Захисник Віктор Гончарук мріяв розписувати ікони

На площі Лесі Українки відбулася виставка робіт викладачів образотворчого відділення Школи мистецтв — «Мистецтво вільних». Художники у своїх роботах зобразили події російсько-української війни: героїв-захисників України, зруйновані міста і понівечені долі, мрії народу про мирне і незалежне майбутнє.

Особливо вразив портрет Віктора Гончарука — патріота, заступника голови Стриївської громади, депутата районної ради Віктора Гончарука, котрий загинув на війні, захищаючи Україну. Автор роботи — Віктор Фурман.

— Я був знайомий із Віктором Гончаруком понад 20 років, — розповів художник. — Він цікавився живописом, особливо іконописом. Дуже хотів навчитися писати ікони. Часто приходив до мене з проханням навчити його малювати ікони. Я був не проти. Він приходив до майстерні, і ми пліч-о-пліч сиділи й малювали. Час від часу я давав йому якісь поради. Він виявився досить здібним учнем. Перша ікона, яку він написав — «Архангел Михаїл». Потім приступив до складнішого сюжету — «Воскресіння Христового». Вийшло дуже добре.

Коли я працював над розписом Петро-Павлівського храму, він неодноразово приходив, піднімався на риштування і спостерігав за роботою. Одного разу попросив дозволу зробити кілька мазків в іконі, яку я малював. Коли будете в Петро-Павлівському храмі — підніміть голову, побачите ікону «Вознесіння Христове». У написанні фігури Спасителя брав участь Віктор Гончарук. А ще він мріяв про те, що коли буде розписуватися Свято-Михайлівський храм, щоб самостійно написати хоча б одну ікону. На жаль, не судилося...

Художника Фурмана сильно вразила звістка про те, що Віктор Васильович загинув. До цього часу йому не віриться, що так сталося.

— Він був патріотом України і свого міста, головним ініціатором повернення місту назви Звягель, — згадує Віктор Фурман. — Із наближенням Дня Незалежності в мене з’явилася ідея увічнити пам’ять про нього. Щоб земляки не забували про його подвиг. Коли я малював портрет, я сидів на тому ж місці, де сидів Віктор, коли писав свої ікони. Я згадував наші з ним розмови, і робота над портретом йшла напрочуд легко і швидко. Коли малюєш портрет людини, яку багато років знав особисто і з якою був у гарних стосунках, то зазвичай портрет виходить вдало.

Юлія КЛИМЧУК