Страх — супутник туберкульозу. Але хвороба — не вирок: після лікування пацієнти повертаються до повноцінного життя

«…Мене звати Оля. Мені 32 роки. Сьогодні я сильна, божевільна і, кажуть, гарна особистість, яка веде активну пропаганду боротьби з туберкульозом, а в ідеалі — з усією неідеальною системою соціального життя нашого населення. Я перехворіла на туберкульоз у 2015 році, і більше не боюся про це говорити» — поділилася спогадами Ольга Клименко, керівниця TBpeople Ukraine. Вона — одна з небагатьох, хто наважився публічно говорити про свої переживання та страхи, з якими зіткнулася, коли виявили діагноз. Вона зрозуміла, що це необхідно, адже багато хто опиняється на межі зриву, коли дізнається про інфікування туберкульозом.

«Усе, що можна було пережити, я пережила, коли видала у світ своє дітище — книгу з назвою «Світ в мені. Сповідь туберкульозника», — пише Ольга на порталі TBpeople Ukraine.

Вона — приклад сильної особистості, яка поборола недугу і тепер допомагає в цьому іншим. Звягелянам (та й не тільки їм) відомий ще один подібний приклад сили волі й мужності — Леся Українка, яка більшу частину життя була змушена протистояти туберкульозу. «Гетьте думи, ви хмари осінні, тож тепер весна золота. Чи то так, у жалю й голосінні, проминуть молодії літа? Ні, я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись — буду жити, геть думи сумні!» — писала поетеса.

Відтоді медицина значно просунулася вперед, і тепер туберкульоз — успішно лікують. Більшою проблемою лікарі називають подолання стигматизації, виховання у суспільстві толерантного ставлення до тих, хто стикнувся з цим недугом.

У межах місячника боротьби з туберкульозом та з нагоди всесвітнього дня боротьби з ним (24 березня) нагадуємо про важливе, що стосується цієї хвороби.

1. Туберкульоз не зник

Туберкульоз — це інфекційна хвороба, яку спричиняє мікобактерія туберкульозу. Вона вражає переважно легені, але може уражати будь-який орган. Хвороба передається повітряно-крапельним шляхом, тому ніхто не застрахований від зустрічі з інфекцією.

«У 2025 році в Україні зафіксували 15564 випадки туберкульозу (разом із повторними), що становить 38 випадків на 100 тисяч населення. Це на 14% менше, ніж у 2024 році. Лідерами із захворюваності в Україні є Одеська, Кіровоградська, Дніпропетровська, Житомирська та Закарпатська області, що зумовлено, в першу чергу, міграційними процесами» — інформує Центр громадського здоров’я МОЗ України.

Спостерігається зниження показника захворюваності на туберкульоз, у порівнянні з 2024 роком на 18,2%. Насправді, це демонструє саме недостатній рівень виявлення туберкульозу. Люди не звертаються до лікаря вчасно, тому наразі фіксується багато занедбаних випадків.

Міжсекторальна зустріч у Звягелі з питань протидії туберкульозу на тему: «Туберкульоз як медико-соціальна проблема — координація дій на рівні громади». 17 березня 2026 р. Фото міської ради.

1. Ситуація на Житомирщині

«На Житомирщині торік зареєстровано 684 випадки туберкульозу, із них 14 — у дітей. Рівень захворюваності зріс із 54 до 58 випадків на 100 тисяч населення — це на 5,6% більше, ніж у 2024 році. Водночас ситуація в районах різниться: у Житомирському районі показник зріс до 66 випадків на 100 тисяч населення (плюс 16,3%) і є найвищим в області; у Бердичівському — знизився до 43 (мінус 21,0%); у Коростенському майже не змінився — 53 (мінус 0,7%); у Звягельському також зафіксовано незначне зниження — до 49 (мінус 1,2%)», — наводить статистику БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне».

Всесвітній день боротьби з туберкульозом — важливе нагадування про те, що туберкульоз залишається викликом для громадського здоров’я, попри розвиток медицини. Але водночас важливо розуміти — це хвороба, яку можна повністю вилікувати, якщо вчасно звернутися до лікаря і розпочати лікування.

«Сьогодні ми маємо ефективні методи діагностики та лікування, але головною зброєю проти цієї хвороби залишаються обізнаність та вчасне звернення за допомогою», — підкреслює Центр громадського здоров’я МОЗ України.

1. Як запідозрити в себе туберкульоз та коли звертатися до лікаря?

Фахівці радять звертатися до лікаря, якщо кашель триває понад два тижні, тримається температура 37,2-38 °C, ви без причин втратили понад 3 кг за місяць або відчуваєте постійну слабкість. Також обстеження обов’язкове після контакту з хворим на туберкульоз.

