Поминання 41/2019

10 жовтня виповнюється 3 роки з дня смерті любимого сина, брата — Андрія Михайловича ПЕЛЕШКА

Хай ангел Господній хранить твою душу, хай Царство Небесне Господь тобі дасть.

Сумуючі тато, мама, брат

17 жовтня 2019 року минає рік, як пішов у вічність Станіслав Камельянович ВЕСЕЛЬСЬКИЙ

Завжди в наших серцях: сумуємо і пам’ятаємо.

Діти, внуки і правнуки та всі рідні

15 октября — 2 года, как ушёл из жизни родной сыночек, брат и отец — Владимир Валентинович ВОЛЫНЕЦ

Ты ушёл от нас, не простившись, не вернёшься ты больше домой. Если б знал ты, как грустно, сыночек, без тебя, мой любимый, родной.

Земная жизнь сложна и быстротечна, и близких провожать безмерно жаль, хранить твой образ будем вечно, и память добрую, и вечную печаль. Живым тебя представить так легко, что мёртвым просто невозможно.

Вечно скорбящие родные

14 жовтня минає 15 років, як пішов з життя Анатолій Олексійович КЛІЩ

Світла і вічна пам’ять про тебе назавжди залишиться в наших серцях.

Сумуючі дружина, хрещеники, племінники, внуки, куми

9 жовтня минає 24 роки, як не стало нашої рідної Мамулі — Людмили Костянтинівни ЛАВРЕНЮК

Пройшло вже так багато років, як Тебе немає з нами. Великий біль у серці, бо все перед очима той страшний день, як Ти назавжди покинула свій дім. Не можемо змиритися з тим, що ніколи не побачимо Тебе, не почуємо теплих слів. Ти мала золоту душу, щире серце і вмілі руки. Твій світлий образ збережемо у пам’яті назавжди. Дякуємо Богові, що Ти була у нашому житті. У цей скорботний день, хто її знав, пом’яніть тихим словом. Хай сонечко зігріває Твою могилку, а Твоїй добрій душі — Царство Небесне.

Сумуючі за тобою діти, онуки, рідні

3 жовтня на 57 році життя перестало битися серце найдорожчої для нас людини, батька, дідуся, брата, воїна-інтернаціоналіста, учасника бойових дій — Франца Миколайовича ЛОСОВСЬКОГО

Він народився в багатодітній та працьовитій сім’ї в селі Кропивні. З дитячих років пізнав нелегкий труд сільського хлібороба.

Свого часу пройшов горнило афганської війни, яка наклала тяжкий відбиток на довгі наступні роки.

Ростив і пестив доньку і сина, постійно дбав про їх добробут та палко любив своїх онуків.

Хай буде лебединим пухом йому рідна земля.

Сумуючі діти, онуки, дружина, брати і сестри, друзі та сусіди

Тебе немає, а я все люблю і чекаю, хоч розумію, що даремно

11 жовтня — 7 років страшної розлуки, вічного болю і розпачу, як не стало люблячої дружини, турботливої матусі і бабусі — Ганни Степанівни ГАЛЬЧУК з с.Кам’янки

Ми втратили тебе, і серце плаче, і щемить душа, і капає сльоза. Не можна змиритись, не можна повірить, що вже навіки, що вже назавжди. Так хочеться тебе обійняти і поруч побути хоч уві сні. Хай будуть янголи з тобою, Матір Божа Пресвята, тебе ніколи не забудем. Ти жила усміхаючись і пішла не прощаючись, забравши з собою і моє життя.

Прости.

Вічно сумуючий чоловік, діти

11 жовтня минає 40 днів, як раптова смерть вирвала з життя Володимира Васильовича КОРНІЙЧУКА

Одна лиш мить — життя обірвалось, одна лиш мить — тебе не стало. А серцю так хотілося жити, та ми не в силах щось змінити. Ти так багато планував зробити, але підступна смерть забрала тебе від нас. Плаче небо, плачуть зорі від страшного горя. Плаче місяць, сльози витирає, бо він добре знає, яка сильна рана у нас на серці, як сумує вся родина.

Раптово ти пішов з життя. Але здається нам, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Прости, що не змогли тобі допомогти, прости, що не змогли тебе спасти, сто тисяч раз за все прости. Горбок землі мовчить, як все довкола, і огортає душу тихий жаль, що не побачимо ніколи ні твою радість, ні твою печаль. Не заросте ніколи та стежина, що провела тебе в останню путь, похилиться зажурено калина та добрим словом люди пом’януть.

Сім’я кумів Семенців