«ПОЛЯКИ КРИТИКУЮТЬ ВЛАДУ, АЛЕ ТУТ ВСЮДИ ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПОРЯДОК»

Нещодавно Новоград-Волинська делегація у складі секретаря міської ради В.Г.Федорчука, голови постійної комісії міської ради з питань етики і правопорядку В.Ф.Помінчука та начальника управління праці і соціального захисту населення Л.В.Шутової побували у сусідній Польщі разом з представниками інших регіонів України. Про мету цієї поїздки та своїми враженнями з нами поділився В.Ф.Помінчук:
— Наша поїздка тривала п’ять днів, і побувала новоград-волинська делегація у місті Пижице Північно-Поморського воєводства, центром якого є місто Щецен. Загалом же до Польщі вирушило тридцять п’ять чоловік з чотирьох областей України: Київської, Чернігівської, Житомирської та Рівненської. Це був обмін досвідом згідно з Чорнобильськими програмами та налагодження дружніх економічно-культурних зв’язків. Житомирщину представляли міста Коростень, Овруч, Брусилів та Новоград-Волинський. Делегації з різних українських міст їхали кожна в якесь польське містечко. Ми потрапили в Пижице, що знаходиться за двадцять п’ять кілометрів від кордону Польщі з Німеччиною та всього за сто кілометрів від Берліну.
— Чим особливе це містечко?
— Пижице нараховує дванадцять тисяч населення, воно надзвичайно акуратне та затишне, зберігає у собі дивовижні пам’ятки історії, культури та архітектури, колись було огороджене кам’яною стіною, і залишки її збереглися до сих пір.
За час, який ми перебували на теренах міста, нам показали комунальне господарство — «Теплокомуненерго», водоканал, заклади освіти, медицини, культури. Зокрема, це були дві школи, одна з яких — початкова, поліклініка, три населених сільських пункти. Тож ми склали деяке уявлення не лише про місто, а й про те, чим і як живе сільське населення Польщі.
— Володимире Федоровичу, а що найбільше вас вразило під час поїздки?
— Знаєте, у 2000 році я побував у Польщі і міг порівняти, якою була ця країна на той час і якою вона стала тепер. Хочу сказати, що це просто небо і земля. Нині у Польщі прекрасні дороги, які і тепер будують, ремонтують. Ми довго їхали до цього міста, більше дванадцяти годин, через те, що дорога будувалася.
Також активно ведеться будівництво житлових будинків, проводиться оновлення і ремонт старих будівель. Тут практично не побачиш тепер сірих стін та чорно-бурих шиферних дахів. Всі будинки яскраві у радісних, веселих кольорах, вікна, двері переважно змінені на нові, сучасні. Навіть у селах немає на обійстях хлівів, підсобних приміщень — все це винесене за межі населених пунктів у фермерські господарства. Всюди прекрасні садки, газони, квіти. Поля всі засіяні, уже повністю підготовлені до зимівлі.
Зводиться будівля, вартість якої сягає понад 600 тисяч злотих. Тут великий актовий зал, кухня та їдальня, посудомийна машина, санвузли. У таких приміщеннях жителі села проводять різні урочистості як загальносільського масштабу, так і особистого плану. Цими послугами може скористатися кожен селянин.
Також дуже вразила школа, де є величезний спортивний зал, обладнаний всім найнеобхіднішим сучасним інвентарем. І якщо до третьої години тут займаються тільки школярі, то після обіду до спортзалу може прийти позайматися будь-який житель містечка. Це надзвичайно простора і висока кімната з паркетною підлогою, волейбольними та футбольними майданчиками, класами аеробіки та боротьби. За спортзал відповідає не директор школи, а директор спортзалу, у підпорядкуванні якого також і місцевий стадіон.
Ще дуже запам’яталися відвідини пожежної частини. Нас здивувала велика кількість сучасного професійного обладнання, серед якого навіть кисневі костюми, найсучасніші автомобілі. А сама будівля пожежної частини теж надзвичайно велика і гарна, нова. Крім державної, є ще і добровільна пожежна служба, яка виїжджає на всі надзвичайні події. Кожна машина швидкої, міліції та пожежної обладнана спеціальним радіомаяком. І хто з них знаходиться найближче до місця події, той і скеровується туди найпершим. Все це контролює спеціальний оператор. І за нормами на місце події потрібно приїхати не довше, як через 15 хвилин. Добровільній пожежній дружині оплачують кожен виїзд.
