Поминання 5/2019

1 лютого — 4 роки, як пішов у вічність наш тато, чоловік, дідусь, прадідусь — Віктор Полікарпович ПРИСЯЖНИЙ

Низько вклоняємося перед світлою пам’яттю рідненького татуся, чоловіка. Тебе нема, серце плаче, душа згорьована болить. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена береза і добрим словом люди пом’януть. Хай над твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки.

Спи спокійно, лебединим пухом хай буде земля. Царство Небесне і спокій твоїй душі.

Сумуючі дружина, діти, онуки, правнук

4 лютого минає 2 роки, як немає з нами люблячого сина, брата, батька — Миколи Анатолійовича МАЙНЕКИ

Усе пройшло, усе минулось та тільки пам’ять все кричить, здається, вчора серце билось, а вже два роки, як мовчить. Можливо, Ти там спочиваєш, можливо, Ти щасливий там, напевно, навіть і не знаєш, як сумно, страшно й гірко нам. Ти хоч у сні прийди, наш рідний, поговори, розвесели, чи так, у гарний день погідний легеньким вітром обійми. Ти знай, що ми з Тобою будем у снах, у спогадах, в думках... Й ніколи в світі не забудем рідну усмішку на вустах.

У вічній скорботі мама, сестра з сім’єю, рідні

1 лютого минає 9 днів з тяжкої втрати люблячого чоловіка, тата та дідуся — Михайла Михайловича ФІЩУКА

Пішов від нас ти в вічний відпочинок

В самому розквіті життя,

Пішов ти в вічність, де прийом гостинний,

В висоти неба голубого, до отця..

Біль серце стискає, плаче гірко душа,

Більшого горя немає, як втрата твого життя.

З любов’ю рідні

4 лютого минає 2 роки, як страшна смерть забрала мого синочка — Бориса Борисовича СТАНЬОВОГО

Хто знав і пам’ятає мого синочка , — пом’яніть його.

Вічна пам’ять і Царство Небесне.

Сумуючі мама, брати, сестри і вся велика родина

2 лютого минає 6 років світлої пам’яті Людмили Леонідівни КОВАЛЬСЬКОЇ

Хай зігріють твою домовину сонечко вдень, а місяць вночі. Спи спокійно, наша мамо, бабусю. Вічна і добра пам’ять тобі.

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі діти, онуки

3 лютого минає 3 роки, як від рук убивць обірвалося життя сина — Сергія Олександровича ТЕТЕРИ

Тебе нема, а я все чекаю, хоч розумію, що даремно.

Хай свята земелька буде тобі пухом і Царство Небесне.

Вічно сумуючі мама, брат з сім’єю, рідні, друзі

2 лютого — 10 років, як пішла з життя наша дорога мама, бабуся, прабабуся — Ганна Климівна ГОРДІЙЧУК з с.Романівка

Нехай вітер тебе заколише, ніжну пісню співають пташки. Спи спокійно, матусю, ми будем молитись за спасіння твоєї душі.

Вічно сумуєм — діти, внуки, правнуки

4 лютого минає 40 днів, як пішов з життя наш дорогий Андрій Андрійович ЧОРНИЙ

Так пусто стало на душі, і серце плаче кожен день від болю, і огортає тихим смутком все навколо. Рідненький, ми сумуєм за тобою. Не вистачає усмішки, і слова, і погляду ласкавого, простого.

Великий слід у житті Ти залишив і скільки всім добра зробив. Такого, як Ти, вже не буде. Такого, як Ти, любили й шанували люди.

Пішов достойно в майбуття, Тобі не буде забуття. А поки пам’ять житиме в віках, — живим Ти будеш і в наших серцях.

Лебединим пухом, рідненький, Тобі земля і Царство Небесне Твоїй душі.

З глибоким сумом дружина, діти, рідні

7 лютого минає 5 років, як перестало битися сердечко у дорогого, люблячого синочка, братика, внука — Івана Олександровича БОЙЧУКА з села Перемога

Закотилось у вічність життя. Ніби сонце сховалось за обрій. Не чути голосу рідного, не видно добрих, милих, рідних оченят. Навіщо доля була така жорстока — так рано ти пішов від нас. Серця плачуть від болю, кричать: «Рідний наш, повертайся додому!» Не стихає печаль ні на мить, залишаючи вічну утому. Тебе ніколи не забудем, завжди ти в наших серцях. Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах. Усі, хто знав та пам’ятає, — пом’яніть добрим словом та тихою молитвою.

Вічно сумуючі мама, тато, сестричка Анна, братик Сергій та всі рідні

3 лютого минає рік, як помер чоловік, батько, дідусь — Борис Францович КЛУСОВИЧ

Є сила, що може забрати з життя.

Та з пам’яті рідних — ніколи...

Дружина, син, невістка, внуки

З великою печаллю та болем у серці поминаємо найдорожчу, найріднішу людину — Павлину Іванівну КРАВЧУК, з дня смерті якої 6 лютого минає 5 років

Наш біль не передати у словах, ти з нами, рідна, лиш у снах,

Та пам’ять про тебе жива, теплом зігріває вона.

Рідненька наша, ти була доброю, працьовитою, відданою сім’ї, дітям та онукам. Тебе всі любили і поважали. Тож нехай пом’януть тебе друзі, знайомі, всі, хто працював з тобою, добрим словом.

Лебединим пухом хай буде тобі земля, а душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Сумуючі чоловік, діти, онуки

2 февраля — 4 года светлой памяти любимой жены, доброй, нежной, самой лучшей мамы и бабушки — Галины Владимировны ПОДЗАРЕЙ

И не лечит нас время... И боль не стихает...

И сжимает объятья свои всё сильней...

Царство Небесное и вечный

покой твоей светлой душе.

Помним, любим, скорбим.

Муж, дети, внуки