Полковник Андрій Мельник — вояк, політик, державний будівничий

12 ГРУДНЯ — 130-та РІЧНИЦЯ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО, ВІЙСЬКОВОГО ТА ПОЛІТИЧНОГО ДІЯЧА, ПОЛКОВНИКА АНДРІЯ МЕЛЬНИКА
Принциповість полковника А.Мельника і вірність його українській справі підтверджує ще й той факт, що по звільненні головних лідерів українських організацій із німецьких концтаборів, усі вони (включаючи політичних противників, у тому числі — й Степана Бандеру) надали полковнику Андрієві Мельникові повноваження вести перемовини з німцями від імені всіх політичних сил. Оскільки німці навіть у переддень капітуляції не захотіли рахуватися з державницькими прагненнями українського народу, перемовини було перервано.
Перемога СРСР у Другій світовій війні поставила перед ОУН і полковником А.Мельником нові завдання.
В Україні кадри ОУН мали доручення включитися в різні ділянки життя й скріплювати всілякі вияви спротиву населення України проти сталінського жорстокого режиму. Багато членів ОУН заплатили за свою працю життям, практично всі інші — довгими роками ув’язнення чи заслання. Але вони провели величезну працю, наслідки її ми бачимо в сучасному процесі відродження України. Уся брехлива пропаганда комуністичної партії проти ОУН і українських націоналістів не похитнула довіри нашого народу до ОУН.
Як досвідчений державний муж, полковник А.Мельник знав, що світ рахується з сильними. Щоб українство за межами України було сильним, воно мусить бути об’єднаним. І тому вже в перших повоєнних роках полковник А.Мельник, незважаючи на непримиренність більшості організацій та потік необгрунтованих звинувачень, ініціює перемовини всіх українських політичних формацій для об’єднання в одному державному центрі. Це вдалося досягнути в 1948 р. створенням Української Національної Ради і реорганізацією Державного Центру УНР, схиляючись до традицій, започаткованих Головним Отаманом С.Петлюрою в 1920 р. Третій член неофіційного тріумвірату, єдиний, який залишився в живих, продовжував дію своїх попередників (як Голова ПУН, на місце полковника Євгена Коновальця), у новому посиленому свіжими силами Державному Центрі Української Народної Республіки.
Одночасно з тим полковник А.Мельник доручає кадрам ОУН, які поселилися в різних країнах вільного світу, включатися в громадське й церковне життя, зберігати українську спільноту від денаціоналізації і відчуження від Батьківщини.
У 1957 році під час відвідин української громади в Канаді, він кинув в одному із своїх виступів заклик: об’єднати всі сили українців за межами Батьківщини в єдиному суспільно-громадському «Світовому конгресі українців». І він не обмежився закликом, а з перших днів узявся до клопітної праці втілення ідеї в життя. Реалізувати цей задум змогли вже послідовники Полковника аж у листопаді 1967 р., коли в Нью-Йорку (США) відбувся Перший Світовий Конгрес Вільних Українців (СКВУ) за участю всіх українських формацій.

Напередодні своєї смерті полковник А.Мельник залишив свій заповіт. І хоч відтоді минуло більше, ніж чверть століття, він актуальний донині і вказує, наскільки правильно розумів полковник А.Мельник ситуацію в Україні: «Перед українським народом і націоналістами — ще важка і затяжна боротьба. Але перемога буде за нами. Сили революції розгорнуть себе, і немає найменших підстав сумніватися в тому, що прийде час, коли затріщить московсько-більшовицька імперія і розсиплеться в порох, а на її руїнах поруч інших вільних народів постане визволена з нестерпного рабства Україна, будуючи власне життя, у власній державі.
До всіх же тих, хто готовий продовжувати бій проти окупанта, наш заклик:
«Дійте з найбільшою обережністю, але дійте невпинно. Лише через найближчу інтимну дружбу включайте нових неофітів у лоно націоналістичного підпілля.
Використовуйте кожну нагоду, кожне становище, щоб діяти на користь трудящого українського народу, поборюючи паразитну московсько-комуністичну державу!
Розтлумачуйте, кому можна, що нинішній, так званий, розвиток соціалістичних націй є найпідступнішою і найнахабнішою денаціоналізацією, якої ще світ не знав, — є вбиванням живого духу нації!
Будіть Віру в прийдешнє, у Українську Самостійну Державу, у якій не буде місця ні для визиску людини людиною, ні для національного гноблення, ні для затиску вільної думки, у якій український народ буде вільним господарем на своїй землі й по своїй волі.
Вірте в краще майбутнє, яке неминуче прийде. І нехай Господь Бог кріпить ваші сили, вашу волю і впевненість у перемозі! Слава Україні!».

У ці роковини відчуваємо біль, що Великий Полковник не став свідком великих подій відродження України, для якої він віддав усе своє життя. Але безумовно те, що нинішній перебіг національно-визвольних процесів в Україні обумовлений і діяльністю полковника А.Мельника. Саме він заклав основи принципів об’єднання всіх національних сил за здобуття Української Держави, незважаючи на релігійні чи партійні розбіжності. Він перший впроваджував внутрішній демократизм в ОУН і загальнодемократичні принципи українського націоналізму — весь той політичний спадок, який нам нині необхідний при відбудові Української Держави.
Ми горді, що в згоді з його заповітами продовжуємо його велику справу, віддано працюючи для поширення в народі здорових ідей визвольного українського націоналізму. Великою честю є для нас бути ідентифікованим із його славним ім’ям. І докладімо всіх зусиль, щоб своєю працею ми довели, що гідні бути спадкоємцями й продовжувачами його Великого Діла.
Радіємо, що наші ряди поповнюються молодим поколінням, яке на просторах нашої Батьківщини доводить, що воно гідне перебрати у свої руки смолоскип Великих Мужів — Петлюри, Коновальця, Мельника.
З вірою в перемогу нашої правди кріпіть свої ряди!