Новоград-Волинський військовий гарнізон: історична довідка та бойовий шлях

30-та ОМБр ім.КНЯЗЯ КОСТЯНТИНА ОСТРОЗЬКОГО
Військова частина у складі Сухопутних військ Збройних сил України. Пункт постійної дислокації бригади знаходиться в місті Новограді-Волинському.
6 грудня 1991 року 30-та гвардійська Рівненська танкова дивізія увійшла до складу Збройних сил України.
У лютому 1992 року особовий склад дивізії склав присягу на вірність народу України.
20 жовтня 1999 р. Указом Президента України №1356/99 дивізії було присвоєно почесне найменування «Новоград-Волинська». Цього ж дня Президент України вручив дивізії Бойовий Прапор.
До 30 липня 2004 року танкова бригада, згідно з Директивою міністра оборони України, була переформована в 30-ту окрему гвардійську механізовану бригаду. З осені 2004 року бригада була однією з перших частин швидкого реагування, на базі якої проводився експеримент щодо комплектування військовослужбовцями військової служби за контрактом, і вже станом на кінець 2005 року у військовій частині не залишилося жодного військовослужбовця строкової служби.
За зразкове виконання поставлених завдань та високі показники в бойовій підготовці Указом Президента України №232/2018 24 серпня 2018 року 30-ій окремій механізованій бригаді присвоєно почесне найменування «імені князя Костянтина Острозького».
Із самого початку збройного протистояння російській агресії підрозділи 30-ї окремої механізованої бригади постійно ведуть боротьбу за свою землю. За сигналом «Бойова тривога» підрозділи 1-ї батальйонно-тактичної групи (далі «бтгр») 8 березня 2014 року залишили пункт постійної дислокації та здійснили переміщення в напрямку тимчасово-окупованого Криму, де виконували завдання до липня 2014 року. Після дострокового повернення військовослужбовців 2-го механізованого батальйону з миротворчої місії в Косово було сформовано 2-гу бтгр, бійці якої 22 травня 2014 року прийняли свій перший бій за місто Рубіжне Луганської області.
1-ша бтгр 30-ї ОМБр влітку 2014 року брала участь у спецоперації по тилах противника, яка носила назву «Рейд».
Серед найбільш важливих бойових зіткнень 2014 року — бої за Савур-Могилу, с.Степанівку, Міусинськ, Рубіжне, Металіст, Лутугино, забезпечення виходу з ворожого оточення підрозділів 24-ї ОМБр, 72-ї ОМБр, 79-ї ОАЕМБр, підрозділів прикордонників та нацгвардії. Під час бойових дій улітку 2014 року бійці зведеної роти 2-ї бтгр під час важкого бою поблизу населеного пункту Георгіївки вибили підрозділ псковської десантної дивізії. Так вдалося повернути під контроль стратегічно-важливу висоту. Це дало змогу українським підрозділам контролювати дорогу, що вела до Луганського аеропорту, за який також велися постійні бої. У ході штурму висоти наші хлопці знищили та захопили російські бойові машини, які, до речі, разом із документами військовослужбовців РФ зараз знаходиться в Києві у виставковому залі — як доказ присутності російських військ на території України.
У січні-лютому 2015 р. підрозділи 30-ї бригади активно брали участь у боях на Дебальцівському напрямку за населені пункти: Вуглегірськ, Логвинове, Нікішине, Рідкодуб, Чорнухине, Санжарівку, Троїцьке та безпосередньо — за Дебальцеве. Під час бою за Логвинове бійці бригади в меншості взяли в полон 17 бойовиків незаконних збройних формувань.
Із лютого 2015 р. по лютий 2016 р. підрозділи нашої бригади зайняли оборону на, так званій, «Світлодарській дузі»: Троїцьке-Миронівський-Луганське-Світлодарськ-Кодема.
