ПО ОТЧИНІ І КОСТІ ПЛАЧУТЬ…
- Сторінки історії
- 1021
- коментар(і)
- 27-11-2009 02:23
СВІТЛІЙ ПАМ’ЯТІ МІЛЬЙОНІВ УКРАЇНЦІВ, БЕЗВИННО РОЗСТРІЛЯНИХ, ЗАКАТОВАНИХ І ЗНИЩЕНИХ В РОКИ РЕПРЕСІЙ 1937-1939 р. В УКРАЇНІ І ЗА ЇЇ МЕЖАМИ ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ...
У цьому матеріалі-дослідженні немає придуманих персонажів, подій, фактів. Тут все — Правда! І тільки правда. Одна, як і має бути. І та, яку влада замовчувала багато десятиліть. Ворожа влада.
У цьому матеріалі — про те, як українці за чужими наказами, порадами і підказками, або ж під тортурами, знищували своїх же братів, сусідів-українців. Та нерідко управляла багатьма в цьому чорному ділі і просто звичайна українська чорна заздрість.
Цей матеріал готувався на основі даних з опитування свідків та вивчення документів кримінальної справи код «ФР-1503 д. 11209-П» з індексом «С», уже перекресленим, що зберігається у Держархіві по вул.Охрімова гора, 2/20, в Житомирі. І сюжет його — про розстріл 4-х чоловіків із с.Мала Цвіля Новоград-Волинського (у 1937р. — Городницького) району, яких з повним правом назвемо гордістю української нації. Чотирьох із сотень тисяч по Україні… мільйонів…
СХОДЖЕННЯ НА ГОЛГОФУ
Автор до цієї нумерованої — перенумерованої витертої картонної папки з більш як 200-ми документами, яка промандрувала і зібрала в себе папери по всьому Радянському Союзу, йшов все своє свідоме життя. З напруженим хвилюванням вчитуємось у документи, багато з яких з грифами: «таємно», «цілком таємно». (тексти документів подані мовою оригіналів, скорочено)
«Постановление. гор.Городница 17.VII.1937 г.
Я, оперуполномоченный городницкого р/о НКВД Гостинцев, рассмотрев материалы по обвинению Шостака Р.А. 1897 г.р. уроженца с.М.Цвиля… в преступлениях… согл. ст.54-11 УК УССР… в том, что он является участником контрреволюционной повстанческой террористической группы (далі — «КПТГ» — авт.) кулаков, нашел что оставление Шостака на свободе может отрицательно отразится на ходе следствия. На основании… ст… постановил:… Шостака Романа Алексеевича… содержать под стражей в Житомирской тюрьме.
Опер. уполном. — Гостинцев. «Согласен» нач. р/о НКВД — Стоян «Утвержд.» — нач. ОКР НКВД — Масловский.
Ось так раптово, ні сіло ні впало, ні з того ні з сього «народився вибухом Всесвіт». Ніяких таких «материалов по обвинению», датованих до цієї постанови, — в справі не було!!
Далі уже «Анкета арестованного», де чорним по білому відмічено: «Шостак Р.А. хлебороб, раскулаченный, глава семьи из жены и 6 детей, осужден в 1932 г. на 3,5 года за невыполнение гособязательств по хлебозаготовке (згадаємо Голодомор і до цього моменту звернемось нижче — авт.) в белой армии, бандах и восстаниях… не участвовал. Арестован 1 августа (?!) Содержался в КПЗ Городницкого Р/ОМ (Дата составления — 18 июля» (?!)
Пішов збір додаткових документів — «улик»:
«Довідка (Мало-Цвільської с/ради від 24 липня №254) дана Городницькому НКВС в тім, що по майновому стану до вступу в колгосп Шостак Р.О…. мав… землі 15га, з яких лісу рахувалось 5 га, складні с/г машини як-то барабан, соломорізка, віялка, коней 2 пари, ВРХ 6-8 штук та молодняка 10-12.
З 1931 року вступив до колгоспу, з якого за розвал трудової дисципліни вилучено та доведено тверде завдання… За невиконання засуджено на 3 роки. З поверненням… веде агітаційну роботу проти колгоспного ладу, мовляв, в колгоспі погано жити…був оштрафований… під час нової позики агітував, аби не підписувалися. Сам підписав на 10 крб.
Голова с/ради
Секретар с/ ради (підписи)»
(Ситуація зрозуміла. Мужик, у якого забрали все зароблене, і зароблене кривавими мозолями, якого змушували безоплатно працювати «на колгосп» на своїй землі своїм же реманентом, звичайно, що колгоспу осанну співати не буде. Тим більше — після непідйомного «твердого завдання» та тюрми.
Як би, наприклад, сьогоднішній фермер, на базі свого господарства «створивши» з сільськими спитими люмпенами колгосп, себе повів?
Та й «тверде завдання» підкосило.
Як оповіли щонедавно тодішні односельчани Мартинюк О.Т. (1910 р.н.) та Михайленко О.Р. (1921 р.н.) до Шостака Р.О. звіз на обмолот «барабаном» свої зернові Юхимчук Г.П. (теж фігурант цієї кримінальної справи). Зерно після обмолоту він забрав, а від соломи пізніше взагалі відмовився. Продподатківці довели тверде завдання здачі зерна Шостаку згідно з наявністю соломи на його обійсті — щось біля 8 тон. Навіть, за умови не залишати зерна ні на посів, ні на харчування та утримання двору — збіжжя було недостатньо, щоб виконати завдання. Так створювався голодомор і заселялися тюремні нари).
