Поминання 38/2020

17 вересня минуло 40 днів, як пішов з життя Михайло Валерійович МИХАЙЛОВ

Одна мить — і перестало битися серце. Жорстока смерть забрала тебе від нас. Плаче серце, і болить душа. Хай твій спокій оберігають краплини роси — то наші сльози. Спи спокійно, любий, рідненький наш. Ти заслужив Божого тепла і Царства Небесного.

Сумуючі мама, сестри і рідні

11 вересня 2020 року перестало битися серце люблячого чоловіка, батька, дідуся — Павла Назаровича КОЗІЯ

Вогонь життя раптово згас,

Печаль і смуток серце ранить.

Низький уклін тобі від нас

І вічна пам’ять.

Сумуючі рідні та близькі

У скорботі голови схиляємо.

Сумуємо, любимо, пам’ятаємо...

17 вересня минуло 40 днів, як немає з нами дорогого чоловіка, батька, дідуся — Петра Олексійовича РОЖКА

Він був людиною сердечної доброти, щирої душі, доброзичливості та працелюбства.

Світла пам’ять і Царство Небесне Тобі.

З глибоким сумом дружина, діти, онуки

24 вересня минає рік, як не стало з нами найріднішої мами, дружини та бабусі — Броніслави Станіславівни ПУСТОВОЙТ

Ти в нашій пам’яті живеш, неначе пісня солов’їна. Ніколи з серця не підеш, бо ти для нас одна-єдина.

Чоловік, діти та онуки

21 вересня — 10 років з дня смерті Миколи Івановича ДЯЧЕНКА

Хтось дмухнув — і загасла свічка,

Впала зірка яскрава й натхненна,

Стихло слово, а спогад — він вічний

І життя було це недаремне.

Бачиш, тату, приходим до тебе

І у тиші відчуєм присутність,

Ти в тумані блакитного неба,

Ти — гучна в душі незабутність.

Та натруджені, жилаві руки

Так багато не встигли зробити,

Ти навчав нас, як треба терпіти,

Ти навчав нас, як правильно жити.

Ти подумав про всіх.

І ніколи не беріг свої втомлені очі.

Бачиш, тату, приходим до тебе,

Вітер листям пожовклим тріпоче.

Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом.

Дружина, діти, онуки

20 вересня минає рік, як пішов у вічність Анатолій Микитович МАРЦЕНЮК

Ми найдорожче схоронили,

Віддали матінці-землі.

Без тебе хата опустіла,

Не переступиш вже поріг.

Плачуть за тобою всі стежки, плаче дім,

Бо нема господаря в нім.

Великий слід в житті ти залишив

І скільки всім добра зробив.

Бо скільки б наші очі не шукали,

Тебе із нами вже нема.

Такого милого, як ти,

Нам вже ніколи не знайти.

Пробач, що не змогли

Тебе спасти,

Сто тисяч раз

Пробач, пробач,

Пробач.

Хай тобі буде земля лебединим пухом. Господь благословляє твій вічний сон.

Вічно сумуючі дружина, дочка, син, зять, невістка, внуки та рідні