Цікаве враження залишилося і після відвідання місцевої поліклініки, де у кожного лікаря — свій затишний кабінет, обладнаний персональним комп’ютером. Під кабінетами немає черг, тому що пацієнти приходять виключно по запису. Якщо немає з якихось причин на даний час сімейного лікаря, у якого обслуговується пацієнт, то його може прийняти інший, який через сервер може скачати всю необхідну інформацію про хворого, отримати в електронному варіанті його медичну карточку.
Кабінети дитячих лікарів мають ще додатково дитячі меблі, столики та стільці і багато гарних іграшок.
— Яке враження від польських шкіл?
— Також доглянуті і охайні приміщення. Як ми довідалися, тут також є проблеми з поточним ремонтом шкіл. Адже бюджет складений п’ятдесят на п’ятдесят, і цих грошей на щорічні ремонти недостатньо. Тож так, як і у нас, неофіційно, але всі ці ремонти значною мірою проводяться за кошти батьків. Що ж до середньої зарплати вчителів, то вона складає близько 500 євро.
— Як в Пижице вирішуються питання житлово-комунального господарства?
— Я б сказав — нестандартно, але з найбільшою ефективністю. Так років двадцять тому у Пижице шукали нафту, і на глибині 1600 метрів під землею знайшли соляне озеро, вода у якому доходить до +68 градусів Цельсія. На цьому місці побудували приміщення, і просто із скважин гаряча вода обігріває холодну воду для потреб першого циклу. Її температура складає 61 градус Цельсія. Ця вода використовується для побутових потреб. По другому циклу вода додатково нагрівається до 98 градусів Цельсія для потреб опалювального сезону. Це містечку дає величезну економію із теплозабезпечення.
Цікава ситуація і по водоканалу. Протягом п’ятнадцяти років поляки замінили у своєму містечку всі труби на нові і сучасні. Поставили нові ємкості для води, яку беруть зі свердловин і пропускають через фільтри. Тому тут дуже якісна питна вода. Фірма, у якої купували нове обладнання, у подарунок до нього дала ще установку, що дозволяє позбутися конденсату. Таких сучасних комплексів на всю Польщу є лише декілька. А працює на цьому новітньому водоканалі лише... один чоловік. Він сидить за комп’ютером, на якому виведені всі показники роботи.
— А як же усуваються різні аварійні ситуації?
— Протягом року жодного збою у цій системі не було. Взагалі-то нам розповіли, що для сучасного водоканалу у Пищице навіть адмінприміщення не потрібно, бо оператор може за всім слідкувати навіть у себе вдома за комп’ютером.
— Чи відбувалися під час цієї поїздки зустрічі на офіційному рівні?
— Так, ми зустрілися з мером містечка, який працює на цій посаді вже другий термін. Хотілося б відзначити, що у містечку дуже красиве приміщення мерії — триповерхове. Тут, як і у нас, є всі необхідні відділи, але чиновників нараховується значно більше, ніж у Новоград-Волинському міськвиконкомі. З нами разом був пан Вальдек, який на даний час працює комендантом міста. То лише йому одному підпорядковано 135 працівників мерії. А є ж іще ряд інших начальників.
— За рахунок чого тримається економіка цього містечка — агро чи промислового комплексу?
— Як одного, так і другого. Тут є м’ясопереробні підприємства, великий цукрозавод. Дуже розвинене садівництво.
— Яким був підсумок цієї поїздки?
— Всі українські делегації 16 вересня зібралися у місті Щецен у приміщенні Північно-Поморського королівства та підписали договір про співпрацю. Потім відбулася екскурсія по старовинному надзвичайно красивому місту, яке знаходиться на Одері. У Щецені — найбільший у Польщі порт і дуже красивий парк, де все доглянуте, потопає у зелені. Тут просторі, красиві вулиці, гарні будинки. Нам показали також морську академію, ряд історичних пам’яток. Всюди чисто, всі прибирають коло своїх будинків самостійно, і ніхто не жаліється на те, що нікому прибирати сміття. Поляки навчилися у німців тому, що, крім них самих, ніхто не подбає про затишок, чистоту та добробут громади. Ніхто не підмітатиме їм вулиці, крім них самих, ніхто не посадить квітів. Все це не завадило б усвідомити і новоград-волинцям. А загалом же, нас дуже доброзичливо зустрічали.
— Цікаво, а що говорять поляки про сучасну Україну?
— Вони говорили, що в Україні Прем’єр і Президент ставляться один до одного, як кіт до собаки. Звісно, і в Польщі критикують владу, але все ж таки тут відчувається європейський порядок.