НЕЗГАСАЮЧА ПАМ’ЯТЬ

Нещодавно вийшла з друку Книга Скорботи України по Житомирській області, том 3, книга перша. У ній зосереджений скорботний Звіт імен мирних громадян: розстріляних, повішених, спалених живими і замучених у гітлерівських концтаборах та застінках гестапо, загиблих від ворожих бомб і артобстрілів, померлих на каторзі в Німеччині, зниклих безвісти у роки окупації Житомирської області німецько-фашистськими загарбниками в 1941-1944 роках. Над Книгою працювала солідна головна редакційна колегія історико-меморіального серіалу «Книга Пам’яті України». У складанні поіменних списків громадян — наших земляків і у доборі іллюстрацій брали участь і Новоград-Волинці: Максимов А.І., Василенко Ж.І., Титяневич В.С., Ващук Є.В. та пошуковці місцевої гімназії ім.Лесі Українки.
Напередодні Міжнародного Дня визволення в’язнів фашистських концтаборів у клубі «Пошук» гімназії відбулася презентація цього видання. В гімназію були запрошені активісти шкільних осередків дитячої організації «Спадкоємці Перемоги» з їх наставниками, а також ветеран Великої Вітчизняної війни, учасник боїв за визволення Київщини і Житомирщини, кавалер бойових орденів і медалей капітан у відставці Ребель Арон Вольфович. Він — молодий воїн-артилерист в часи запеклих боїв отримав від командування короткоденну відпустку, щоб зустрітись у рідному селі Червоноармійського району зі своїми батьками і рідними. Та не довелось хороброму воїну зустріти батьків і побувати у рідній хатині. Батьків разом з іншими еврейськими сім’ями розстріляли гітлерівці, і рідної хати не було — її спалили. Розповідь Арона Вольфовича слухали із хвилюванням, розуміючи, з якою ненавистю до ворогів він продовжував воювати, звільняючи у складі Радянської Армії Україну і народи Європи від навали фашизму. Звертаючись до присутніх, Арон Вольфович закликав їх бути вірними патріотами Вітчизни і берегти правду про найжахливішу війну.
Виступи гімназистів — Чайковського Едгарда, Жмура Максима, Перегуди Юрія, супроводжувались читанням з Книги Скорботи окремих гітлерівських документів та віршів, засуджуючих фашизм, та демонструванням на великому екрані фотографій звірств фашистів над людьми, а також пам’ятників героям і жертвам війни на нашій землі. Вчитель історії і права, який вів презентацію Книги Скорботи, та Жура Микола Миколайович зачитали сторінки Книги, де йдеться про участь Спадкоємців Перемоги нашого міста в шануванні і увічненні пам’яті героїв і жертв війни.
Україна постраждала найбільше із всіх країн, втягнутих у Другу світову війну. Вона втратила 14,5 млн. громадян. Із них — загинули на воєнних фронтах 3,5 млн. Такого співвідношення усіх загиблих учасників бойових операцій на фронтах не знає історія людства. Тільки в Житомирській області в період тимчасової окупації загинуло 220364 мирних громадян і військовополонених. Місця поховання багатьох з них і досі невідомі. Про невтихаючий біль сердець їх рідних говорив директор гімназії Юрій Антонович Рошка, два дідусі якого загинули у війні і покояться десь у невідомих могилах. Юрій Антонович порадив школярам цікавитися, розпитувати у рідних про долю їхньої сім’ї в роки війни і свято шанувати пам’ять загиблих.
Пошуковці-ентузіасти продовжують досліджувати подвиг, проявлений співвітчизниками у страшну війну, і трагізм, який несла країні війна. Вони намагаються вносити і свій вклад у написання народного літопису, щоб імена кожного загиблого у страшній війні не забувались. А пошуковці-гімназисти вважають, що Книга Скорботи України, том 3, повинна дійти до всіх школярів міста, бо вона особлива — в ній історія нашого краю, нашої України.