Ювенальні поліцейські — на захисті дитинства

У кожному територіальному підрозділі поліції є поліцейські, які першими приходять на допомогу дітям, опікуються і захищають їх — це працівники ювенальної превенції. Ще в голодні післявоєнні роки з’явилася потреба у працівниках, котрі мали боротися з дитячою безпритульністю та злочинністю. Так була створена «дитяча кімната міліції», працівники якої займалися влаштуванням самотніх дітей до інтернатів та розшукували їхніх батьків. З часом коло функцій дитячих поліцейських збільшувалося, а профілактична робота стала їхнім основним завданням.

У 1995 році створено кримінальну міліцію у справах дітей та започатковано відзначення Дня служби — 8 липня. Наразі службу перейменовано в ювенальну превенцію. Про роботу важливого підрозділу «Звягель» поспілкувався з начальником сектору ювенальної превенції Новоград-Волинського районного відділу поліції Русланом Швайківським.

— Серед наших першочергових завдань — запобігання вчинення дітьми та відносно них злочинів і правопорушень, правове виховання підлітків. Займаємося розшуком дітей, у разі їх зникнення, виявленням та розкриттям правопорушень, учинених неповнолітніми. Профілактика, попередження, а також виявлення фактів жорстокого поводження з дітьми або насильства у сім’ї — теж наша робота. Важливим чинником попередження дитячої злочинності є визначення причин, що спонукають дітей до протиправної діяльності та їх усунення. Ось чому поліцейський ювенальної превенції повинен бути психологом, наставником і авторитетним вихователем.

— Працюєте з вразливою категорією. Очевидно, що це дуже складно?

— Справді, робота в нашій структурі — непроста. Треба любити дітей, бути терплячим і відкритим. Уміти співчувати, коли бачиш, як через байдужість дорослих страждають ті, хто ще не може себе захистити. За кожною дитячою долею тих, з ким ми працюємо, — прихований вир дорослих проблем, дитячі нереалізовані бажання та мрії.

Особливо важко під час розшуку зниклих дітей, аби з ними не сталося найстрашнішого... Але є й позитивні моменти. Наприклад, коли дитина, яка раніше втікала з дому, більше цього не повторює. І зізнається, що хоче стати поліцейським.

— Тепер до вашої роботи додаються не лише вікові особливості правопорушників, а й воєнні події. Що змінилося в контексті цих змін?

— Змінилося лише те, що діти майже не ходять по вулицях після 23 години, з настанням комендантського часу. Продовжуємо працювати з дітьми-правопорушниками і певними категоріями, які перебувають у нас на обліку, також, із соціальними партнерами — з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах.

З дітьми-переселенцями проводимо профілактичні заходи щодо демонстрації роботи поліції та недопущення правопорушень, а також пояснюємо, які мають бути дії, коли діти самі стають жертвами правопорушень.

— Вважають, що діти і підлітки є досить важкі у вихованні, коли в них відсутні ідеали, авторитети, приклади. Ви з цим погоджуєтеся?

— Основні причини появи «важкої» дитини — особливості сімейного виховання. Не завжди проблеми постають через безвідповідальність дорослих чи зловживання ними спиртними напоями. Подекуди дитячі душі травмують життєва безвихідь або бідність. Коли довкола — однолітки, в яких є дорогий одяг, телефон, ноутбук, а вдома — одна мати або бабуся, котрі не в змозі усе це придбати, та й харчів не завжди вдосталь… Така невідповідність ситуації інколи й штовхає підлітків на погані вчинки.

А часом, здавалося б, у родині є і благополуччя, і достаток, і, нібито, розуміння, але діти йдуть із дому… Ці випадки — найскладніші. Тому намагаємося робити все, аби не доводити ситуацію до критичної межі. Працюємо з батьками, запрошуємо дітей на екскурсії, спортивні змагання, інші заходи правового спрямування. На мій погляд, проблема в тому, що нинішні діти досить добре обізнані про свої права, однак мало знають про свої обов’язки.

