Поминання 44/2018

Минув рік світлої пам’яті нашої колеги — Альбіни Михайлівни ВЕРЕМЕЄВОЇ

Вогонь життя раптово згас, печаль і смуток серця ранить. Низький уклін Вам від нас і вічна пам’ять...

Редакція газети «Звягель»

4 листопада минає рік світлої пам’яті Василя Федоровича КОСИНСЬКОГО

Вічна пам’ять. Царство Небесне, батьку. Вже не прийдеш, як колись, так звично — жвавою ходою. На жаль, час твій зупинивсь, сумують рідні за тобою.

Діти, внуки

5 листопада минає 8 років світлої пам’яті Леоніда Васильовича БОРИСЮКА

Вічна пам’ять. Царство Небесне. Пам’ятаємо. Сумуємо.

Дружина, доньки, зять, внуки та правнуки

31 жовтня минув рік, як обірвалося життя коханого чоловіка, люблячого батька, дорогого зятя — Володимира Вікторовича ОСТАПЧУКА

Нам так тебе не вистачає. Дуже тяжко змиритися з втратою рідної людини. Ми дуже за тобою сумуємо. Завжди будемо тебе любити, пам’ятати. Спи спокійно. Царство Небесне, земля тобі нехай буде пухом.

Вічно сумуючі дружина, донечка Веронічка, теща, тесть

1 листопада минуло 10 років світлої пам’яті Раїси Родіонівни ЛІСЮТКІНОЇ, а 9 листопада мине 29 років світлої пам’яті Олексія Івановича ЛІСЮТКІНА

Біль серце стискає,

Плаче гірко душа,

Більшого горя немає,

Як втрати Вашого життя.

Від доньок, зятів, онуків, правнуків

1 листопада минуло 9 днів світлої пам’яті Олени Юхимівни САЙЧУК

Вічна пам’ять. Царство Небесне нашій мамі, бабусі, прабабусі.

У скорботі діти, внуки, правнуки, сестри, брат, племінники

6 листопада — рік, як перестало битися гаряче, чуйне, ніжне, турботливе сердечко нашої коханої дружини, мамочки, бабусі — Ольги Іванівни ОПАНАСЮК

Немає слів, щоб передати той біль і смуток в наших серцях. Не стало найдорожчої людини, яка жила дітьми та онуками, своєю родиною. Турбувалась про всіх, у всьому допомагала, давала мудрі поради. В цей страшний день ми осиротіли, в цю страшну мить ми залишилися без ангела-охоронця. Ми перестали бути дітьми. Болить жахливо душа, розривається серце, бо Вас більше немає. Дорогесенька наша, найкраща у світі, сонечко ясне, матусенька люба, бабусенько мила, пробач нас за все. Ми дуже сумуємо, безмежно любимо і ніколи не забудемо. Царство Небесне і вічний спокій Вашій світлій душі.

З глибоким сумом чоловік, діти, онуки та всі рідні

1 ноября — 10 лет, как трагически оборвалась жизнь любимого сыночка — ДЕНИСКИ

Ты ушёл от нас, не простившись, не вернёшься ты больше домой. Если б знал ты, Дениска, как больно без тебя возвращаться домой. От нас ушёл, оставил слёзы, нам без тебя нехорошо. Стал ангелом, совсем белёсым, а нам тут всем совсем темно. Летаешь ты теперь по небу, на нас ты смотришь с высока, ты даришь всем свою улыбку, ты улыбался нам всегда. Ты улыбнёшься — солнце светит, заплачешь ты — и вот уж дождь. Ты ангелом уже родился, но слишком рано ты ушёл. Тебя мы любим, мой сыночек, и будешь ты всегда любим. Ты зажигаешь звёздочки на небе, чтобы светлее было на Земле. И чтобы самые любимые на свете сохраняли память о тебе.

Любим. Помним. Скорбим.

Все родные

28 жовтня пішов з життя багаторазовий чемпіон світу з гирьового спорту, Заслужений майстер спорту конфедерації майстрів гирьового спорту, майстер спорту України, нагороджений орденом «Звягеля», видатна людина — Костянтин Христофорович СЄРЯКОВ

Як важко підібрати слова, щоб ними наш біль відміряти. Не можемо в смерть твою повірити, ти з нам будеш назавжди.

Пам’ятаємо. Сумуємо.

У скорботі сім’ї: Постиженко, Мороз, Дробот, Дідовець

2 листопада минає 5 років, як трагічно пішла із життя Ольга Іванівна ТОДОРОВИЧ

Якби могла ти довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Тебе ми будем пам’ятати — була найкраща в світі ти. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Царство Небесне і вічний спокій, наша рідненька.

Вічно сумуючі сестра, брат, племінниці та рідні

5 листопада минає 40 днів, як пішов від нас у вічність Степан Андрійович САЛКО — батько, дідусь, хороший товариш

Він був хорошою, доброю, віруючою людиною.

Царство тобі Небесне та вічний спокій, наш дорогий.

Нехай всі, хто знав тебе, пом’януть добрим словом.

Сумуючі дочки, сини, Євгенія Іванівна, Катерина та вся родина Салків

1 листопада минув рік, як перестало битися серце Олексія ГОРОНИЦЬКОГО

Царство тобі Небесне, наш рідненький.

Ти не помер — тебе не стало, тебе забрав до себе Бог. У цьому світі був так мало — і не пізнав ще всіх тривог... Ти не відчув ще щастя всього, не виплакав всіх сліз своїх, недоказав ти рідним того, що було в думках... Затих.

Ти не помер — тебе не стало. Та в серці житимеш завжди. У цьому світі був так мало — та залишив навік сліди.

З глибоким сумом мама, сестра з чоловіком, хрещениця та рідні

3 листопада минає 3 місяці, як не стало дорогого та люблячого чоловіка і тата — Андрія Миколайовича ПОДТЯГІНА

Тебе не стало, серце плаче, ніяк не гоїться душа. Пустою стала наша хата, тебе із нами вже нема. Татусю рідний! Ти пробач нам, що не змогли тебе спасти. На все в житті є Божа воля, тож ти прости нас й довго жди.

Тебе ніколи не забудем, бо ти в житті для нас був всім — коханим татом, чоловіком і ним ти будеш назавжди.

Пухом тобі земля, рідненький.

Сумуючі дружина та діти