Поминання 40/2020

7 жовтня минає 5 років, як пішла у вічність любляча матуся і бабуся — Анна Павлівна ГАРБАРЧУК, а 20 жовтня буде 13 років, як страшна трагедія обірвала життя нашого батька і дідуся — В’ячеслава В’ячеславовича ГАРБАРЧУКА

Минають роки, живі в серці спогади про вас, зростають без вашої турботи і любові онуки. Сумно і важко без вас. Царство Небесне вам, наші дорогі. Хто знав наших батьків, згадайте і пом’яніть.

Діти, онуки

5 жовтня минає 5 років гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті дорогого сина — Миколи Анатолійовича КРАВЧУКА

Плаче небо, плачуть зорі від страшного горя, плаче місяць, сльози витирає, бо він добре знає, яка сильна рана в мене на серці, кричить моя душа, бо ти моє дитя.

Раптово ти пішов з життя, рідненький, але здається, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Пробач, що не змогли тебе врятувати, сто раз за все пробач.

Царство Небесне, вічний спокій твоїй душі.

Вічно сумуючі рідні

Частинку серця нашого відносять серця, котрі пішли від нас на небеса...

5 жовтня минуло 9 років, як пішли від нас найдорожчі нам люди — Тетяна та Богданчик ФАРЕНЮКИ

В той день навкруг життя буяло, а серце так хотіло жити. Вас у нас, дорогенькі, не стало, і ми не в силах щось зробити... Пішли ви від нас у самому розквіті життя, і в нашій пам’яті навіки вам не буде забуття. Були для нас ви, наче пташки, мов щебетливі солов’ї. Без вас і сумно нам, і важко, і серце плаче кожен день... Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Царство вам Небесне. Вічний спокій вашим душам.

Вічно сумуючі чоловік, батько, мати, брат, рідні, куми, друзі

6 жовтня минає 40 днів, як пішла з життя Антоніна Петрівна КОВАЛЕНКО

Вогонь життя раптово згас,

Печаль і смуток серце ранить.

Низький уклін тобі від нас

І вічна пам’ять.

Сумуючі дочка, внуки правнуки і рідні

1 жовтня — 10 років, як пішов у вічність Микола Борисович КОТВІЦЬКИЙ

Що може бідна мати говорити, якій довелося сина хоронити. Болючі стали дні, болючі ранки, і радість не приносять вже світанки. Змінити щось уже їй не під силу, носитиме лиш квіти на могилу, і, може, там... собі на самоті питатиме тихенько: «Сину, як тобі?..».

Спи спокійно, рідненький. У нашій пам’яті ти навіки.

Мама та всі рідні