«Туберкульоз є повністю виліковним! Єдина умова виліковності — це безперервне лікування, призначене вчасно. Лікування повністю забезпечується державою і є безоплатним. Всі препарати, наявні в Україні, мають міжнародну сертифікацію та широко використовуються в усьому світі», — наголошують Міністерство охорони здоров’я України в матеріалі, присвяченому цій хворобі.

1. Міжсекторальна зустріч у Звягелі з питань протидії туберкульозу на тему: «Туберкульоз як медико-соціальна проблема — координація дій на рівні громади». 17 березня 2026 р. Фото міської ради.

2. Ключові факти, які допомагають захистити себе та інших

▪ Близько 90% людей повністю одужують, за умови дотримання лікування.

▪ Людина, яка почала лікування, вже через декілька тижнів не становить небезпеки для інших за умови безперервного прийому препаратів.

▪ Найбільший ризик — невиявлений туберкульоз.

▪ Туберкульоз передається повітряно-крапельним шляхом під час тривалого контакту з людиною, яка ще не розпочала лікування. Джерелом інфекції є тільки пацієнт, який виділяє аерозоль з мікобактерією туберкульозу.

▪ Захворіти може будь-хто — незалежно від соціального статусу чи способу життя.

▪ Діагностика і лікування туберкульозу в Україні є безкоштовними.

▪ Близько 12% усіх випадків туберкульозу у світі припадають на дітей віком до 14 років.

▪ Вакцина БЦЖ забезпечує до 90% захисту дітей від найтяжчих форм туберкульозу.

▪ Онлайн-скринінг на туберкульоз можна пройти за 5 хвилин анонімно: https://tbtest.phc.org.ua

▪ Тривалий кашель, нічна пітливість, слабкість, температура, задишка або втрата ваги можуть бути симптомами туберкульозу.

▪ Імунітет відіграє важливу роль: стрес, недосипання, паління та хронічні хвороби знижують захисні сили організму.

▪ На ситуацію із поширеністю туберкульозу в Україні вкрай негативно вплинула повномасштабна війна, посиливши фактор стресу.

У разі підозри на туберкульоз, варто звернутися до сімейного лікаря або фтизіатра. Також можна отримати консультацію на національній гарячій лінії: 0-800-50-30-80.

«Подолання туберкульозу неможливе лише зусиллями медиків — важливу роль відіграє правильна комунікація, і тут без підтримки журналістів не обійтися. Вона допомагає людям не боятися діагнозу, вчасно звертатися за допомогою і, як наслідок, запобігати поширенню хвороби. Туберкульоз виліковний — головне виявити його на ранній стадії та вчасно розпочати лікування», — наголошує голова правління БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне» Євген Баборикін.

Тренінг у Родинному Хабі Звягеля. Фото зі сторінки Родинного Хабу у Фейсбуці.

1. Тісний зв’язок: ВІЛ та туберкульоз

«Однією з вагомих причин розвитку активного туберкульозу є ВІЛ-інфекція. ВІЛ послаблює захисні сили організму, роблячи його вразливим до інфекцій, з якими здоровий імунітет впорався б самостійно», — нагадують у Родинному Хабі Звягеля.

Як захистити себе? Тестування на ВІЛ та профілактичні огляди на туберкульоз (флюорографія, скринінгові анкети) мають стати звичкою.

У Звягелі перевіритися на ВІЛ можна безкоштовно в Родинному Хабі за адресою: вул. Героїв Майдану, 13. Запис та консультації: 067-380-30-40.

Тренінг у Родинному Хабі Звягеля. Фото зі сторінки Родинного Хабу у Фейсбуці.

1. Чому туберкульоз — це часто історія про страх

Хворі часто відчувають сором, намагаються приховати діагноз через страх ізоляції, адже хвороба пов’язана з тривалим лікуванням та відірваністю від звичного життя. 

Хворий може переживати серйозний психологічний тиск, побоюючись осуду з боку рідних та колег, що призводить до самоізоляції, самостигматизації.

Тому хворим критично необхідна підтримка близьких та розуміння, що вони не є «небезпечними», якщо дотримуються правил (носіння маски, лікування).

Головний посил — туберкульоз не є вироком, і після курсу лікування пацієнти повертаються до повноцінного життя. 

Як поводитися з хворим:

— не стигматизуйте та не уникайте людини;

— підтримуйте у дотриманні графіка приймання ліків;

— пам'ятайте, що людина, яка приймає ліки, через 2-3 тижні стає незаразною.

1. Історія Ольги Клименко, керівниці TBpeople Ukraine

«Нам вдалося допомогти багатьом людям, які зіткнулися з проблемою під назвою «хвороба».

