СЕРГІЙ ТІГІПКО: КЕРУВАТИ ПОВИННІ ПРОФЕСІОНАЛИ

Проект «Пряма лінія Сергія Тігіпка» наближається до фінішу. На адресу Сергія Леонідовича надійшли тисячі запитань, але відповісти на всі через газету, на жаль, немає ані найменшої змоги. Довелося вибрати найцікавіші. Решта відповідей буде розміщена на сайті www.sprosi.tigipko.com.
Олександр, Дніпропетровськ:
— Ви весь час кажете, що Україна повинна стати сильною державою. Але це і Ющенко повторював п’ять років тому. І де вона, наша сильна Україна? В якому місці? Ви знаєте, як все-таки зробити Україну сильною?
— Посипати голову попелом все одно не варто. Молода держава враз сильною не стає. В чому я абсолютно переконаний, так це в тому, що Україні потрібен сильний президент. Сильний як особистість, і сильний за своїми повноваженнями. Ми вже тривалий час не маємо ні того, ні іншого. Нам важливо створити сильний центр влади. Те, що є сьогодні, — кисіль, а не центр влади. Президент вставляє палиці в колеса прем’єру, парламент — президенту, прем’єр гиркається з обома. На виході — балаган. Готовий повторити ще тисячу разів: Україні потрібен сильний президент і сильний центр влади.
Як цього добитися? Тільки за допомогою політичної реформи. Те, що нам нав’язували всі ці роки партії, які пройшли в Раду, — парламентську республіку, «виставкового» президента — тільки послаблювало владу.
— Ви за президентську форму правління?
— Поза всяким сумнівом. Я за тверду президентську владу. Тільки в цьому випадку ми подолаємо кризу.
— Але ж сильний президент у нас буде авторитарним керівником!
— Не згоден. На Україні ніякий авторитаризм уже не пройде. Виросло покоління людей, яке кістьми ляже, а не дасть загнати себе в минуле. Але без президента, який зможе сформувати більшість в парламенті й буде на неї опиратися, нічого не вийде. В іншому разі нам і надалі доведеться кусати лікті та бути посміховиськом на весь світ.
Сергій, Київська область:
— Ви в армії служили? Якою Ви бачите українську армію? Контрактною чи призовною?
— Служив, звісно. В танкових військах під Дніпропетровськом. Й досі маю найяскравіші спогади про той час: за ці два роки сформувався характер, я розвинувся фізично. Україні потрібна професійна, добре навчена армія. Кількість службовців доведеться скоротити. Тому основою успіху військової реформи повинна стати кадрова політика. Із армії йдуть офіцери, сформовані радянською системою підготовки військових кадрів. Замість них прийдуть молоді, підготовлені в українських училищах та академіях. Контрактна форма, звісно, краща. Вона, звичайно, дорожче обійдеться для бюджету, але ще більше коштуватиме утримання ненавченої армії.
— Як Ви ставитесь до вступу України в НАТО? Воно нам треба?
— З того, як сформульоване запитання, зрозумів Ваше ставлення. Так, поїзд пішов. Говорити про вступ України до альянсу вже немає жодного сенсу. Українці втратили цю можливість, коли на Сесії НАТО нам та Грузії дипломатично вказали на двері. Чекати, що Росія спокійно реагуватиме на вступ України до НАТО, — тільки мріяти. Для сусідів ми одразу ж перетворюємося на потенційного супротивника.
— Необхідно шукати варіант, який би влаштував Росію?
— Ми повинні шукати варіант, який би, перш за все, влаштував нас. Ясно, що в найближчі 10-15 років в НАТО нам нічого не світить. Тому — геть романтизм, керуємося винятково прагматичним підходом. Вчимося грамотно лобіювати й відстоювати свої інтереси, добиватися покращення умов співпраці і з Європою, і з Росією, і з рештою світу, захищати свої ринки й підтримувати свого виробника, зміцнювати обороноздатність. Питання про вступ до НАТО — в орбіті такої політики.
Сергій Горбачов, Севастополь:
— По Севастополю у Вас яка позиція? Ви за чи проти виведення Чорноморського флоту Росії в 2017 році?
— Моя позиція знову ж таки прагматична. Невже нам зайві 97 мільйонів доларів, які Росія щороку платить за оренду? У нас є програма працевлаштування 17-ти тисяч людей, які залишаться без роботи в Севастополі, якщо флот піде? Чи в нас є таємний план після виведення російських запустити в Севастополь кораблі інших країн? Нам тільки цього бракувало! Ні, прагматизм і ще раз прагматизм! Давайте домовлятися про скорочення російської бази, про нарощування своєї, про ще якісь компромісні варіанти. Нащадки нам не подякують, якщо ми геть розсваримося з сусідом. Зрештою, давайте думати про майже 4 мільйони українців, які сьогодні працюють в Росії. Суперечки стосовно Чорноморського флоту відіб’ються також і на них. Ющенко обіцяв народу п’ять мільйонів робочих місць. І де вони? Не дочекавшись, люди поїхали на заробітки в Росію. Тому і в бізнесі, і в політиці за основу я брав би прагматичних підхід. Якщо є можливість виграти — вигравай, навіщо позбавляти себе перемоги.
Леонід, Дніпропетровська область:
— Як пояснити парадокс — підприємства стоять, а магазини завалені товарами. Значить, не все так погано?
— З одного боку, звичайно, не погано. З іншого — який товар виставлений у вітринах? Звертали увагу? В основному — імпортний. Це прямий докір владі. Ще недавно ми 90% продуктів харчування виробляли самі, а тепер — менше 70%. Але ж підтримка національного виробника — основа основ промислової політики. Америка жорсткими антидемпінговими заходами не пускає на свій ринок продукцію, аналогічну тій, яку виготовляє сама. Причому, захисні збори, якщо потрібно, піднімають не на відсотки, а в рази. Ми повинні якнайшвидше переглянути тарифну політику, щоб забезпечити умови для розвитку національних підприємств. Зі слабкими розмова у капіталістів коротка.
