КРАЩЕ ПІЗНІШЕ, НІЖ НІКОЛИ

Вирішили учні Стріївської школи разом зі своїми педагогами-наставниками. Так уже повелося, що свято весни — 8 Березня — з радістю чекають всі, незалежно від віку чи статі. Кожен з нас охоче ділиться цією радість зі своїми рідними та близькими. Скільки квітів, подарунків, теплих слів з найкращими побажаннями приймають на свою адресу жінки різного віку. Від коханих чоловіків, друзів, а найголовніше — від діточок своїх та онуків.
Наполегливо, з великим натхненням готувалися до свята весни і учні нашої Стріївської школи. Але, на жаль, через епідемію грипу навчання у школі припинилося. Був оголошений карантин. Засумували діти. Дуже вже готілося привітати зі святом та порадувати мам і бабусь своїми аматорськими здібностями.
Щойно пережили карантин, заповнила шкільне приміщення галаслива дітвора. Відразу й посипалися питання та пропозиції до директора школи.
— Валентино Олександрівно, а, може, все-таки проведемо свято весни, хоча 8 березня вже й позаду?
— Ви що, читаєте мої думки, діти? — усміхаючись, відповіла директор школи. — Звичайно, проведемо свято. Ми ж не можемо допустити, аби ваші мами та бабусі залишилися без ваших привітань.
І ось, 20 березня, в актовому залі школи тісно від запрошених гостей. Раптом залунала музика, і вибігла на середину залу дівчинка-весна. Така мила та привітна, у прозорому зеленому вбранні, а по розпущених косах в’юнко спускалися віти з зеленими листочками. І закружляла дітвора у веселому хороводі. Так любо було спостерігати за цим казковим дійством. Важко було впізнати своїх дітей та онуків. Всі такі урочисті та красиві. Дівчатка — справжні принцеси, а хлопчики почували себе лицарями.
А тепер,— оголошує ведуча,— послухайте пісню, присвячену мамі, у виконанні Оксани Бобер, слова до якої написала сама Оксана, а музику — художній керівник, педагог — Галина Леонідівна.
Запала у залі тиша. Зазвучала чарівна мелодія, на її фоні — чудовий, неповторний голос нашої юної стріївської поетеси і співачки.
Світилися від щастя очі мами, вчительки Лариси Іванівни Бобер. Бо то ж їй, через свою пісню, донечка посилала сердечні вітання та безмежну вдячність за любов та ласку, за ніжне і турботливе материнське серце.
Дуже довго ще тривав концерт. Зал не вщухав від овацій. І ось заключна частина концерту. На середину залу виносять стіл, на якому розміщені ікони. Раптом запалали дві свічі перед зображенням Ісуса Христа, Матері Божої та святого Миколая. І співали діти молитву, ставши на коліна. Щиро просили у Бога доброго здоров’я і довголіття для своїх мам.
Було нестерпне бажання підійти до кожного, обійняти, щиро подякувати за подароване нам свято, але в ту мить слова були зайві. Крадькома присутні змахували непрохані сльози, що котилися по щоках.
Тож стало мені на думку звернутися до вас, шановна редакціє «Звягель-Інформу», аби на сторінках вашої газети висловити щиру подяку всім учням Стріївської школи, педагогічному колективу на чолі з директором Валентиною Олександрівною Гордійчук за чудовий концерт. Побажати їм успіхів у навчанні і роботі.