«Зомбі» з нижнього поверху

Хоча Степаниду Іванівну (імена в матеріалі змінено) й мучило безсоння, але за звичкою вона лягала о двадцять першій. Вмощувалась у ліжку, вмикала настільну лампу й читала.
Домашня бібліотека в Степаниди Іванівни була чималенька. Література — на будь-який смак. Багато книжок уже не раз перечитувала.
Було вже близько двадцять третьої. Сон не йшов. А ще вище поверхом — галас. Уже давно. Голоси, музика, тупіт. Очевидно, щось святкують.
Степанида Іванівна добре орієнтувалася в законодавстві. Знала, що після двадцять другої години має наставати тиша. А ці її порушують. А значить, порушують закон!
«Немає совісті в людей. Ніякої поваги до сусідів», — сердячись, подумала Степанида Іванівна і згадала, як її подруга днями говорила, що господарі тієї квартири, де зараз над головою відбувається гульбище, поїхали кудись відпочивати. Виходить, що то їхній нащадок, отой довгов’язий переросток Толік, відривається зі своєю компанією!
А музика гриміла. Гупали танці. Ревіла-горлала молодь.
Поступово Степанида Іванівна накручувалася.
Поговорюють, що Степанида Іванівна в молодості мала крутий норов. Казали, що такою гоноровою народилася. Жоден чоловік довго біля неї не затримувався. Останній її співмешканець, коли від неї йшов (було це років десять тому), то Степанида Іванівна зі злості розчепірила пальці і, посунувши на коханця, сказала: «Моргали виколю!» Очевидно, копіювала одного із героїв відомого комедійного фільму.
Тоді останній легінь Степаниди Іванівни ледь встиг вистрибнути з квартири.

Зрештою, нерви в жінки здали. Вона зірвалася з ліжка і почимчикувала до сусідів.
Довгенько їй довелося тиснути на кнопку дзвінка.
Двері відчинилися.
— О! — з подивом вигукнув Толік. — Бабулька! Потанцюємо?
— Іди під три чорти, бевзь! — рявкнула стара.
Толік на якусь хвилю розгубився. А відтак виявив ще більший подив:
— Не врубився!
— То зарубай собі на носі, шланг, — Степанида Іванівна підійшла впритул до парубка. — Попереджаю, не припините оргію — пеняй на себе!
— Бабулько, що за кіпіш?
І тут Степанида Іванівна розчепірила крючкуваті пальці.
— Якщо не припините крутить музику і гупати, — моргали виколю!
Толік миттю втік до квартири. Хряснув дверима. Клацнув замок.
— Дебіли! — грізно сказала Степанида Іванівна і пішла до своєї квартири.

Коли Толік повернувся до компанії, одна занадто наяложена косметикою кралечка поцікавилася в нього:
— Що? Предки вернулися?
— Гірше, — гигикнувши, відмахнувся Толік. І тут-таки додав: — З нижнього поверху приходило зомбі, ги-ги!
— Яке «зомбі»? — наївно спитало нафарбоване створіння із фіолетовою зачіскою.
Толік приколювався далі:
— Ну, зомбі. Ожилий мрець.
— Та йди ти!
— Я думаю, що воно ще не раз припреться. Хочеш, познайомлю?
— Хочу, хі-хі-хі!
Хтось із парубків подав
команду:
— Пацани! За стіл! Маю класний тост!
— Ура-ааа! Сєрий буде речі штовхати!..

«Невже заспокоїлися?» — подумала Степанида Іванівна, коли минуло хвилин із тридцять після її нальоту до квартири сусідів.
Та не так сталося, як гадалося. Уже за хвилину знову понеслося. Тобто, заревіла музика, затупало, заверещало…
Стара знову зривається з ліжка.
Знову дзвонить у двері порушників громадського спокою.
І знову виходить Толік.
Здивувався:
— О! Зомбі!
Степанида Іванівна аж сторопіла.
А за спиною Толіка:
— Хто там, Толю?
— Знову ця стара дуринда!
— Ота зомбі?
— Ага! Га-га-га!
Обличчя Степаниди Іванівни набуло агресивнішого вигляду. Губи побіліли. Пальці стиснулися в кулаки. Гарикнула:
— Ти що, шланг прищавий, мелеш? Ти ще не знаєш, з ким зв’язався!
— Що-о?
— Що чув, козел безрогий!
— Та пішла ти!..
Двері знову гучно зачинилися.
— Зомбі? Дуринда? Зараз я вам покажу, хто я!
І вже за хвилину-другу стара примчала з молотком і несамовито почала ним гамселити по металевих дверях, не лишаючи на них живого місця.
Під час атаки на двері з квартири так ніхто і не вийшов.
Проте незабаром приїхала поліція.
Толік висунув носа з-за дверей і налякано спитав у правоохоронців:
— Нема?
— Кого? — у свою чергу спитали поліцейські.
— Тієї ненормальної?
— Якої?
— Бабки з молотком?
— То це бабка так?
— А яка ж психічка!

Толік написав заяву. Про пошкодження дверей.
Степанида Іванівна також написала заяву. Про порушення громадського спокою.
І почалася тяганина…