Про яку «безперебійність послуги» можна говорити, якщо колектори — 1938 року?

Увечері 3 червня Новоград опинився без води. Централізоване водопостачання було припинено раптово й без попередження. Тож не дивно, що в більшості населення, яке користується централізованим водогоном, не виявилося вдома запасів води. Умивайся — хоч сльозами, особливо, коли поруч немає колодязя, або в тих, що є, вичерпали воду…
На ранок 4 червня води в кранах також не було. Тисячі людей опинилися без води в період карантину — коли однією з найбільш важливих рекомендацій медиків є наполегливе прохання до громадян частіше й ретельніше мити руки. Питання миттєво набуло актуальності загальноміського рівня, і його позапланово обговорили на засіданні сесії міської ради, що відбулося того ж дня.
Виступила начальник Водоканалу Алла Левицька. Вона повідомила, що сталася аварія на міському центральному збірному каналізаційному колекторі діаметром 600 міліметрів. Місце аварії — у полі за «Болгарбудом». Унаслідок тривалих дощів мережі не витримали напору. Техніка Водоканалу (на ранок 4 червня) повноцінно працювати на місці прориву не могла, провалювалася у вологу землю. За словами Алли Петрівни, чекають, доки зійде вода й підсохне грунт.
Колектор, на якому сталася аварія, прокладений ще… 1938 року, — наголосила депутатам міської ради Алла Левицька. Така за масштабами аварія — третя за останні 15 років. До цього подібне траплялося по вулиці Героїв Майдану в 2003 і 2007 роках. Там, за часів попередньої каденції міської ради, проблемну ділянку колектора замінили.
Утім, новоградці досі залежать від десятків кілометрів мереж, які давно вичерпали свій ресурс і вже не хочуть триматися навіть на «чесному слові».
…Хоча питання заміни зношених водогонів і колекторів має один із найвищих пріоритетів серед міських проблем, депутати традиційно його розглядають за залишковим принципом. На жаль, працює таке переконання, що коштів, закопаних у землю (тобто, у водогін), потенційному виборцю не видно. Особливо, коли невдовзі місцеві вибори. Тож виборець має бачити те, що на поверхні, — пофарбоване і блищить. Навіть якщо воно може почекати. А мережі вже не можуть чекати. Єдиний вихід: переглянути стратегію видатків із міського бюджету й розробити чіткий план черговості й фінансування заміни зношених мереж. Бо проблема, яку безкінечно відкладали, сама себе не вирішить.

На сесії міської ради 4 червня знову не вистачило голосів депутатів для ухвалення рішення «Про умови оплати праці секретаря міської ради, виконуючого повноваження міського голови на 2020 рік». Каменем спотикання вкотре стало судове рішення, відповідно до якого Олені Пономаренко, секретарю міської ради, т.в.о. міського голови, мають виплатити близько півмільйона гривень із міського бюджету за «вимушені прогули». Нагадаємо, два роки тому рішенням сесії О. Пономаренко звільнили з посади секретаря міської ради, проте вона довела в суді, що звільнення відбулося з порушенням процедури.
Хоча частина депутатського корпусу й визнає публічно, що припустилася тоді помилки, їхніх голосів зараз недостатньо, щоб ухвалити рішення, яким би Олена Пономаренко, як виконувач обов’язків міського голови, отримувала зарплату на рівні міського голови. Депутати, які за це не голосують, вважають, що «судових виплат» і нинішньої зарплати пані Пономаренко достатньо.