Ми щоденно бачимо сльози, чуємо межу зриву, намагаємося відповідати на запитання, на які за своєю природою не може бути відповідей.

Ольга Клименко, керівниця TBpeople Ukraine.

Рідше ми чуємо і отримуємо повідомлення «щастя» про одужання, подолання тільки тому, що терапія лікування триває від 6 місяців, іноді роками, в залежності від форми і стадії туберкульозу.

Трапляються випадки, коли людей з широкою резистентністю переводять на паліатив, оскільки для них просто немає з чого підібрати схему лікування.

Сьогодні я хочу поговорити про страх. Коли я перехворіла на туберкульоз, я почала часто хворіти або просто помічати те, чого не помічала раніше.

Я не боюсь туберкульозу, коли відвідую диспансери або розмовляю з хворими… ні. Я згадую про нього як про хворобу лише тоді, коли починаю хворіти.

Під час будь-яких проявах кашлю чи застуди я рідко думаю про грип. І що довше триває хворобливий стан, то сильніше я можу себе накрутити, помічаючи вже всі симптоми туберкульозу.

Кажуть, потрібен позитивний настрій і справа у психосоматиці. Можливо. Я не знаю, я — лише людина.

Останній раз, коли я сильно хворіла, я не займалася самолікуванням, але і з лікарем не могла одужати більше трьох тижнів. Заспокоювало одне: лікарка не чула в диханні ознак туберкульозу.

Я одужала. Заспокоїлася. Але через 3 тижні хвороба подолала знову. Мусила зупинитися, скасовувала заплановані зустрічі, лікувала себе… але не йшла до лікаря. Не могла. Не могла змусити себе пройти обстеження.

Здавалось би, здай аналізи, зроби знімок і заспокойся, тому що будеш знати напевно, що це не туберкульоз. А якщо навпаки?

Вночі я прокидалася від гарячки і поту і більше не могла заснути.

Подумки вела діалог сама з собою про можливий рецидив і запевняла, заспокоюючи свій організм, що не ляжу в диспансер за жодних обставин. Що хочете робіть, але я не ляжу. Не зможу.

У свій час хвороба зупинила моє життя. Це вплинуло на мене згубно, до фобії.

Я не обговорювала свій страх із близькими, не хотіла, дозволяла собі плакати тільки тоді, коли залишалася наодинці. Але легше не ставало.

У боротьбі з собою завжди перемагає думка про близьких. Потрібно знати, хворий ти чи ні хоча б заради того, щоб зберегти тих, хто поруч.

Лікарка, яка не була моїм фтізіатром, але є дуже хорошою людиною, коли почула мої переживання, сказала, що я псих (здорова половина мене згодна з цим твердженням), але псих такий же, як і багато інших, адже страх рецидиву притаманний 90% тих, хто перехворів.

Очікувати результати не так страшно, оскільки дороги назад немає.

Не знаю, напевно, тому що я не одна, і мені таки вдалося зібратися і заспокоїтись.

Допустивши думку про туберкульоз, ти змінюєшся. Це проявляється в усьому. Я буваю в стаціонарах частіше, ніж будь-де, але коли їхала по своїм справам, відчувала, що все по-іншому. Некомфортно говорити водію таксі, куди їхати. Незручно заходити в кабінет лікаря і багато іншого. Незручно.

«Самостигма» — дуже сильне почуття, яке, якщо прищепив одного разу, важко перемогти протягом довгого періоду.

Не завжди так і не з усіма. Лише коли людина пройшла шлях не так, як могла б його пройти. Пройти правильно. Не як та, що хворіє на туберкульоз, а як людина.

Не страшно приймати терапію, звикаєш, хоча і погано переносиш.

Страшно те, що мусять переживати хворі через нас із вами, здорових людей.

Страшно, що ми живемо стереотипами, за яких забуваємо про головну цінність — життя.

Страшно, коли десь тихо від безпорадності плаче мама хворих на туберкульоз дітей і не може відкрито попросити про допомогу, тому що вже знає, як це, коли відвертаються.

Важко допомагати людям із туберкульозом, тому що ми не бачимо і не розуміємо, «як він болить», а нерідко і не хочемо розуміти.

Усі, хто пишуть мені і переживають страх діагнозу, лікування, рецидиву, знайте: ви не одні. Ми всі боїмося, і я теж. Але туберкульоз виліковний, і разом ми можемо пройти цей шлях по-іншому».

Олег БРЮХАНОВ, Єгор ЦИМБАЛЮК

Публікацію підготовлено за підтримки БО «Мережа 100 відсотків життя Рівне», завдяки підтримці Уряду Сполучених Штатів Америки шляхом фінансування проєкту «Підтримка зусиль у протидії туберкульозу в Україні», що впроваджується міжнародною організацією РАТН.