження, що в них були, перерахувала на продиктований їй рахунок.
* * *
Коли Андрій приїхав від матері і дізнався, що натворила його благовірна, то мало не збожеволів. З широко-здивованими очима він довго міряв кроками кімнату і час від часу кидав злі погляди на Оксану. А коли дещо охолонув, то з докором спитав:
— Що це ти наробила, жінко? Що, га? Як так? Чим ти думала?
— Так усе… ніби… виглядало правдиво, — намагалася виправдатись дружина.
— Господи! Ти ж — сучасна людина! Телевізор! Інтернет! Чи ти не чула про «лохотрон»? Тим більше, мобільний!
— Але…
— Мовчи краще! Мовчи!
Вона й не розтуляла рота. Принаймні, до вечора.
Не говорив і він.
Обидва ходили квартирою, немов німі з народження.
А коли вже готувалися до сну, на Андрія знову накотився гнів:
— Ти не могла мені по-
дзвонити?
— Вночі?
— А гроші ти також уночі переказувала?
Промовчала.
— Ти хоч у поліцію подзвонила?
— Ні.
— Чому?!
— Тебе чекала.
— Дурепа!
* * *
Андрій зранку почав збирати речі в дорожню сумку.
Оксана здивовано спитала:
— Що це ти надумав?
— До матері їду, — через плече кинув Андрій.
— Так ти ж тільки приїхав!
— Тобі незрозуміло?! До матері я їду! А ти тут подумай, — і він хряснув дверима, лишаючи Оксану сам на сам.
* * *
Цей випадок трапився нещодавно в одному із районів Житомирщини.
Після того, як Оксана сплатила «відсотки», «офіційне представництво» столичного автосалону більше не відповідало на наполегливі дзвінки жінки.
Тільки тоді ошукана Оксана зателефонулала до поліції.
Правоохоронці квалікували вищеописану подію як шахрайство і відкрили кримінальне провадження за ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України, у рамках якого встановлюють усі обставини і осіб, причетних до ошуканства.
Микола МАРУСЯК
Коментарі відсутні