Поліція чи психіатри: хто допоможе вберегти людей? Психічно хворий і раніше неодноразово нападав на містян

Не кожен день стаєш жертвою психічно хворої людини на вулицях нашого міста, тому мій допис про це в мережі викликав значний резонанс. Історія після розголосу привернула увагу і набула оперативного вирішення. Хоч і тимчасового, поки що.

Можливо, секрет оперативності — в тому, що йдеться про напад на журналіста (хоч і не через професійну діяльність). Після публікації у групі «Звягель (тижневик)» відбулися міжвідомчі наради між правоохоронцями і медиками, а також — службове розслідування: хто невідповідно відреагував на звернення після нападу? Через що і з’явився допис у ФБ. І це правильно, бо якщо такі ситуації ігнорувати, не писати заяву в поліцію, не звертати увагу медичних спеціалістів, — усе це на користь новим проблемам.

Один зі схожих випадків рік тому в Новограді закінчився вбивством на «стометрівці» біля ресторану «Арцах». Тоді в центрі міста чоловік із психічним порушенням забрав життя в незнайомої жінки і виявився не здатним за це відповісти через свій діагноз. А людини немає…

Хто наступний?

Далі — обставини випадку, що трапився 24 серпня. Біля магазину «Формула» (у районі медколеджу) мене схопив за руку і сильно жбурнув на дорогу незнайомий молодий чоловік. Проходив повз, не виказуючи жодних ознак агресії, а за мить я полетіла з-під його рук на асфальт.

Упала на проїжджу частину, сильно вдарилася головою. Із диким виразом обличчя та нецензурною лайкою кривдник замахнувся на мене ногою. Я закричала, що збило його з пантелику, він дивом перемкнув погляд на сонячні окуляри і з люттю розчавив їх ногою. Потім спокійно собі пішов далі. Кількох секунд вистачило, аби зрозуміти: людина не на підпитку, а її агресивна поведінка — неадекватна.

За кілька метрів від місця події, збираючись зателефонувати на «102», я зустріла працівників поліції. Розповіла ситуацію, попросила затримати зловмисника по гарячих слідах. Вони сказали, що зараз відреагувати не можуть, бо в них зміна патруля й інструктаж. Порадили звернутися в районний відділ поліції (РВП).

У цей час була повітряна тривога. У РВП черговий повідомив, що зараз відділ не приймає заяви, а всі співробітники перебувають в укритті. Тоді був День Незалежності та, як і прогнозували, ворог обстрілював Україну, часто лунала повітряна тривога. Важкий був день для усіх. І не дай Бог, аби з вами щось сталося під час повітряної тривоги…

Я зателефонувала на 102, на той момент жоден з операторів не був вільний. Через 15 хвилин мене набрали, і я нарешті повідомила обставини нападу.
Потім мусила відвідати травмпункт, бо голова сильно боліла. У лікарні зробили рентген, діагностували підозру на струс мозку і забій м’яких тканин голови.

Тим часом неадекватний чоловік, відчуваючи свою безкарність, гуляв містом.

Один день — дві жертви

Його наступною жертвою того дня стала рідна бабуся. Про це повідомила рідна тітка, котра прочитала допис у мережі та впізнала племінника: високий, худорлявий хлопець зі світлим, хвилястим волоссям. Розповіла, що йому — 26 років, він багато років хворіє на психічне захворювання. Раніше, коли лікувався, був більш адекватним. Мати ним не займається, зловживає алкоголем, із нею у них часто трапляються конфлікти. На цьому тлі хвороба в хлопця прогресує і призвела до того, що хлопець став небезпечним для оточуючих. Зі співмешканцями у нього часто виникали бійки.

Наступного ранку після інциденту, ми зустрілися з тіткою нападника і разом прийшли в поліцію. Як повідомив заступник начальника РВП Батир Культачев, поліція на той час уже також ідентифікувала нападника. За декілька хвилин підозрюваного доставили у відділ, де ми підтвердили, що мова йде про одну й ту саму людину. Із розмови з ним стало зрозуміло, що свідчення нападника не є адекватними.

Розголос у Фейсбуці

Після розголосу в Фейсбуці в мій месенджер стали надходити повідомлення від людей, які впізнали нападника, бо ставали свідками ситуацій із ним.
Наприклад, 23 серпня той самий молодик агресивно вривався в офіси на площі Лесі Українки, чим сильно налякав людей. До того забігав у магазин біля пожежної частини, намагаючись сховатися, бо на вулиці вдарив дівчину і його кинулися наздоганяти чоловіки. Викликали поліцію, але виявилося, що у хлопця є медична довідка, згідно з якою він має психічне захворювання… Тож його відпустили.

Поліції в такій ситуації бракує повноважень. В Україні тепер заборонено лікувати психічно хворих без їхньої згоди. І навіть якщо згода є, без ухвали суду лікування може припинитися, щойно людина захоче додому... Лише суд може винести рішення про примусове лікування, якщо доведено, що хворий є небезпечним. Інколи такі рішення приймають занадто пізно, як це сталося після вбивства біля ресторану «Арцах».

Проблема — державного характеру

Проблема існує, і стосується вона не лише нашого міста. Спеціалізованим медичним закладам по всій Україні суттєво скоротили фінансування, тож на лікування бракує коштів. Коли хворі відмовляються лікуватися, то багатьом закладам це «на руку».

Відповідальні служби пого-джуються, що давно необхідно в цьому питанні навести порядок. Разом із тим незрозуміло, хто саме має це зробити. У поліції вважають, що це —робота медиків, а саме — психіатрів. Мовляв, якщо людина перебуває на психічному обліку, а її поведінка може призвести до тяжких наслідків, то психіатр може звернутися до суду. Коли ж у це втручається поліція, то дії правоохоронців, відповідно до закону, можна трактувати, як обмеження конституційних прав людини.

Заява є. Чи порушать кримінальну справу?

Як стало відомо, на вулицях Новограда-Волинського нині гуляє не один «особливий» мешканець, який не здатен через психічне захворювання відповідати за свої вчинки. Справу щодо одного з таких людей саме слухають у суді. Як бачимо, оперативність у таких ситуаціях добряче кульгає. Мені допоміг Фейсбук і звернення в поліцію. Скільки таких, які мовчать?

Закон, що захищає конституційні права неосудних, одночасно ставить під загрозу безпеку багатьох інших. Небезпека може чатувати не лише на кожного з нас, а й на наших дітей, батьків, коханих, друзів, колег.

«Чи захистить вас поліція в разі нападу на вулицях міста?» Публікація в мережі з таким запитанням досить швидко набрала багато різних коментарів, бо робота правоохоронців, яка не завжди мала позитивний імідж, продовжує бути «під прицілом» громадськості.

Щодо дій співробітників поліції, для яких звернення мене, постраждалої громадянки, не стало приводом для оперативної реакції через необхідність інструктажу, проводиться службове розслідування. «Безперечно, що працівники поліції у таких випадках мають надати необхідну допомогу і роз’яснити, що слід робити», — зауважив начальник Новоград-Волинського районного відділу поліції Андрій Гнатенко.

Відправили на лікування. Що далі?

За фактом нападу в поліцію мною подано заяву з вимогою розпочати розслідування за ознакою кримінального правопорушення. Через неосудність нападника суд може призначити йому не позбавлення волі, як зазвичай призначають хуліганам чи злочинцям, а примусове лікування. Але може й не призначити, якщо складу злочину не виявлять…

Наразі хлопця відправили на лікування у спеціалізований заклад на три тижні. Далі, якщо справа не буде порушена, він повернеться в місто.

Юлія КЛИМЧУК