На жаль, є такі родини, де алкоголь чи наркотики — на першому місці. І ті діти, на жаль, уяви не мають про інше життя. Вважають, що те, як вони живуть, є нормою. Хтось копіює поведінку дорослих, інші через злидні йдуть на крадіжки. Є й такі, хто навіть не розуміє, що певні дії є злочином, а вчиняють їх із цікавості. Ще й «змагаються» між собою, хто нашкодить більше.

— Як запобігти проблемам із підлітками: що радите батькам?

— Як показує практика, часто справа не в рівні достатку родини, а у простому cпілкуванні між рідними людьми, наявності або відсутності взаєморозуміння між ними. Такі прості речі, як любов і повага до старших, відповідальність за вчинки, працелюбство повинні виховуватися в дітях змалечку. Те, що згаяли в дитинстві, дуже важко надолужити в підлітковому віці, а інколи й взагалі неможливо. Випадки, коли ми притягуємо до відповідальності неповнолітніх за насильство відносно батьків (фактично, за побиття), на жаль, трапляються усе частіше.

— А батьки як реагують на дитячі правопорушення?

— Дуже часто такій ситуації сприяє «сліпа» любов. Працівники поліції затримують підлітків за вживання спиртних напоїв, паління цигарок, бійки, наркотики тощо. А у відділку, куди доставляють неповнолітніх та запрошують батьків, останні з криком нерідко переконують оперативників, що затримання безпідставне, а їх чада — «невинні ангели».

— Який порядок дій поліцейських, коли дитина потрапляє в категорію потенційних «клієнтів»?

— Щоб запобігти поширенню дитячих правопорушень, працівники ювенальної превенції спершу виявляють і фіксують факти злочинів, скоєні дітьми чи проти них. Далі з такими дітьми працюють соціальні служби та психологи. Загалом після того, як дітям роз’яснюють, яка відповідальність передбачена за те чи інше правопорушення, то 99% виправляються.

Якщо є інформація про безпритульних, то їдемо туди, де вони можуть перебувати і, в першу чергу, розшукуємо батьків. Якщо їх не знайдено, то діти потрапляють у притулок.

— Які випадки в роботі більше запам’ятовуються?

— Робота виснажує, але коли відвідуємо родини напередодні свят із гостинцями, і бачимо щасливі очі дітей, лад у сім’ї — це найкращий стимул. Вдячні спонсорам, які до цього долучаються: магазину «Добриня», кафе «Веранда».

А ще запам’ятовується, коли особа, вчинивши правопорушення, уникає відповідальності. Особливо це стосується продажу дітям алкоголю та сигарет.

Трапляється, що є свідки скоєння правопорушення, а адміністративна комісія винуватця виправдовує. І потім містяни говорять, що поліція нічого не робить.

— Популярністю серед дітей та батьків користуються виставки «Ярмарок професій», де поліцейські розповідають про свою професію. Відчуваєте цікавість до своєї професії?

— Діти із задоволенням долучаються до наших заходів, а якщо їм ще одягнути «броник», шолом чи іншу захисну амуніцію, то задоволенню немає меж.

Щасливі дитячі обличчя — справді найкращий стимул у нашій роботі. Поліцейський — людина мужньої професії, є прикладом для наслідування, тому дітей це завжди зацікавлює.

Відвідуємо навчальні заклади, проводимо різні заняття, правознавчі ігри, аби навчити дітей: усі ми — громадяни України, і треба робити все, аби запобігти скоєнню злочину чи допомогти поліції знайти причетних до правопорушень.

Слід нагадати, що майбутнє дітей і їх щасливе сьогодення — це, насамперед, відповідальність батьків. Поганих дітей не буває. Є лише не потрібні тим, хто їх народив. Тож давайте разом докладатимемо усіх зусиль, аби наші діти почувалися захищеними та в безпеці.

— Редакція нашої газети вітає працівників поліції з професійним святом, яке ви відзначали нещодавно. Бажаємо успіхів у роботі!

Юлія КЛИМЧУК