Сервіз з Америки — в експозиції Музею Лесі Українки

У Новоград-Волинському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки експонується мініатюрний сервіз, який передала з Америки дослідниця життя і творчості Лесі Українки та її родини Тамара Скрипка.
Це — набір дитячого іграшкового посуду: 2 чашки з блюдцями, чайник, цукорниця, молочник. Так, висота чайника — 4,5 см, діаметр блюдця — 3,5 см. Відвідувачі музею іноді жартують, що в чашечках із цього сервізу можна подавати на пробу елітну каву.
Тривалий час він зберігався в Оксани Міяковської-Радиш, доньки українського історика, літературознавця, засновника і першого директора Архіву-музею УВАН у Європі і США Володимира Варлаамовича Міяковського.
У США Оксана Володимирівна (разом із батьками, чоловіком і сином) емігрувала на початку 1951 року. Була активною діячкою української діаспори, багаторічним секретарем УВАН. На жаль, цього року вона відійшла у вічність.
Родина Міяковських була в дружніх стосунках із Косачами. Ізидора Косач-Борисова писала: «…Він [Володимир Варлаамович Міяковський] і його родина — це наші близькі приятелі (його онуки і мої — це вже друзі в четвертому поколінні Косачів і Міяковських)».
У США Ізидора Петрівна проживала з 1949 року. Гостюючи в Оксани Володимирівни, І.Косач-Борисова робила їй цінні подарунки, серед яких навіть книга «Мифы классической древности» Штоля, яку в дитинстві читала Леся Українка.
Під час одного з приїздів подарувала їй цей дитячий сервіз, сказавши, що його колись привезли в Америку з Європи. Оксана Володимирівна використовувала його в іграх зі своїми внуками. Вона робила з ними лялькові будинки (кімнатки) — три стіни та інтер’єр. В інтер’єрі використовувала мініатюрні іграшкові речі.
Маючи поважний вік, частину свого архіву і речей О.Міяковська-Радиш передала Тамарі Скрипці. Вищезгадані «Мифы…» Штоля Тамара Олексіївна привезла в Україну.
Для Літературно-меморіального музею Лесі Українки іграшковий сервіз — цінний експонат. Він став гарним доповненням до «рублика» (для прасування), який експонується в дитячій кімнаті. Разом вони вдало презентують іграшки тих часів.
Велика вдячність Тамарі Скрипці за поповнення колекції музею!
P.S. Оскільки немає достовірної інформації про походження посуду, не варто називати його Лесиним.