Одяг від «L’amour»: «Скорочення стало для мене «золотим пендалем»

Олена Тамінська — жінка, котра через 20 років безперервної роботи у центрі зайнятості, потрапивши під скорочення, кардинально змінила вектор діяльності. Із кабінету держслужбовця вона рішуче попрямувала до реалізації давньої мрії — власної творчої майстерні з пошиття одягу. Її з радістю підтримали близькі, тому у зрілому віці, їй скоро виповнюється 49 років, жінці вдалося творчо реалізуватися. Сьогодні Олена — новоградський «кутюр’є», одяг з її колекцій викликає багато схвальних відгуків, а сама вона переконана, що ніколи не пізно щось змінити у своєму житті.
— Закінчила Київський політехнічний, працювала у центрі зайнятості спеціалістом у відділі інформаційних технологій, а коли наш відділ скорочували, то одразу розуміла, що вертатися я не хочу. Розмова про ймовірні скорочення почалася ще з осені 2015-го, вже тоді я підсвідомо почала готуватися до змін.
Шила я завжди: для себе, дітей, клієнтів. Особливо, у важкі фінансові часи. Один із таких, коли у мене була напрацьована клієнтська база, — декрет із донькою. Коли вийшла на роботу, то усе розсипалося, бо на хобі не лишалося сил та часу. Іноді брала індивідуальні замовлення, а найбільший досвід отримала, коли моя донька стала підлітком. Вона знаходила фото моделей і просила їх повторити. Як усі підлітки, любила індивідуальність і щоб «не так, як у всіх».
— Олено, а як ваше хобі переросло у зайнятість?
— Рішення було прийнято всесвітом за мене. За пару місяців до скорочення я, за порадою подруги, зареєструвалася у соціальній мережі. За родом діяльності «дружила» з комп’ютером, стала активно вивчати мережу. Щодня відкривала для себе сайти, пов’язані з пошиттям одягу. Асортимент наших магазинів, де можна купити тканини, не радував, тому почала шукати групи з продажу цього товару і замовляти.
З подивом з’ясувала, що швачки мають власні сторінки, де виставляють свої роботи, приймають замовлення он-лайн. Почала додавати друзів, писати рекламні пости, презентувати вироби, які шила для себе і доньки. Шукала у мережі нові варіанти моделей, оцінюючи свої можливості повторити. Підбирала тканини, спираючись на власний смак.
— Це допомогло не загубити себе, коли довелося попрощатися з основною роботою?
— У той час я ще ходила на офіційну роботу, але часто мої думки були не на робочому місці. Прибігаючи додому, читала повідомлення, коментарі. Моїми постами цікавилися люди, що приносило велике задоволення. Казала собі: «Хто молодець? Я молодець!» Це підбадьорювало і вселяло впевненість.
Через короткий проміжок часу почала отримувати замовлення з Києва, Дніпра, Запоріжжя, Херсонської області. Було страшно відправляти перші моделі одягу. Пригадую, як очікувала результату, затамувавши подих… А замовлення були різними: від дитячого одягу і «family look» — до вечірніх суконь. Тобто розкид був колосальний, але я щоразу отримувала слова вдячності і повторні замовлення.
— Як відреагували ваші близькі на новий поворот у діяльності?
— Підтримка дорослих дітей дуже допомогла. В останній робочий день на державній роботі емоції були різні, але їх яскраво визначили слова сина: «Це не останній день роботи, це — перший день нового життя». Скорочення стало для мене тим самим «золотим пендалем», якого багатьом не вистачає. Взявши паузу на пару днів, щоб виспатися і насолодитися вільним графіком, я довго не байдикувала. 1 лютого 2016-го були прийняті замовлення і складений графік їх виконання.
— Тобто, не виникало сумнівів, що ви пішли вірним шляхом, чи не так?
— Це дуже мотивувало. Не соромилася ставити питання колегам, які займалися швейною справою. Класно було, що ніхто не відмовляв і ділився знаннями. Наприклад, побачила вироби з малюнками на тканинах. Запитала: які фарби краще використовувати, яким чином? Моя донька у той час навчалася у художній школі і нам це було цікаво. Купили фарби для тканин, почали втілювати... Ми досі маємо ті речі і носимо їх.
— Одяг постійно залежить від моди, а вона на місці не стоїть. Певно, довелося чимало навчатися?
— Так. Приймала замовлення он-лайн і паралельно навчалася новим технологіям. Потім надійшла пропозиція співпрацювати зі столичною торговою маркою — молоді мами створювали бренди дитячого одягу і шукали швачок у провінціях. Відшила пробний зразок і отримала замовлення на пошиття дитячих курток-жилеток. Співпраця була успішною і пізнавальною, але я перестала спати і не вкладалася у потрібні терміни. Вирішила повернутися до одиничних індивідуальних замовлень.
