«Сітки оберігають захисників, тому плести будемо, скільки треба!»

Вони викликають захват. Волонтери, які не просто плетуть у Палаці культури маскувальні сітки для ЗСУ, а й надихають своєю завзятістю, працелюбністю і життєлюбством. У багатьох із них на війні — близькі люди, інші приходять, бо хочуть бути потрібними чи відволіктися від тривожних воєнних новин. Незламний кістяк, на якому тримається плетіння — жінки, котрі в цій роботі з перших днів війни. Ними та їх добровільними помічниками уже сплетено понад 400 сіток! Але дівчатам потрібна підтримка і допомога!

Волонтер Світлана Дем’янчук постійно про це пише в соцмережах, запрошує людей до плетіння. Проте охочих приходить небагато, інколи — зовсім мало. У перші місяці війни людей у ПК було набагато більше, тепер у багатьох відновився ритм життя — робота, сім’ї, проблеми… Але війна триває, і замовлень із гарячих точок України багато, тож рук постійно бракує.

Низька активність засмучує волонтерів, але вони не зупиняються. Кажуть, що плестимуть сітки захисникам стільки часу, скільки буде потрібно для Перемоги.

Військові замовляють сітки з різних гарячих точок України. «Усім, хто долучається до плетіння сіток, велика подяка від нашого підрозділу! Завдяки вам, нас не видно, і це скорочує час облаштування позицій», — дякують захисники.

Для душі плетіння сіток — це відволікаючий фактор, для здоров’я, щоправда, не всім дається легко. На цьому можна заробити собі алергію, адже нерідко доводиться порпатися в лахмітті. Можна наковтатися пилу зі старого, іноді вонючого одягу (приносять усякий), щоб нарізати його на стрічки і змотати в клубки, з яких потім роблять основу та оздоблення сіток. Тут легко «убити» вихідний або й не вихідний. І не один чи декілька, а цілі місяці...

Утім, коли в тилу допомагаєш захисникам у боротьбі за волю України, то забуваєш про інше. Ось чому ця робота лікує душу. Якщо душа, звісно, є.

Куратор тут — Світлана Дем’янчук. Вона не лише організовує роботу людей. Ще з іншими волонтерами тягає, здавалося б, непідйомні баули з магазинів «секонду» — є домовленість забирати залишки непроданого одягу в останній день.

Для плетіння використовують, до речі, лише матеріали кольору хакі, а вони — в постійному дефіциті. Тому, якщо маєте непотрібний зелений та коричневий одяг різних відтінків, — приносьте у ПК для корисної справи.

Думки з приводу такого виду волонтерства зустрічаються різні. Звісно, найбільше люди дякують, що волонтери витрачають власний час, безкоштовно працюють на Перемогу. Є й такі, хто цього не розуміє. Зустрічаються зневажливі запитання на кшталт: «Що ви там робите в тому ПК? Скільки ті сітки можна плести?» «Хіба це ще комусь треба?»

Нещодавно волонтери організували акцію на базі політехнічного фахового коледжу. Плели посеред вулиці, щоб якомога більше людей дізналися і долучилися. Лише за один день зі студентами і викладачами сплели 38 метрів маскувальної сітки! Колектив технікуму, до речі, не вперше допомагає волонтерам.

Дуже цінно, що до волонтерства долучаються інші освітянські колективи — плетуть сітки в дитсадках та школах.

Є пропозиція до влади — плести сітки в укриттях, куди ходять чиновники під час тривоги. Адже дехто з працівників міської ради пішов воювати і вже неодноразово звертався до волонтерів із замовленням на сітки. Тож колегам давно варто долучитися.

Днями військові замовили нову партію сіток, бо їхні нещодавно згоріли на бойових позиціях. За два дні дівчата сплели п’ять сіток. До речі, цими вихідними людей на плетіння прийшло чимало, тому й результат вагоміший.

Замовлень — безліч. Є ще питання, чи потрібно плести сітки?

Юлія КЛИМЧУК