Серед найкрасивіших дівчат Європи — Олена Гапончук зі Звягеля

— Олено, як давно ти не живеш у Звягелі?

— Я народилася й виросла у Звягелі — це моє рідне місто, до якого я завжди і фізично, і подумки повертаюся з теплом. Переїхала кілька років тому, але Звягель залишився частиною мого серця — місцем, яке сформувало мене.

У Бельгії живу 8 років. Переїзд не був пов’язаний із війною — це було моє рішення, яке відкрило переді мною но

ві можливості.

За ці роки я встигла адаптуватися, опанувати мову, зрозуміти місцеву культуру та знайти себе в моделінгу. Але, попри те, що я давно тут, серцем я завжди з Україною — і, особливо, з рідним Звягелем.

— Як ставляться у Бельгії до українців?

— Із повагою та співчуттям. Люди тут добре поінформовані про ситуацію в Україні, підтримують українців і часто намагаються допомагати — як на рівні держави, так і на рівні звичайних людей.

— Що для тебе — життя за кордоном?

— Життя за кордоном для мене — це не лише виклик, але й нові можливості. Інша культура, нова мова, інший ритм — усе це змушує рости. І хоча інколи буває складно, я відчуваю, що цей досвід робить мене сильнішою та відкриває багато нових дверей.

— Які саме нові можливості відкрилися для тебе у Бельгії?

— По-перше, йдеться про професійні можливості в моделінгу. У Бельгії я отримала доступ до зовсім іншого рівня індустрії: професійні фотосесії, співпраця з фотографами, участь у показах. Це дає змогу мати більше шансів бути поміченою в професійній сфері.

По-друге, маю на увазі саморозвиток і нові навики. Тут я значно виросла в упевненості, публічності, сценічності. Я навчилася краще презентувати себе, працювати з камерою, тримати поставу, виражати емоції — усе це мені дає конкурсний та модельний досвід.

По-третє, — міжнародне спілкування. Знайомлюся з людьми з різних країн, котрі мають інші погляди, культуру, стиль життя. Це відкриває світ ширше й вчить дивитися на речі по-іншому.

І, мабуть, найважливіше — життя за кордоном дало мені відчуття свободи та вибору. Можливість будувати власний шлях, пробувати нове, ризикувати й робити те, що справді подобається.

— Розкажи, будь ласка, детальніше про Бельгію. Які там особливості, культура, менталітет людей?

— Бельгія дуже різноманітна. У культурі гармонійно поєднано історію, мистецтво та архітектуру з сучасністю. Бельгійці — люди стримані, ввічливі, дуже практичні і пунктуальні. Вони цінують приватність і стабільність. Мови спілкування — фламандська, французька та німецька, кожен регіон має свій характер. Звички — це про любов до шоколаду, сиру, пива, велосипедів та чіткої організації свого життя і роботи.

— Яким чином у твоєму житті з’явився модельний бізнес?

— Я закінчила промислово-економічний технікум у Звягелі (нині — політехнічний коледж) за фахом «Облік та оподаткування». Освіта дала мені хорошу базу та дисципліну, але з часом я зрозуміла, що хочу розвиватися також у творчому напрямку.

На даний момент у Бельгії я займаюся моделінгом. Це стало не просто хобі, а частиною мого життя. Беру участь у фотосесіях, подіумних заходах та різних проєктах, саме модельна діяльність стала тим досвідом, який привів мене до участі в конкурсі краси «Міс Європа». 

Усе почалося з того, що я побачила кастинг. Подала заявку майже спонтанно — і мене запросили. Далі були етапи відбору, знайомство з організаторами. Так я стала частиною цього проєкту.

— Який новий досвід ти отримала на конкурсі «Міс Європа»?

— Конкурс дав мені дуже багато: упевненість у власних силах, вміння працювати в команді й на сцені, розуміння модельної індустрії зсередини, знайомства з талановитими дівчатами, нові навики — дефіле, презентації, публічне спілкування.

— Чи правда, що на конкурсах краси, де жіноча конкуренція, є місце для заздрощів чи підступних вчинків? Які враження ти отримала від спілкування з дівчатами?

— Спілкування з дівчатами стало однією з найприємніших частин конкурсу. Усі були з різних міст і країн, з власними життєвими  історіями та вражаючими характерами. 

Мене приємно здивувало, що замість заздрощів чи напруги переважала атмосфера підтримки. Ми допомагали одна одній з образами, макіяжем, підказками перед виходами.

Для мене це був досвід, коли конкуренція не заважає дружності, а навпаки — надихає ставати кращою.

— Чи задоволена ти своїм результатом? Мабуть, отримуєш багато вітань?

— Мій результат для мене — це велика перемога, незалежно від того, який титул я отримала. Я задоволена тим, як пройшла всі етапи, як упевнено почувалася на сцені, як змогла показати себе.

Так, після конкурсу отримую багато вітань — від друзів, знайомих, однокласників зі Звягеля та людей, які слідкували за конкурсом. Це неймовірно приємно й мотивує мене рухатися далі. Я відчуваю величезну підтримку, і вона дуже надихає.

— Олено, дякую за розмову. Бажаємо тобі нових успіхів!

— Щиро дякую!

Юлія КЛИМЧУК