Поминання 46/2018

Есть сила, которая может забрать из жизни, но из памяти родных — никогда...

16 ноября проходит 5 лет светлой памяти Анатолия Николаевича ВАКУЛЬЧУКА

Когда на небе звёзды зажигают, одна из них — твоя. Мы это знаем. Уже 5 лет ты светишь ярким светом, а здесь всё также — то зима, то лето — устав от слёз, живёт твоя семья.
Любим. Помним.

С глубокой скорбью жена, дети, внучка

17 листопада минає 9 днів, як пішов у вічність наш дорогесенький, ріднесенький, люблячий синочок, брат, чоловік — Сергій Вікторович КРАВЧУК

Як сумно без тебе, синочок рідненький, печаль не проходить і серце болить. Так хочеться ще раз тебе обійняти й побути з тобою хоча б ще на мить. Помолимось за тебе, сину, і свічка тихо спалахне. У Бога ласки поблагаєм, бо щиро любим ми тебе. Спи, рідненький, спочивай з миром. Хай сонечко зігріє твою могилу, а твоїй добрій душі — Царство Небесне та вічний спокій.

Сумуючі мама, брат, дружина, рідні, друзі

19 листопада минає рік, як не стало люблячого чоловіка, батька, дідуся — Олега Миколайовича ГАЛЬСЬКОГО

Серце плаче, душа болить, я кожен день тебе чекаю і виглядаю щомить. Як голос хочеться почути і міцно-міцно пригорнуть. Тебе немає, але таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Сумуючі дружина, діти, онуки

15 листопада — 7 років світлої пам’яті Сергія Анатолійовича ГОРДІЙЧУКА з села Пилиповичі

Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Вічно сумуючі батько, брат, племінник Дмитро та всі рідні