Кав’ярня «Turrim»: «Ми прагнемо дарувати щасливі емоції»

Тут пропонують роботу для комунікабельних і приємних людей

Рік минув із дня відкриття кав’ярні-кондитерської «Turrim» у парковій вежі, яка отримала нове життя. У нашому місті побільшало сучасних, європейських локацій, які покращили екстер’єр Звягеля і приваблюють гостей. «Turrim» — одна з таких локацій, де дивують не лише вишуканими десертами, а й прагненням дарувати щасливі емоції, що є зараз великою і цінною рідкістю.

— У нас з іншими співвласниками були дещо різні погляди на те, яким має бути заклад у парковій вежі, — розповіла нам Вікторія. — Один мріяв, щоб тут готували найсмачніші круасани, ми з чоловіком мріяли про кав’ярню, інший співвласник був, як кажуть, за «будь-який кіпіш». Зрештою, почали реалізовувати спільну ідею — поєднання кав’ярні з власним виробництвом десертів. Я називаю їх «десерти з любов’ю». 

Назву для кав’ярні придумав мій чоловік Андрій — «turrim» у перекладі з латині означає «вежа». Тож назва невипадкова. Власне, це одна з наших особливостей, що заклад розташований у вежі.

— Багато містян чекали, що верхня частина вежі теж буде задіяна, отримає друге життя. Є таке в планах?

— Ми розглядали цей варіант, але відмовилися від нього з міркувань безпеки. Вежа доверху звужується, місця там недостатньо, велика кількість гостей може стати небезпечною для пересування. Тим паче, що в нас відпочиває багато дітей. Ми від цієї ідеї наразі відмовилися.

— Як і мріяв один зі співвласників, смачні круасани у «Turrim» — одна з головних позицій у меню, яка викликає захоплення гурманів. 

— Так, круасани з різноманітними начинками дуже полюбили наші гості, вони стали однією з «фішок» нашої випічки. Ми їх самі робимо, вкладаючи любов та позитивну енергетику. Замовляємо спеціальне борошно, купуємо масло, катаємо. Також печемо крафіни, кекси, сінабони, чізкейки.

— Усі десерти в кав’ярні персонал виготовляє самостійно?

— Так. Інгредієнти замовляємо найкращі, тож і ціни у нас відповідні. Прагнемо готувати якісно, смачно. Усе в нас завжди свіже, ми за це дуже вболіваємо, адже ласощі споживають не лише дорослі, а й діти. До речі, серед іншого, малеча обожнює наші мусові тістечка в формі ведмедиків, качечок, дракончиків, яких я ніде більше не зустрічала в меню.

— Мабуть, запрошували налаштовувати кондитерську частину меню фахівців із провідних закладів, як зараз модно?

— Ні, кондитерську з усіма десертами налаштовувала я. Хоча це не є моєю професією, і знань на початку трохи бракувало, але інформації в мережі вдосталь, тож швидко опанували і продовжуємо навчатися. 

Мені завжди подобалося готувати, це в кайф. Коли випадає вільний час, дуже люблю проводити його на кухні, відтворювати нові десерти.

— Які ще особливості є у вашій кав’ярні?

— Відношення до персоналу. Ми працюємо, як одна велика команда. Прагнемо налаштувати колектив таким чином, щоб усі підтримували один одного, розуміли і мотивували. Моя позиція — всебічно допомагати колегам. Разом із ними на кухні випробовуємо і нове обладнання, і розробляємо нові десерти.

— Любов до дітей — це особлива філософія в роботі «Turrim». Як у цьому контексті реалізовуєте діяльність?

— Справді, ми дуже любимо дітей, тому, окрім частувань, влаштовуємо розважальні програми. Плануємо в серпні щонеділі робити в кав’ярні дитячі свята з аніматорами. 

У роботі прагнемо подарувати людям позитивні емоції, а дітям — щасливе дитинство, якого вони під час війни часто позбавлені. Радіємо, коли в наших стінах лунає дитячий сміх. Мріємо, щоб так було завжди.

