Поминання 43/2020

22 жовтня — 2 роки гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті дорогої дружини — Надії Лаврентіївни ТИМОЩУК

Плаче небо, плачуть зорі від страшного горя, плаче місяць, сльози витирає, бо він добре знає, яка сильна рана в мене на серці, кричить моя душа, бо ти моя дружина. Раптово ти пішла з життя, рідненька, але здається, що ти в дорозі, що скоро станеш на порозі. Пробач, що не змогли тебе врятувати, сто раз за все пробач. Царство Небесне, вічний спокій твоїй душі.

Вічно сумуючі чоловік, сини, невістки, внуки

20 жовтня минуло 40 днів, як пішов із життя у вічність коханий чоловік, тато та дідусь, полковник запасу — Василь Самуїлович ЛЕВЧИШИН

Минають дні тяжкої скорботи і печалі, як ти пішов у вічність. Ти був гарним чоловіком, батьком, дядьком, дідусем. Зі сльозами на очах схиляємо голови перед Твоєю могилою і світлою пам’яттю. Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто Тебе знав. Спи спокійно. Нехай земля Тобі буде пухом, а душі — Царство Небесне.

Сумуючі дружина, діти й онуки

27 жовтня минає 5 років, як нема з нами найдорожчої людини — Михайла Володимировича АРХИТЮКА

На душі і біль, і жаль, і сум, тебе нема і більше вже не буде. Та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях.

Усі, хто знав, згадайте разом з нами добрим словом і тихою молитвою.

Царство тобі Небесне. Вічний спокій твоїй душі.

У вічній скорботі дружина, діти, сестри, племінники

20 жовтня минуло 5 років, як з нами немає нашої рідної матусі, бабусі, сестри — Любові Олександрівни ЩЕРБАТЮК

Не можна змиритись, не можна повірить, що це вже навіки, що це назавжди. Як боляче без тебе, рідна, жити. Душа ридає, тужить і болить. Ніким тебе не можна замінити, і сльози ллються, мов струмок біжить. Більшої втрати немає, як втрата твого життя. Серце в печалі ридає, немов зупиняє буття. Сльозами не вилити болю та й криком не вернеш тебе. Ніщо не зарадить вже горю, без тебе життя вже не те. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають.

Вічно сумуючі донька, внуки та рідня

18 жовтня — 5 років, як пішов із життя Роман Миколайович ФІЛОНЧУК

Є сила, що може забрати з життя, та з пам’яті рідних — ніколи.

Низький уклін і вічна пам’ять.

Дружина, дочка, зять, онуки, правнуки

21 жовтня — 20 років, як пішов у вічність чоловік, батько, дідусь, прадідусь — Євген Миколайович КАТЧИК

Великий слід у житті ти залишив і скільки всім добра зробив. Бо скільки б наші очі не шукали, тебе із нами вже немає.

Хто знав, — згадайте.

Хто пам’ятає, — пом’яніть добрим словом.

Сумуючі дружина, сини, невістки, онуки, правнуки, рідні

22 октября исполнился год, как ушёл из жизни Олег Степанович ВЛАСОВ

Ушёл из жизни человек, каких на свете мало.

Помним, скорбим.

Кооператив «Горизонт»

22 октября исполнился год, как ушёл из жизни наш муж, отец, дедушка — Олег Степанович ВЛАСОВ

Тебя уже нет, а мы не верим,

В душе у нас ты навсегда,

И боль свою от той потери

Мы не излечим никогда.

Жена, дети, внуки

29 жовтня минає 3 роки, як немає з нами нашої дорогої бабусі, мами та свекрухи — Ольги Климентіївни МАРЧУК

Як швидко плине час, як Ви пішли від нас. Ви мали золоту душу і добре серце. Ваш світлий образ збережемо в пам’яті назавжди. Нехай Вас згадають добрим словом усі, хто Вас знав. Низько схиляємо голови. Хай буде пухом земля та вічне Царство Небесне.

Сумуючі діти та онуки