«Коли ми переможемо, я подякую захисникам і відбудовуватиму найкращу Україну»
- Актуально
- 457
- коментар(і)
- 18-03-2022 11:57
Кажуть, після війни нам усім захочеться багато кого обійняти і подякувати, з деякими людьми ми ніколи більше не привітаємося при зустрічі, інших назавжди втратимо. Війна не лише забирає життя, а й фільтрує наше оточення. Героями стають звичайні люди, одні — віддаючи себе захисту Батьківщини, інші — залишаючись кувати перемогу в тилу.
Багато людей, які звідусіль допомагають. Не всі можуть стати корисними на фронті, та й це не потрібно. Можна бути корисними на своїх місцях. Працювати, займатися волонтерством, підтримувати патріотичний дух нації. І ми це робимо: в Україні та за кордоном, із любов’ю до країни.
У ФБ-групі «Звягель (тижневик)» попросили наших читачів продовжити фразу: «Коли ми переможемо, я …» Відповіді вразили патріотичним змістом і теплом сердець. Вони дуже надихають. Найбільше слів — про вдячність Богу та українським захисникам. Тож нижче — думки наших читачів: що вони робитимуть, коли закінчиться війна.
«Зустріну своїх синів-героїв, стану перед ними на коліна, цілуватиму їхні руки, щиро дякуватиму за перемогу! Не лише своїм синам подякую, а й усім воїнам-визволителям! Проведу в школі урок миру — особливий, з емоціями, усвідомленням того, що ми перемогли, вистояли, вистраждали...»
«Зможу всіх побачити і обійняти».
«Повернуся до Києва».
«Вклонюся нашій найкращій у світі армії за перемогу! Це буде їхня заслуга! Україна має пам’ятати кожного Героя, який віддав своє життя за нас!»
«Відбудовуватиму свою чудову країну».
«Зберу своїх гуртківців, обійму кожного, подякую кожному українцю, кожному воїну та іноземцю, який прихистив наших людей!»
«Казатиму до скону онукам, що росіянин несе по планеті брехню, зло та смерть».
«Хто не був бандерою чи націоналістом — той стане. Навіть ті, хто розмовляє російською, живучи в Україні».
«Повернуся з дітьми додому. Разом із сім’єю підемо в парк, купимо найкраще морозиво, оплатимо всі атракціони, які вони тільки захочуть».
«Один одному допоможемо, а зараз — москалів ми ложимо!»
«Поїду на наше Чорне море й обов’язково відвідаю міста, що зазнали атак ворога. Онукам розповідатиму про героїчні вчинки наших героїв і про московиту темну силу».
«Просто буду жити далі».
«Ініціюю створення в місті магнолієвої алеї у пам’ять про тих, хто тримав над нами небо! Запрошу в гості знайому хорватську родину, яка постійно передає допомогу українським лікарням. Дуже хотіла б зайнятися осучасненням медсестринства, поділитися досвідом із колегами, продовжу розробляти освітні проєкти для медсестер. А ще видам нарешті збірку поезій! І, звісно, довго обійматимуся з рідними та друзями».
«Після перемоги я повернуся додому, зустрінуся з рідними, близькими, друзями. Буду обіймати їх і плакати від щастя. Дякуватиму кожному захиснику України, піду до нашої церкви, подякую Богові за все. Пам’ятатиму підтримку діаспори і її роль. Дякуватиму полякам, німцям, українцям — усім. Спробую побороти страх від звуку літаків, який оселився в мені після збитого над головами безпілотника».
«Обійму синочка, коли він повернеться додому з війни. Слава Україні!»
«Зайду у клас і скажу учням: «Good morning! Very glad to see you, my darling!»
«Старатимусь зробити Україну найкращою у світі».
«Зберу сім’ю разом, за всіма дуже сумую. Усіх обійму без страху, що це, можливо, в останнє. Побачу щасливих людей і вільно дихатиму. Я вірю, що ми переможемо!»
«Біда згуртовує. Дуже багато українців переосмислять ставлення до цінностей нашого життя».
«Зустріну свого коханого захисника, скажу, що безмежно його кохаю і подякую. А поки ж молитимуся, аби кожен Герой повернувся додому живим».
«Візьму мамин зелений баян і будемо з другом у центрі міста співати «Червону руту».
«Подякую Господу за мир і молитимуся за тих, хто цей мир відстояв!»
«Подякую всім, хто оберігав спокій у нашому місті».
«Дякуватиму Богові за те, що він — у серці кожного і вселяє в нас віру в світле майбутнє».
«Поставлю свічки за загиблих... Буду вдячна до останніх днів життя тим, хто боронив нашу землю ціною свого життя».