— Чи можна проводити у вас дитячі дні народження?

— Ні, адже дітей потрібно нагодувати, а ми спеціалізуємося лише на десертах. У нашому меню є смачні сніданки і легкі страви, але картоплі фрі чи піци немає і не буде. 

— Коли ви зі співвласниками взялися облаштовувати кав’ярню в занедбаному куточку звягельського центрального парку, у вас не було побоювань, що це не матиме потрібного успіху?

— Не було, бо хотіли створити родзинку гарного міста, куди приємно прийти з сім’єю, друзями чи колегами. Залюбки облаштовуємо територію навколо, робимо ландшафт привабливим, європейським. 

Якщо місцева влада за багато років не змогла облаштувати центральний парк, то з появою «Turrim» сюди залюбки йдуть відпочивати люди. Наступного року ми плануємо створити дитячий майданчик з гойдалками, щоб наші відвідувачі з малечею могли урізноманітнити своє дозвілля. Прагнутимемо ставати дедалі кращими.

— Сьогодні багато хто шукає роботу. Чи потрібні вам люди?

— Так, нам потрібні на постійну роботу баристи, кондитери: комунікабельні, приємні, усміхнені люди, які люблять життя. Хто хоче розвиватися і разом із нами покращувати сервіс обслуговування. Якщо хтось хоче спробувати себе в кондитерській сфері, то ми залюбки навчимо. 

Гарно оплачуємо роботу, маємо приязне ставлення в колективі, є харчування для працівників. Оплата — погодинна, плюс відсоток за роботу. Баристи, наприклад, у середньому мають заробіток близько 20 тисяч гривень у місяць. Телефонуйте: 073-026-62-29.

— «Turrim» — це не перший заклад харчування, яким ви займаєтеся?

— Так, ми з чоловіком є власниками ресторану грузинської кухні «Ajari» у Звягелі. Це була моя мрія! Я мала досвід роботи в грузинській кухні, а в нашому місті такого закладу не було, тож ми з Андрієм відкрили цей бізнес та успішно ним займаємося. Чоловік багато моїх ідей підтримує, підставляє своє плече, я йому дуже вдячна за це.

Ми перейняли від грузинів гостинне ставлення до людей, традиції смачної і ситної кухні. Сири для наших хачапурі в «Ajari» замовляємо з Києва, а домашнє вино нам доставляють із Грузії. Навчаємо наших офіціантів обслуговувати гостей таким чином, аби вони почувалися, як вдома. Вчимо персонал вивчати смакові уподобання клієнтів, їхня звички, настрої. У нас маленький колектив, дружня атмосфера. На кухні працюють здебільшого хлопці, із ними дуже комфортно працювати. У ресторан ми, до речі, також шукаємо персонал. Тож запрошуємо.

— Таке цікаве поєднання різних сфер — кондитерської кав’ярні і ресторану грузинської їжі. Як вам це вдається?

— Не боїмося починати нове. Коли ми відкрили ресторан, то я сама багато чого не вміла готувати. Тож навчалася, і персонал навчався. Напрацювали базу, смачне меню, маємо клієнтів. А згодом нас запросили стати співвласниками «Turrim». Інші власники кав’ярні — теж прогресивні люди, максимально підтримують всі цікаві ідеї, тож за рік роботи у нас є результат — багато задоволених відвідувачів. 

— Під час війни в місті відкривається чимало нових закладів. Як це можна пояснити?

— Ми відкривали «Ajari» на початку повномасштабної війни. Так, було страшно. Хтось дивувався, вважав це великим ризиком, але були люди, які підтримували. 

Війна вчить нас цінувати кожен день свого життя. Ми зараз молоді, коли нам жити і розвивати себе, місто, країну,  як не зараз? Треба підтримувати економіку, надавати робочі місця, платити податки, зміцнювати країну. Українці — дуже сильний народ, багато чого ми перестали боятися, і це, поза сумнівом, усім нам на користь. 

Юлія КЛИМЧУК