З 19 червня 2016 року по кінець червня 2017 року особовий склад бригади з честю виконував поставлені завдання на напрямку Гранітне-Старогнатівка-Новотроїцьке, що поблизу окупованого Докучаєвська.
Із жовтня 2017 року по червень 2018 року підрозділи бригади виконували бойові завдання зі стримування російської агресії за напрямком: Красногорівка-Мар’їнка-Славне-Тарамчук-Березівка-Новотроїцьке.
Із січня 2019 року по вересень 2019 року підрозділи 30-ї окремої механізованої бригади ім.князя Костянтина Острозького спільно з ОЗСП НГУ «АЗОВ» у складі Об’єднаних сил виконували бойові завдання щодо стримування та відсічі збройної агресії Російської Федерації на «Світлодарській дузі»: Троїцьке-Миронівський-Луганське-Світлодарськ-Новолуганське-Травневе-Гладосове-Зайцеве.
Із березня 2020 року по листопад 2020 року підрозділи бригади виконували бойові завдання на Попаснянському напрямку.
Сотні військовослужбовців бригади удостоєні державних та відомчих нагород, серед яких — ордени Богдана Хмельницького та «За мужність».
За особисту мужність, самовідданість і високий професіоналізм, проявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, присвоєно почесне звання Героя України з врученням ордена «Золота Зірка» трьом офіцерам бригади. Це — Володимир Володимирович Гринюк, Сергій Станіславович Собко та Іван Іванович Віннік.
14 бійців удостоєні звання Народного Героя України, четверо з яких — посмертно.
Командир 30-ї ОМБр ім.князя Костянтина Острозького — полковник Гараз Іван Вікторович. Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня та відзнакою МОУ «Доблесть і честь».
За весь період російсько-української війни 151 прізвище внесено до книги пам’яті частини. Найбільше життів забрало літо 14-го та зима 15-го років. Багато військовослужбовців залишилися інвалідами, втративши кінцівки чи отримавши важкі контузії. Незважаючи на інвалідність та стан свого здоров’я, деякі хлопці продовжують не лише служити в ЗСУ, але й обороняти нашу землю зі зброєю в руках.
12-ий ОКРЕМИЙ ПОЛК ОПЕРАТИВНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Відкрите найменування: 12-ий окремий полк оперативного забезпечення оперативного командування «ПІВНІЧ» Сухопутних військ Збройних сил України.
1591-ий окремий дорожньо-мостобудівельний батальйон був сформований 1 вересня 1968 року в місті Новограді-Волинському, згідно з директивою Генерального штабу Збройних сил СРСР №ГОУ/2/85647 від 31 травня 1968 року.
Метою створення батальйону було суттєве підвищення бойових можливостей 8-ї танкової армії Прикарпатського військового округу, до складу якого він увійшов.
За штатом 1591-ий окремий інженерний дорожньо-мостобудівельний батальйон мав у своєму складі управління, дві інженерно-дорожні роти, інженерно-мостобудівельну роту та підрозділи забезпечення.
28 лютого 1969 року на підставі постанови Президії Верховної Ради СРСР від 28 серпня 1968 року батальйону вручено Бойовий Прапор військової частини. Наказом міністра оборони СРСР №0086 від 14 липня 1969 року в ознаменування дати сформування військової частини 1 вересня встановлено щорічним святом — Днем частини.
Відповідно до мобілізаційного завдання та функціонального призначення, на 1591-ий окремий інженерний дорожньо-мостобудівельний батальйон час від часу покладалися складні та відповідальні завдання:

• з обладнання майданчиків для ремонтного фонду Харківського 115-го танко-ремонтного заводу;


• для прокладання маршрутів і будівництва мостів на Чернігівському навчальному центрі;


• з ліквідації осередків пожежі в Московському військовому окрузі;


• з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

У період існування 1591-го окремого інженерного дорожньо-мостобудівельного батальйону за зразкове виконання обов’язків, проявлену мужність і героїзм звання кавалерів ордену «Червоної зірки» удостоєні 4 офіцери, «Знак Пошани» отримали 5 офіцерів, за службу Батьківщині у Збройних силах СРСР 3-го ступеня — 2 офіцери, «Доблесть і честь» — 5 офіцерів.
Нагороджені медалями 20 офіцерів, 37 прапорщиків, 13 сержантів та 12 солдатів.
1 грудня 1994 року, на підставі директиви міністра оборони України від 6 березня 1994 року №15/1/01551591, 1591-ий окремий інженерний дорожньо-мостобудівельний батальйон (військова частина 07005) переформований у 12-ий інженерний полк (військова частина А3814).
За штатом полк мав у своєму складі управління, штаб, інженерно-саперний, інженерно-дорожній, інженерно-технічний, інженерно-позиційний, понтонно-мостовий батальйони, а також підрозділи забезпечення.
Метою створення полку було подальше нарощування бойових можливостей 8-го армійського корпусу, до складу якого він увійшов.
За роки діяльності особовим складом 12-го інженерного полку виконана велика кількість завдань. Серед яких:

• постійне підтримання високого рівня бойової та мобілізаційної готовності;


• розмінування та знешкодження вибухонебезпечних предметів та речовин, що залишилися після Другої світової війни;


• участь у виконанні урядового завдання в миротворчих операціях у Лівані, Сьєрра-Леоне, Югославії, Іраку, Косово;


• участь у ліквідації наслідків пожеж на артилерійських складах у Новобогданівці та Цвітосі;


• участь у тактичних навчаннях «Чисте небо 2006», «Артерія 2007», бригадних тактичних навчаннях 2008 року на Рівненському загальновійськовому полігоні, тактичних навчаннях «Взаємодія 2010» та «Адекватне реагування 2011» на 240 центрі підготовки підрозділів;


• участь у щорічних українсько-американських командно-штабних навчаннях Rapid Trident 2008, 2009, 2010, 2011, 2012, 2013, на Яворівському загальновійськовому полігоні.

24 лютого 2014 року, на підставі директиви міністра оборони України від 22 жовтня 2013 року №332/1/8, 12-ий інженерний полк був переформований у 12-ий окремий полк оперативного забезпечення. Реформування здійснювалося в межах державної програми оптимізації чисельності Збройних сил України.
Організаційно-штатна структура 12ОПОЗ складається з: управління, штабу, інженерно-саперного, інженерного, понтонно-мостового батальйонів, батальйону РХБ захисту та підрозділів забезпечення.
З 10 березня 2015 року, згідно з директивою міністра оборони України від 31 грудня 2014 року №0322/1/45, 12опОЗ перейшов у безпосереднє підпорядкування оперативного командування «Північ».
Нині особовий склад 12опОЗ продовжує виконувати такі завдання:

• здійснення заходів оперативного забезпечення Антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей;


• створення та утримання системи інженерних загороджень на адміністративній межі з АР Крим;


• постійне підтримання високого рівня бойової та мобілізаційної готовності;


• формування та супровід діяльності інженерного загону Миротворчого контингенту багатонаціональних сил підтримання миру в Косово, Республіці Сербія;


• вдосконалення знань та набуття практичного досвіду, навичок та вмінь у ході бойової підготовки та практичного виконання завдань за призначенням;


• покращення інфраструктури фондів військового містечка в пункті постійної дислокації.

Окрім цього, силами 12ОПОЗ було сформовано:

• 1-ий інженерно-будівельний батальйон (в/ч пп В0796);


• 181-ий окремий батальйон матеріального забезпечення (в/ч А2925);


• 2-гу окрему роту розгороджень (в/ч пп В4984);


• 22-гу окрему інженерну роту (в/ч пп В6056).