«Цінуватиму кожну хвилину свого життя. Ніколи не жалітимуся на труднощі, більше часу приділятиму родині».
«Ми переможемо і буде велике прибирання».
«Буду мріяти, жити, любити».
Що ж, нехай здійсняться усі наші найсвітліші мрії про мир, друзі!
Багато людей, які звідусіль допомагають. Не всі можуть стати корисними на фронті, та й це не потрібно. Можна бути корисними на своїх місцях. Працювати, займатися волонтерством, підтримувати патріотичний дух нації. І ми це робимо: в Україні та за кордоном, із любов’ю до країни.
У ФБ-групі «Звягель (тижневик)» попросили наших читачів продовжити фразу: «Коли ми переможемо, я …» Відповіді вразили патріотичним змістом і теплом сердець. Вони дуже надихають. Найбільше слів — про вдячність Богу та українським захисникам. Тож нижче — думки наших читачів: що вони робитимуть, коли закінчиться війна.
«Зустріну своїх синів-героїв, стану перед ними на коліна, цілуватиму їхні руки, щиро дякуватиму за перемогу! Не лише своїм синам подякую, а й усім воїнам-визволителям! Проведу в школі урок миру — особливий, з емоціями, усвідомленням того, що ми перемогли, вистояли, вистраждали...»
«Зможу всіх побачити і обійняти».
«Повернуся до Києва».
«Вклонюся нашій найкращій у світі армії за перемогу! Це буде їхня заслуга! Україна має пам’ятати кожного Героя, який віддав своє життя за нас!»
«Відбудовуватиму свою чудову країну».
«Зберу своїх гуртківців, обійму кожного, подякую кожному українцю, кожному воїну та іноземцю, який прихистив наших людей!»
«Казатиму до скону онукам, що росіянин несе по планеті брехню, зло та смерть».
«Хто не був бандерою чи націоналістом — той стане. Навіть ті, хто розмовляє російською, живучи в Україні».
«Повернуся з дітьми додому. Разом із сім’єю підемо в парк, купимо найкраще морозиво, оплатимо всі атракціони, які вони тільки захочуть».
«Один одному допоможемо, а зараз — москалів ми ложимо!»
«Поїду на наше Чорне море й обов’язково відвідаю міста, що зазнали атак ворога. Онукам розповідатиму про героїчні вчинки наших героїв і про московиту темну силу».
«Просто буду жити далі».
«Ініціюю створення в місті магнолієвої алеї у пам’ять про тих, хто тримав над нами небо! Запрошу в гості знайому хорватську родину, яка постійно передає допомогу українським лікарням. Дуже хотіла б зайнятися осучасненням медсестринства, поділитися досвідом із колегами, продовжу розробляти освітні проєкти для медсестер. А ще видам нарешті збірку поезій! І, звісно, довго обійматимуся з рідними та друзями».
«Після перемоги я повернуся додому, зустрінуся з рідними, близькими, друзями. Буду обіймати їх і плакати від щастя. Дякуватиму кожному захиснику України, піду до нашої церкви, подякую Богові за все. Пам’ятатиму підтримку діаспори і її роль. Дякуватиму полякам, німцям, українцям — усім. Спробую побороти страх від звуку літаків, який оселився в мені після збитого над головами безпілотника».
«Обійму синочка, коли він повернеться додому з війни. Слава Україні!»
«Зайду у клас і скажу учням: «Good morning! Very glad to see you, my darling!»
«Старатимусь зробити Україну найкращою у світі».
«Зберу сім’ю разом, за всіма дуже сумую. Усіх обійму без страху, що це, можливо, в останнє. Побачу щасливих людей і вільно дихатиму. Я вірю, що ми переможемо!»
«Біда згуртовує. Дуже багато українців переосмислять ставлення до цінностей нашого життя».
«Зустріну свого коханого захисника, скажу, що безмежно його кохаю і подякую. А поки ж молитимуся, аби кожен Герой повернувся додому живим».
«Візьму мамин зелений баян і будемо з другом у центрі міста співати «Червону руту».
«Подякую Господу за мир і молитимуся за тих, хто цей мир відстояв!»
«Подякую всім, хто оберігав спокій у нашому місті».
«Дякуватиму Богові за те, що він — у серці кожного і вселяє в нас віру в світле майбутнє».
«Поставлю свічки за загиблих... Буду вдячна до останніх днів життя тим, хто боронив нашу землю ціною свого життя».
«Цінуватиму кожну хвилину свого життя. Ніколи не жалітимуся на труднощі, більше часу приділятиму родині».
«Ми переможемо і буде велике прибирання».
«Буду мріяти, жити, любити».
***
Що ж, нехай здійсняться усі наші найсвітліші мрії про мир, друзі!
Юлія КЛИМЧУК
Коментарі відсутні