«Колись улюблене місце відпочинку містян перетворилося в сумне місце забуття…»

Таку думку висловив місцевий житель, який має звичку щовечора прогулюватися міським Парком культури та відпочинку.
У теплу пору року міський парк був, є і повинен бути осередком відпочинку жителів та гостей міста. Проте, у силу об’єктивних чинників, люди дедалі частіше обходять парк стороною. За винятком кількох локацій, благоустрій новоградського парку прийшов у занепад. Його окремі фрагменти не просто не тішать око, а й загрожують безпеці та здоров’ю дітей…
Як свідчать архіви, ще в 1952 році в парку побудовано танцювальний майданчик та літній театр на 700 місць із добре обладнаною естрадою для виступів артистів і показу кінофільмів. Також були обладнані спортивні майданчики, на яких проводилися змагання між волейболістами, баскетболістами та легкоатлетами. Усередині театру була читальна зала, більярдна та кімната для настільних ігор. У вечірній час грав духовий оркестр. Охолоджуючись від літньої спеки, відвідувачі парку любили проводити більше часу біля фонтану. Вхід до парку прикрашали колони (саме за цим зразком у 2007 році було споруджено цегляну арку).
Читачів старшого віку охопила ностальгія від згадки про парк часів їхньої юності… Але історія не стоїть на місці, усе змінюється. Який парк перед нами сьогодні?
Густо насаджені дерева поступово перетворилися на ігрові майданчики для дітей, приватні атракціони, зони з алеями та лавками, над якими… гніздяться зграї вороння.
Не важливо, чи ви у білому, чи в чорному; їсте морозиво чи попкорн — «привіт» від ворон може вмить змінити ваші плани на прогулянку і зіпсувати настрій. Цієї весни органи місцевого самоврядування декларували наміри придбати і встановити в громадських місцях засоби для відлякування пташиних зграй, проте на ділі далі намірів справа не просунулася.
Фонтан, який улітку мав би працювати кожного спекотного дня, вмикають хіба що по вихідних. Облуплений і давно не фарбований, він більше нагадує місце для збору різного сміття, включаючи мертвих птахів, які лякають маленьких дітей.
Старий літній театр — у аварійному стані, але донині слугує місцем проведення дискотеки для молоді.
Побиті й непрацюючі ліхтарі, просіла й потріскана бруківка, загиджені пташиним послідом лавки, поламані дитячі гірки й гойдалки, на які не раз скаржилися місцеві матусі в соцмережах, — усе це дає привід містянам сумно жартувати, порівнюючи новоградський центральний парк із його братом- близнюком у постчорнобильській Прип’яті.
І якщо парк у Прип’яті вимушено віддали «на господарювання» природі, то в новоградського парку є господар. Адже для того і є органи місцевого самоврядування, щоб опікуватися комунальним майном, дбати про належний рівень благоустрою в громадських місцях, а надто — у Парку культури і відпочинку.
…14 лютого 2019 року відбулася презентація проекту реконструкції центрального парку. Цей проект розробляли 2 роки. Кошторис сягнув 20,5 мільйона гривень. План робіт передбачав реконструкцію фонтану, створення штучної водойми із садком, давно очікуваний скейт-парк, нову ігрову зону для дітей, зону пасивного відпочинку та багато іншого. У цьому році, унаслідок зменшення податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів через карантин, плани щодо цього проекту тимчасово заморозили.
Утім, відкладаючи питання про стан центрального парку на потім, органи місцевого самоврядування не повинні забувати, що мета будь- якого парку культури й відпочинку — це створення можливості для якісного й повноцінного відпочинку жителів громади, для отримання ними позитивних емоцій, які так важливі в будь-який час, а надто тепер, коли темп життя підвищується, а часу на релакс стає менше.

Не в останню чергу стан Парку культури та відпочинку залежить і від самих жителів, їх вихованості та порядності. Це — важлива частина нашого міста, яку ми маємо берегти. Не обов’язково доводити свою «крутість» перед коханою, ламаючи лавку. Після себе можна й прибрати — смітників на всіх вистачить. Якщо ви можете однією ногою вимкнути вуличний ліхтар, це не означає, що ви — чарівник із країни Оз. Будьте людьми і пам’ятайте, що всі зміни починаються, насамперед, із нас самих!