У березні 2015 року колектив полку виступив із громадською ініціативою увіковічити пам’ять військовослужбовців гарнізону, загиблих у ході антитерористичної операції, а саме: збудувати меморіал «Загиблим воїнам». Його будівництво було здійснено за згодою і сприянням органів місцевої влади, а також за активної підтримки з боку підприємств та організацій. Урочисте відкриття монумента відбулося 23 серпня 2015 року.
24 серпня 2017 року, під час проведення військового параду на Майдані Незалежності, начальник Генерального штабу Збройних сил України, генерал армії Муженко Віктор Миколайович вручив Бойовий Прапор 12-го окремого полку оперативного забезпечення командиру військової частини.
На сьогодні військовослужбовці 12-го окремого полку оперативного забезпечення гідно підтримують та примножують кращі традиції 1591-го окремого інженерно дорожньо-мостобудівельного батальйону, 144-го окремого батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту та 12-го інженерного полку, з честю виконують завдання щодо захисту суверенітету й територіальної цілісності нашої Батьківщини.
9 військовослужбовців 12опОЗ віддали своє життя, захищаючи рідну землю, від початку проведення антитерористичної операції на Сході України.
Командир — полковник Загурський Анатолій Станіславович.
54-ий ОКРЕМИЙ РОЗВІДУВАЛЬНИЙ БАТАЛЬЙОН
Свою історію 54-ий окремий розвідувальний батальйон (далі — ОРБ) веде з 8 березня 1943 року, коли почав формуватися 87-ий окремий мотоциклетний батальйон. 28 травня 1943 року його створення було завершено.
Батальйон увійшов до складу 2-ї танкової армії (2 ТА) Центрального фронту і 5 липня 1943 року розпочав виконання бойових завдань у районі станції Понирі на Курсько-Орловському напрямку наступу радянських військ. 24 квітня 1944 року наказом Верховного Головнокомандувача за перехід державного кордону з Румунією та форсування річки Прут батальйону присвоєно найменування «Прутський».
До червня 1944 року батальйон брав участь у бойових діях на території Румунії. Упродовж квітня-червня 1944 року особовий склад батальйону знищив понад 250 солдатів і офіцерів противника, 2 танки, 4 бронетранспортери, 12 автомашин, 6 довготривалих вогневих точок, полонив близько 60 військовослужбовців та захопив значну кількість озброєння і військової техніки противника.
13 червня 1944 року 2 ТА було виведено в резерв Ставки ВГК та 15 червня 1944 року включено до складу 1-го Білоруського фронту.
6 вересня 1944 року 2 ТА виведено в резерв Ставки ВГК, а 30 жовтня знову включено до складу 1-го Білоруського фронту.
20 листопада 1944 року Указом Президії Верховної Ради СРСР за успішні дії в Люблінській операції частині присвоєно звання «Гвардійський батальйон». Того ж дня 2 ТА перейменовано в 2-гу гвардійську танкову армію (2 гв ТА).
У Варшавсько-Познанській операції батальйон діяв як розвідувальний загін на правому фланзі армії та викрив угруповання противника в районі Варшави.
18 лютого 1945 року Указом Президії Верховної Ради СРСР за зразкове виконання завдань у боях із німецькими загарбниками, за участь у визволенні міста Варшави та проявлені при цьому доблесть та відвагу батальйон нагороджений орденом Олександра Невського.
Під час Померанської операції батальйон, діючи в складі передового загону армії, 27 січня 1945 року форсував річку Нетце, перейшов німецько-польський кордон та першим увійшов на територію Померанії. Продовжуючи виконувати завдання, батальйон захопив переправу поблизу міста Накеля та ввечері 3 лютого 1945 року оволодів цим містом.
5 квітня 1945 року, наказом Верховного Головнокомандувача, за перехід державного кордону Німеччини та Польщі та вступ на територію Німецької Померанії батальйону присвоєно найменування «Померанський».
12 квітня 1945 року батальйон отримав завдання організувати систему рухомих спостережних пунктів на плацдармі вздовж річки Одер, під час прориву оборони противника вести розвідку в напрямку Заєлов — Дрейцен — Бат-Фрайнвальде, відрізаючи шляхи відходу фашистських військ на північ. Завдання батальйон успішно виконав.
24 квітня 1945 року, Указом Президії Верховної Ради СРСР, за сміливі та рішучі дії в тилу противника й оволодіння містом Накелем батальйон нагороджений орденом Богдана Хмельницького 3-го ступеня.
