Які книги хочуть бачити підлітки в шкільній програмі з літератури?

Нову шкільну програму з літератури нещодавно трохи змінено. Дорослі зробили як краще, але не ідеально — так вважають школярі. Ми вирішили запитати спікерів всеукраїнської конференції для унікальних підлітків «Завтра_2037»: які книги було б цікаво їм вивчати в школі?
Єлизавета Годовікова, 15 років, винахідниця:
— Я навіть не згадаю, що ми читали минулого року на літературі, тому що просто не було бажання читати те, що задавали. Я читала ті книги, що мені подобаються. У шкільну програму зарубіжної літератури я б додала всього «Гаррі Поттера», «Подорож Аліси» та «Середину світу».
Серія про Гаррі Поттера, Дж.К.Роулінг.
Про Гаррі Поттера та вплив його історії на цілі покоління молодих людей сказано вже все. Навіть те, що діти, які читали ці книжки, стають більш пристосованими до життя дорослими. Книги про Гаррі Поттера фігурують у багатьох списках рекомендованої літертури для підлітків, це також лідери продажів.
«Подорож Аліси», Кир Буличов.
Класична фантастика для дітей від одного з найпопулярніших фантастів 80-х років ХХ ст. Кира Буличова. Про Алісу він написав декілька книжок, за його творами були намальовані мультфільми та зняті фільми, знайомі багатьом із дитинства. Неймовірні космічні пригоди, подорожі в часі, справжня дружба та добро, що завжди перемагає, — ось секрет успіху цих книжок.
«Середина світу», Андреас Штайнгьофель.
Як бути, якщо ти народився в «дивній» родині і багато життєвих запитань залишені тобі на «самостійне опрацювання»? Філу 17 років, він живе на околиці маленького містечка, де живуть «маленькі люди», занудні й провінційні, які не люблять «не таких». Не таких, як Філ та його друзі. Хлопець намагається порозумітися зі своїми родичками: ексцентричною мамою та відлюдькуватою сестрою-близнючкою, шукає способів дізнатися щось про свого батька, знаходить нових цікавих друзів, разом із якими бажає зрозуміти, де вона — середина світу.
Анастасія Лівочка, 17 років, винахідниця, фіналістка Intel ISEF – 2017 (Лос-Анджелес), MILSET – EXPO (Бразилія) і Stockholm Junior Water Prize (Швеція):
— Плюсом є те, що в шкільну літературу додали хоча б одну книгу із серії «Гаррі Поттер». Я б ще, напевно, додала якусь антиутопію до програми для старших класів, наприклад «Прекрасний новий світ» Гакслі, а також книжки із філософським змістом, наприклад «Імперія ангелів» Вербера.
«Імперія ангелів», Вербер Бернар.
«Ангели» — цикл романів, написаних одним із найпопулярніших сучасних французьких письменників. Що ми знаємо про ангелів, яка їх робота, чи ми взагалі в них віримо? Якщо не вірите, то обов’язково повірите, адже історія Мікаеля Пенсона, який узявся за роботу ангела-охоронця, — дуже захоплива та реалістична. Прислухайтеся: це не ваш ангел підказує вам прочитати цю книгу?
«Який чудесний світ новий!», Олдос Гакслі.
Назвемо цю книгу антиутопією, тому що такого майбутнього ми б точно хотіли уникнути. З чого зроблена реальність? Що несе в собі сучасність, окрім матеріалізму? Якою є цінність емоцій та почуттів, пережитих на самоті, коли ти «чужий», коли твої почуття та думки ніхто не поділяє й не розуміє? Так часто почуваються в нашому світі підлітки — так само, як герої Гакслі.
Максим Дикий, 16 років, Київ, спортсмен, чемпіон України з карате в категорії інваспорт, бронзовий призер чемпіонату світу з карате в Польщі:
— Мені здається, що в будь-якій книзі можна знайти сенс, просто хтось його розуміє, а хтось — ні. Вважаю, що в нас у програмі забагато російської літератури. А взагалі, не бачу сенсу розподілу літератури на українську та зарубіжну. Я читаю фентезі. Мені, наприклад, сподобалась книга Роулінг «Фантастичні звірі і де їх шукати», але мені важко уявити, щоб її дозволили читати в школі. А нещодавно я прочитав «Темну вежу» Стівена Кінга. Думаю, що для учнів 10-11 класів вона була б цікавою.
«Фантастичні звірі і де їх шукати», Дж.К.Роулінг.
Книга про фантастичних звірів має бути в кожному чаклунському домогосподарстві, тому що це — найголовніший посібник для тих, хто має справу з неймовірними істотами. Така само книжка була в школі магії в Гаррі Поттера, а написав її Ньют Скамандрер, відомий дослідник квінтолапів, пухканеців, кнарлів і мантикор (хоч ми, звісно, розуміємо, хто справжній автор, а точніше — авторка).
Софія Буткалюк, 13 років, винахідниця, одна з авторів марсоходу Mars Hopper:
— Я б хотіла додати більше художньої літератури. У сенсі — менше віршів, більше прози. І щоб у школі вивчали Стівена Кінга.
«Темна вежа», Стівен Кінг.
«Темна вежа» — цикл романів, дія яких відбувається в постапокаліптичному світі, схожому на Америку часів Дикого Заходу, у якому повно магії та чаклунства. Головний герой — Роланд Дескейн — останній представник давнього лицарського ордену стрільців, який мандрує світами та епохами, сподіваючись дійти до центру створення світу — до Темної вежі, для того щоб відновити зруйнований світ.
«Провина зірок», Джон Грін.
Кохання в юному віці завжди крихке. Але кохання Хейзел та Огастуса здається ще крихкішим: обидва вони тяжко хворі. Спочатку в них були дуже різні погляди на цю проблему, але згодом Хейзел переконалася, що життя варте того, аби цінувати кожен день, кожну мить. Особливо, якщо ти кохаєш. Книгу до читання підліткам рекомендує рейтинг престижного видання «The Guardian».
Міша Миколишин, 15 років, Київ, інженер-розробник. Переможець конкурсу NASA Space Apps Challenge:
— Багато творів зарубіжної літератури мені просто нецікаві, а якщо говорити про українську літературу, то я її взагалі читати не можу. Через цю «українську журбиночку» її дуже важко сприймати. Наприклад, візьмемо твори Тараса Шевченка: у тому віці, коли вони вивчаються, зрозуміти їх глибину неможливо. Загалом класичну художню літературу я зараз не сприймаю, вона мене не вражає. Мені здається, що в шкільній програмі не вистачає наукової фантастики, наприклад книжок Рея Бредбері. Їх я дуже люблю.
«451° за Фаренгейтом», Рей Бредбері.
Який сенс ходити, коли можна їздити на авто? Який сенс читати, коли можна дивитися телевізор? Який сенс бути громадянином, коли можна просто бути споживачем? Уявіть собі, що така філософія перемогла в далекому (або недалекому) майбутньому: владі не потрібні люди, які думають, які мріють про щось, чого не купиш за гроші. Отже, книжки непотрібні, шкідливі, а тому підлягають спаленню. Книга — історія «пожежного навпаки». Чоловіка, роботою якого було виїжджати на виклик служби, що виявляла книжки в громадян, котрі добровільно відмовлялися їх знищити. Його завданням було спалювати заборонену друковану продукцію вогнеметом. Але книжки, навіть і спалені, мають силу змінювати людські серця.