СМЕРТЬ НА ПОЛЮВАННІ

Днями містом поширилися чутки, нібито в нашому районі під час полювання загинула людина. Ми одразу звернулися до С.М’ясковського, голови міськрайонного Українського товариства мисливців і рибалок. Однак Станіслав Мар’янович ці чутки спростував. А потім повідомив, що двоє мисливців і справді загинули, але в сусідньому Червоноармійському районі. Щоправда, один із загиблих проходив військову службу в Новограді-Волинському. Аби дізнатися про подробиці невдалого полювання військового, ми звернулися до представників тієї бригади, де він служив. Проте, в інформації щодо даної трагедії нам відмовили і порадили звернутися до командира полку. Але той, коли номер готувався до друку, був у відрядженні.
Разом з тим, нам усе ж (з певних джерел) дещо вдалося з’ясувати. Отже, перший трагічний випадок стався ще за тиждень до відкриття полювання. Один мисливець, переплутавши чоловіка з диким кабаном, застрелив свого напарника. Пораненого доправили до лікарні. Прооперували. Однак це вже не допомогло. Через кілька днів той помер.
Другий випадок трапився вже під час офіційно оголошеного Дня полювання. Подібна ситуація. Полювали двоє друзів, друзів з дитинства. Під час перезарядження рушниці, яка, як з’ясувалося, була несправна, один мисливець застрелив іншого, саме того, котрий служив у Новограді-Волинському. Чоловік пішов з життя, лишивши дружину з двома малолітніми дітьми. Хоча цих двох трагедій могло б і не бути, якби не нехтування правилами безпеки на полюванні. Один, не переконавшись, що перед ним звір, вистрілив у колегу; другий, заряджаючи зброю прямо перед собою, що не припустимо при полюванні, — спровадив на той світ свого ліпшого друга.
Обидва випадки кваліфікуються як убивство з необережності, що тягне за собою позбавлення волі. Але крапку в цьому вже має поставити суд.