Михайло Приходько, Одеська область:
— Цього року зі вступом до ВНЗ відбувається щось неймовірне. Пільговиків стільки, що не пробитися. Це ж ненормально!
— Згоден з вами. Ненормально, коли талановиті й обдаровані випускники не можуть безкоштовно навчатися через величезну кількість пільговиків. Нівелюється сама ідея незалежного тестування. Хтось посилено готується й отримує високі бали на тестах, а комусь вступ дається просто так. Я вважаю, що всі повинні вступати до вищих навчальних закладів на загальній основі. Пільговим категоріям абітурієнтів держава має допомагати доступними довгостроковими кредитами — з нульовою процентною ставкою, щоб, скажімо, сирота міг отримати вищу освіту та путівку в життя.
Ірина Матвійчук, Черкаси:
— Поясніть Ваше бажання зменшити кількість вищих навчальних закладів?
— Моя позиція гранично проста — головне не кількість, а якість. Сьогодні більшість людей розглядає диплом про вищу освіту та вчений ступінь як певний атрибут статусу. Мода на вищу освіту спричинила появу великої кількості університетів, філій, котрі дають дипломи, не підкріплені знаннями. В країні фактично йде узаконена торгівля дипломами. Філії вишів, які відкриті в районних центрах, а іноді навіть у селах, як правило, не відповідають вимогам до викладацького складу, матеріально-технічної бази та ін. Про те, що там немає нормального навчального процесу, знають і самі абітурієнти. Але вступають задля отримання заповітного документа. Цю безглузду машину з виробництва дипломованих непрофесіоналів потрібно зупинити. Державна акредитаційна комісія щороку позбавляє ліцензії десятки таких закладів (назвати їх навчальними просто язик не повертається), але проблеми це не вирішує. Ображені керівники вишів скаржаться народним депутатам та іншим покровителям. Ті тиснуть на суддів, прокурорів. Так формується нова корупційна ніша. Куди котимося? Тому я вважаю: необхідна законодавча заборона на необґрунтоване створення філій вищих навчальних закладів.
Олексій Крайник, Житомир:
— Як зробити, щоб Прем’єр-міністр Тимошенко одноосібно не вирішувала питання стосовно газу?
— Закупівля газу — стратегічно важливе питання для України. Остаточне рішення має ухвалюватися з урахуванням великої кількості факторів: фінансових, економічних, політичних. Одноосібні дії прем’єра чи президента в цьому питанні, звісно ж, недопустимі. Але наша влада — слабка, президент воює з прем’єр-міністром, прем’єр огризається у відповідь. Ось і виходить, що Глава держави пише директиви на переговори, прем’єр їх ігнорує, перемовини проводять мало не експромтом. Нам потрібен сильний президент, який може формулювати потрібну для країни позицію та наполягати на її реалізації.
Петро Мельник, Хмельницький:
— Коли нарешті закінчиться криза? Дістала вона вже всіх!
— І мене дістала. Щодня про те саме думаю. Відповідь на ваше запитання напряму залежить від відповіді на запитання, як швидко закінчиться криза влади. Під вирішення складної проблеми чи то в науці, чи то на виробництві завжди формується команда. Керувати повинні професіонали. І нам, щоб подолати економічну кризу, потрібно виступити згуртованою командою з чіткою програмою перетворень в економічній та політичній сферах. На словах всі розуміють, що часу на чвари вже немає і необхідно терміново ухвалити програму для модернізації економіки. Однак на ділі уряд і президент не мають навіть антикризової програми… А самими тільки фінансовими маніпуляціями вивести економіку зі ступору не вийде.
— І що Ви пропонуєте конкретного?
— Набір мінімально необхідних та обов’язкових стратегічних заходів повинен складатися з таких пунктів. По-перше, за основу всіх програм розвитку слід брати завдання підвищити рентабельність реального сектору виробництва та зменшити рентабельність посередницьких видів діяльності. Фахівці зрозуміють, про що йдеться. По-друге, потрібно провести часткову націоналізацію базових галузей та відновити вертикально інтегровані структури в промисловості. По-третє, провести прозору та вчасну рекапіталізацію банківського сектору з метою підвищити його ліквідність. По-четверте, бюджетний механізм максимально використовувати для нарощування державних інвестицій в інфраструктурні проекти, фундаментальну науку та розвиток базових технологій. По-п’яте, уряд повинен стати на активну позицію в питаннях регулювання тарифів на вантажоперевезення та електроенергію. Заходи зрозумілі та очевидні. Справа — за політичною волею та формуванням команди, яка візьметься їх виконувати.
— А як можна приєднатися до команди Тігіпка?
— Якщо ви насправді вважаєте, що владу потрібно змінювати, що вона більше вас не влаштовує, — значить ви наш однодумець. До нас надходять тисячі звернень такого характеру. Зараз здійснюється підготовка до формування штабів у регіонах. Нам знадобляться енергійні прихильники. Раджу вам вчинити так: залиште своє повідомлення на сайті www.tigipko.com/Contacts. Мої представники обов’язково з вами зв’яжуться. Або зателефонуйте на «Пряму лінію» — 8-800-502-76-20. Я вам особисто обіцяю — звернення не залишиться без відповіді.
В моїх найближчих планах — створення партії. Їй також будуть потрібні молоді енергійні люди, з ідеями, з творчим мисленням. Впевнений, ми сформуємо потужну команду!