Часто отримувала пропозиції щодо роботи з трикотажем, тому постало питання навчання новій техніці. Закупила нову техніку, вивчила новий напрямок роботи — отримала нову пропозицію співпраці з торговою маркою дитячого одягу, досі співпрацюю з ними. Ріс об’єм роботи, знаходила швачок-помічниць. Здебільшого ними були дівчата у декреті, матусі, яким зручно мати вільний графік роботи вдома. Згодом я зрозуміла, що більшість моїх ідей працюють на когось, тому виникла ідея організувати свій бренд — «L’amour».
— На допомогу у його «розкрутці» прийшов Інтернет. Ваші пости у мережі демонструють злагоджену роботу команди: вас, як дизайнера, фотографа та помічників-моделей. Звідки ідея?
— Конкуренція на ринку велика, необхідно шукати нові форми просування. Вивчаючи досвід успішних брендів, дійшла висновку, що просто продавати сьогодні — складно, усі дії мають бути спрямовані на те, щоб «робити продажі». Товар має викликати емоції у клієнта, а профілі у соцмережах вимагають якісних фото. Хоум-фото з цим завданням не справляються, тому почався черговий «штурм мозку». Тут спрацювала методика, коли сила думки притягує потрібну інформацію: у мережі побачила пости фотографа Тетяни — і почалася наша співпраця. Свого приміщення ми не маємо, тож звернулися до друзів.
— З ким вже довелося попрацювати у цьому новому для міста форматі?
— Одна з перших фотосесій проходила у кафе «Orang cat», з теплим інтер’єром і привітними людьми. Бачила подібний досвід у продвинутих брендів жіночого одягу. Друга, новорічна фотосесія, пройшла у студії фотографа Віталія Пташника. Якщо хтось після виходу цієї статті захоче надати цікавий інтер’єр для фотосесій, то ми будемо дуже вдячні, на умовах взаємної реклами.
Перші фотосесії показали, що це не просто робочий процес, а зустріч друзів, спілкування, примірки, продажі. Примірявши наряд для фотосесії, його можна придбати за спеціальною ціною. Зараз готуємо нову фотосесію.
— А де шукаєте моделей?
— На наш запит у Фейсбуці отримали багато відгуків. Також запрошуємо дівчаток, які зробили у нас покупки. Маємо співпрацю зі студією талантів, робимо модні покази на конкурсах. З радістю приймаємо такі запрошення.
— Вам довелося шити різноманітний одяг: від дитячого до вечірніх суконь. А який стиль більш до вподоби?
— Спортивний стиль, спорт-шик, кежуал, бохо. Подобаються прості фасони без зайвого гламуру. Вечірня і весільна мода — не мій напрямок.
Бренд «L’amour» починався з одягу для домашнього відпочинку та сну, потім приєднали одяг для дітей та підлітків. А у зв’язку з тим, що надходили пропозиції від мам наших маленьких клієнтів, то вирішили у новому сезоні весна/літо додати напрямок «family look». Це будуть прості фасони в улюблених стилях з якісних тканин. Надаємо перевагу бавовні та сатину польського виробництва, льону, велюру, трикотажам високої якості: кулір та футер. Створюємо практичний і комфортний одяг, яскравий настрій, лімітовані колекції, щоб підкреслити індивідуальність клієнтів.
— Вас доводилося бачити на засіданнях місцевого клубу «Успішних жінок». Які враження отримуєте від цього спілкування?
— Рекомендую жінкам різного віку відвідувати такі зустрічі. І нехай не зупиняє визначення «успішні», якщо ви наразі не впевнені, що це про вас. Думайте про перспективу і зрозумієте, чого саме вам не вистачає для цього «статусу». Можливо, декілька маленьких кроків. Це допомагає вийти з емоційної безвиході, якщо є незадоволення ситуацією. Засідання клубу — для тих, хто постійно у русі, шукає нові алгоритми зайнятості.
— Чи задоволені ви реалізацією своєї мрії на даному етапі життя?
— Моя мрія ще не реалізована, я на шляху до неї. Шлях подобається, від удач кайфую, на помилках навчаюся. Масштабна мрія — формат шоу-рума для продажу виробів і спілкування з цільовою аудиторією. Звісно, хотілося би наростити темпи на шляху до мети, але усьому свій час. Готова до співпраці.
— Дякую за цікавий досвід, який, сподіваюся, може стати корисним для жінок нашого міста. Успіхів вам!
— Дякую!