Поминання 47/2020

20 листопада минає 9 днів, як пішов у вічність Петро Андрійович КЛЮЧНИК

Так рано Ти пішов від нас. Плаче небо, плачуть зорі від страшного горя, плаче місяць, сльози витирає, бо він добре знає, яка сильна рана в нас на серці. Нехай Тобі, братику, світить сонечко вдень, а місяць уночі. Ти не помер, а Янголом злетів у небеса. Божого тепла Тобі і Царства Небесного. Братику, рідненький, вибач, що Тебе не змогли врятувати, адже Ти за своє життя врятував багато людей. Єдине, що ми можемо зробити, — вимолити в Бога прощення гріхів і уклінно просимо всіх, хто його знав, Ваших щирих молитв за упокій його душі. Усі, хто знав, — пом’яніть і згадайте добрим словом нашого дорогого братика.

У скорботі брат та вся родина

23 листопада — 9 днів пам’яті дорогого батька, дідуся, чоловіка — Івана Йосиповича КОРИЦЬКОГО

На душі — біль, і жаль, і сум. Тебе немає і більше вже не буде, та пам’ять про тебе вічно житиме в наших серцях.Царство Небесне і вічний спокій тобі, рідненький.

Вічно сумуючі діти та онуки

22 листопада — 14 років, як немає Віктора Івановича КОТВИЦЬКОГО

Кажуть, Бог забирає кращих. Болить серце, плаче душа. Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто знав тебе. Нехай над твоєю могилою співають пташки, твій спокій оберігають краплини роси — то наші сльози.

Спи спокійно. Ти заслужив Божого тепла та Царства Небесного.

Рідні

22 листопада минає 5 років, як пішла від нас у вічність Тетяна Павлівна СІМЧУК

На душі біль, жаль, сум.

Світла пам’ять про тебе буде жити в наших серцях.

Хто знав та пам’ятає, — пом’яніть добрим словом та тихою молитвою.

Сумуючі чоловік, сини, рідні

23 ноября исполнится год, как ушла из жизни наша дочь, мама, сестра — Ирина Алексеевна ГУЛЕВИЧ

Не слышно голоса родного,

Не видно добрых, милых глаз.

Зачем судьба была жестока?

Как рано ты ушла от нас.

Ты нас покинула, родная,

Настал разлуки скорбный час.

Но всё по-прежнему живая

Ты в нашем сердце, среди нас.

Спи спокойно, родная наша,

Ты свой короткий путь прошла.

Вечно скорбящие отец, дети, родные

25 листопада минає 1 рік, як нема з нами дорогої, люблячої мами, бабусі і прабабусі — Валентини Миколаївни ТЕЛЕЦЬ

На душі — біль, і жаль, і сум. Вас нема і більше вже не буде. Та пам’ять про Вас вічно житиме в наших серцях. Сумуємо і пам’ятаємо кожну хвилину. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Спіть спокійно, рідненька наша, дорога і незабутня. Нехай Господь оберігає Вашу світлу, добру душу, а ми ніколи не забудемо Вас.

Вічно сумуючі діти, зяті, невістки, онуки, правнуки та всі рідні

22 листопада минає 40 днів гіркої розлуки, вічного жалю, світлої пам’яті Віктора Миколайовича НЕЖЕНСЬКОГО

Плаче небо, плачуть зорі від страшного горя, плаче місяць, сльози витирає, бо він добре знає, яка сильна рана в нас на серці. Нехай Тебе, братику, зігріває сонечко вдень, а місяць уночі. Ти не помер, а Янголом злетів у небеса. Божого тепла Тобі і Царства Небесного.

Вічно сумуючі сестра Галина, брати Анатолій, Михайло, племінники, рідні

22 листопада минає 40 днів, як не стало дорогої нам людини — чоловіка, батька, дідуся — Віктора Миколайовича НЕЖЕНСЬКОГО

Минають дні тяжкої скорботи і печалі, як Ти пішов у вічність. Ти був гарним чоловіком, батьком, дідусем. Зі слізьми на очах схиляємо голови перед Твоєю могилою і світлою пам’яттю. Нехай у цей день згадають добрим словом усі, хто Тебе знав. Спи спокійно. Нехай земля Тобі буде пухом, а душі — Царство Небесне.

Вічно сумуючі дружина, діти, онуки