11 червня 1945 року, Указом Президії Верховної Ради СРСР, за успішне виконання бойових завдань у Берлінській операції батальйон нагороджений орденом Михайла Кутузова 3-го ступеня.
Після закінчення Другої світової війни батальйон було введено до складу Прикарпатського військового округу.
1 червня 1953 року 87-ий окремий гвардійський мотоциклетний Прутсько-Померанський, орденів Олександра Невського, Богдана Хмельницького 3-го ступеня та Михайла Кутузова 3-го ступеня батальйон було переформовано у 16-ий окремий гвардійський розвідувальний Прутсько-Померанський, орденів Олександра Невського, Богдана Хмельницького 3-го ступеня та Михайла Кутузова 3-го ступеня батальйон.
У травні 1957 року, згідно з директивою міністра оборони СРСР, 16-ий окремий гвардійський розвідувальний Прутсько-Померанський, орденів Олександра Невського, Богдана Хмельницького 3-го ступеня та Михайла Кутузова 3-го ступеня батальйон було розформовано. На його базі було створено 104-ту окрему гвардійську розвідувальну роту.
10 квітня 1962 року 104-ту окрему гвардійську розвідувальну роту було розформовано та на її базі створено 54-ий окремий розвідувальний Прутсько-Померанський, орденів Олександра Невського, Богдана Хмельницького 3-го ступеня та Михайла Кутузова 3-го ступеня батальйон.
Із набуттям Україною незалежності батальйон був перепідпорядкований міністру оборони України. Особовий склад частини присягнув на вірність Українському народові, брав участь у багатьох навчаннях та миротворчих операціях, за що отримував високі оцінки керівництва.
Сьогодні 54-ий окремий розвідувальний батальйон вирізняється серед розвідувальних частин Сухопутних військ Збройних сил України не тільки героїчною історією, але й яскравим сьогоденням.
Від початку російсько-української війни 54-ий ОРБ бере участь в АТО, згодом — ООС. Зокрема, рота глибинної розвідки брала участь у боях під Іловайськом, а батальйон безпосередньо був задіяний у боях під Вуглегірськом, Широкино, Горлівкою, на Світлодарській дузі. На жаль, за час проведення антитерористичної операції батальйон зазнав людських втрат, 20 військовослужбовців батальйону поклали свої життя за незалежність, територіальну цілісність та суверенітет нашої Батьківщини.
Державні нагороди, отримані особовим складом 54 орб: орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня — 1; орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня — 11 (із них 1 посмертно); орден «За мужність» ІІІ ступеня — 20 (із них 16 посмертно); медаль «За військову службу Україні» — 12.
Командир 54-го ОРБ — полковник Іпатенко Леонід Володимирович.
181-ий ОКРЕМИЙ БАТАЛЬЙОН МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
У 2015 році в місті Новограді-Волинському був сформований 181-ий окремий батальйон матеріального забезпечення. Його очолює підполковник Віктор Синиця. Особовий склад батальйону переважно складався з мешканців міста Новограда-Волинського та району. Довелося зробити чимало з відновлення інфраструктури військового містечка. Відновлено казарму та солдатську їдальню. Зводиться гуртожиток для військовослужбовців за контрактом на 120 чоловік.
У 2016-2020 роках батальйон залучався до виконання завдань щодо тилового забезпечення в Донецькій та Луганській областях.
Отримали посвідчення учасника бойових дій 100 військовослужбовців.
Нагороджені медалями та відзнаками міністра оборони України 64 військовослужбовці.
Нагороджені медалями та відзнаками начальника Генерального штабу — Головнокомандувача Збройних сил України — 12 військовослужбовців.
Нині в батальйоні проходять службу 25 військовослужбовців-жінок.
Сьогодні, у реальній бойовій обстановці, військовослужбовці військової частини гідно продовжують традиції попередніх поколінь захисників України і відіграють вирішальну роль в АТО/ООС на Сході країни.
У єдиному строю бойового братерства українські офіцери, сержанти, солдати демонструють високий патріотизм, мужність та відданість військовому обов’язку.
Військовослужбовці 181-го окремого батальйону матеріального забезпечення підтвердили свою рішучість і бажання щодо ефективного виконання визначених Президентом України завдань щодо зміцнення обороноздатності держави.