УСIКНОВЕННЯ ГЛАВИ ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧI Й ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО IОАННА

Кожного року на початку осені ми сумуємо з приводу мученицької кончини Іоанна Предтечі — усікновення його чесної глави. Про Святого Пророка Іоанна віщував пророк Ісайя, що він прийде приготувати дорогу грядущому Господу. За свідченням святого євангеліста Луки, народження Пророка й Хрестителя Іоанна було сприйнято всіма близькими людьми з радістю і надією на спасіння.
Погляньмо, брати й сестри, на лик великого угодника — Предтечі та Хрестителя Іоанна. Про нього Сам Христос говорив, що з усіх народжених на Землі він — найбільший. Він суворий подвижник. Життя його — суцільний подвиг. Він носить тільки необхідний одяг, покриваючи своє тіло шкірою верблюда й підперезаючись широким поясом. Живе в пустелі. Харчується тільки диким медом і акридами. Він не п’є вина. Він у подвизі усамітнення готує себе для великої справи — приготувати серця й уми людей до прийняття Христа Спасителя. Бог благоволив вибрати Предтечею обіцяного Месії саме його — великого Пророка, сильного духом подвижника, земного ангела, світоча Світла, ангела у плоті.
Предтеча Іоанн з усією ревністю проповідує покаяння, запальним своїм словом навертає уми й серця заблудлих іудеїв, викриває в гріхах і пороках як простих людей, так і сильних світу цього; тих, хто покаявся, хрестить у водах Йордану. Він, викривач неправди, мученицьки постраждав за правду. Церковна іконографія у так званому Деісусному чині зображає Предтечу першим, після Богоматері, яка стоїть поряд із Христом Спасителем, Царем Слави, в постійній молитві за світ і людей. Він — останній пророк Старого Завіту й перший пророк-мученик Нового Завіту, найближчий друг Христа.
Церква вірить в його молитви і звертається до них. Коли ми, віруючі, відзначаємо те чи інше християнське свято, молитовно вшановуємо того чи іншого Божого угодника, ми не тільки віддаємо йому хвалу і прохання, але й намагаємося, чи, принаймні, повинні намагатися наслідувати його. Кращим даром святому, якого прославляємо, буває наше прагнення наслідувати чесноти його, наслідувати його віру, надію і любов.
У чому ж, брати й сестри, ми можемо наслідувати найбільшого з усіх народжених? Перш за все, потрібно просити його молитовної допомоги у справі нашого вдосконалення, вникаючи у життя, подвиги і святість великого Предтечі. Ми не можемо бути ангелами у плоті, бо ми дуже слабкі й немічні. Але ми можемо боротися, як боровся він, живучи в пустелі, зі своїми порочними думками.
Слово Боже говорить, що від серця виходять злі помисли, вбивства, перелюби, любодіяння, лжесвідчення, хула. Ми будемо спадкоємцями Предтечі, якщо боротимемося зі своєю гордістю. Гордість скинула ангелів з неба в пекло. Вона принижує й губить кожну людину. Борячись з нею, необхідно виховувати в собі смирення Предтечі, бо воно возвеличує і рятує людину.
Наслідуючи великого Предтечу, необхідно стримувати свій язик, просити Бога, щоб Він поставив сторожу устам нашим, щоб з них не виходило ні слова роздратування чи осуду, чи порочного міркування, чи прокляття. Усякому зусиллю людському до добра і благочестя сприяє допомога Божественної благодаті й допомога прославлених Церквою святих угодників Божих.
Нехай же молитовне заступництво і допомога найбільшого Пророка Божого, Предтечі та Хрестителя Господнього Іоанна допоможе нам відкинути спокуси пітьми і приєднатися до сил світла, щоб достойно і праведно славити трисвяте ім’я Боже і святих Його угодників.