Правда заніміла надовго. І правочинство.
І тільки через 13 днів після арешту, в ніч на 18.07.37 р., начальник райвідділу НКВС виписує ордер №70 від 01.08.37 р. на арешт і обшук Шостака Р.О. Без санкції прокурора.
І от: «Протокол допроса.
1937 г. Августа, 6 дня. Я, оперуполномоченный УГБ мл. л-т госбезопасности Гостинцев допросил в качестве обвиняемого Шостака Романа Ал…»
(«Ах, младший лейтенант, мальчик молодой! Ты ж шустренький такой!» — Тільки на 20-й день після арешту робить допит. Можна здогадатись, що такого терміну було достатньо, щоб обвинувачений дав такі до одуріння неймовірні показання, які в кращому випадку можна сприймати як дитячі ігри в «шпіони» — авт.):
«… контрреволюционная повстанческая группа распространяла провокационные слухи … призывала подготавливаться к организованному выступлению… идти к уничтожению коммунизма и оказанию помощи победы фашизма…разлагала дисциплину… разваливала колхоз… ставила задачей покушение на председ. с/совета Михальчука…упорно доказывали колхозникам на выход из колхоза и побочные заработки…
Кроме меня в КПТГ входили:
Шостак Яков Андреевич (двоюрідний брат — авт.) — раскулаченный, имевший 40 дес. земли, лошадей, коров,… сл. с/х машины и т.п.
Шостак Александр Иванович (двоюрідний дядько) — раскулаченный, х-во распродано за к.р. работу, был лишен избирательных прав…
Шостак Моисей Афанасиевич (найближчий сусід) — раскулаченный, хозяйство распродано, лишен избирательных прав…»
Виникає закономірне питання: кому могло бути розпродане майно? Іншим «кулакам» — навряд чи радянська влада допустила б таке; голодранцям — за що? в державі голод і так стояв; за кордон воно теж не пішло, значить було передано іншим державним установам.
Далі в справі — «Протоколы очной ставки, произведенной между обвиняемыми…», які проводив той же спритний «лейтенантик молодой» Гостинцев. Документи теж шокуючі до сліз і неймовірною безглуздістю викликаючі такі ж питання: як могло таке статися? Як могли близькі родичі і сусіди так обмовляти один другого? Як видумувати таке, що ні на зад не налізе і на голову тісне?
Роз’яснення через більше 60-років дала 90-літня Оксана Трохимівна з Малої Цвілі. Подивившись збільшене в кілька разів фото Романа 1937 року, вона, добре знаючи його, сказала: «а він не був косоокий, чого це в нього одне око збоку?» Відповідь єдино правильна — воно було вибите. І однозначно — на допитах. Висновок теж поза всякими сумнівами: арештантів 37-го били та катували так, що вони говорили і підписували все, що слідчим було потрібно.
Тут доречно згадати трагічновідому книгу тодішнього Генерального прокурора СРСР А.Я. Вишинського «Цариця доказів», в якій дано підмурок роботи слідчих органів, прокуратури, судів. Тут рекомендовано надзвичайно зручний, легкий і приємний для нелюдів у віцмундирах спосіб отримання головних доказів провини підозрюваних — домогтися їх власного зізнання. У конституціях же західних країн, наприклад, закарбовано: «Забороняється давати свідчення проти себе»!
Тобто дізнавачі, слідчі та інша «уполномоченная» шушваль у нас за західниними демократичними мірками, теж повинна була б докази по кримінальних справах, свідченнях збирати без участі підозрюваного. Або, іншими словами, працювати, працювати і працювати. Але нашим опудалам у віцмундирах з найвищого щабля юридичного сідала було милостиво дозволено — кого вам потрібно заводьте у підвал та з задоволенням, без «поту лица своего», збирайте докази проти підозрюваних!)
Проте з 4-х наших героїв-мучеників не всі піддалися тортурам, провокаціям чи (можливо?) умовлянням. Проявили слабкість, не витримали катувань Роман Олексійович та Олександр Іванович і… признали себе винними. Честь, гідність, мужність і витримку проявили Яків Андрійович і Мойсей Опанасович — винними себе вони не признали і показань ніяких не дали.
Проте, це не врятувало і їх.
Троє тих самих городницьких шакалів (тобто «лейтенанты госбезопасности»), двоє з яких — «молодші», а третій — «старший»: Гостинцев, Стоян, Масловський, які 40 днів тому вийшли на цей смертельний загін, 27.VIIІ.37 його закінчили у вигляді «Обвинительного заключения по делу №2125», яке завізував «Согласен» помоблпрокурора.
У той же день документ був доставлений у Київ і там інша трійка опудал його «розглянула»:
«Выписка из протокола №27
Заседания Тройки при Киевском Облуправлении НКВД УССР от 27 августа 1937 г.
Слушали: Дело №2125 Городницкого РО НКВД по обвинению: Шостака Як. Андр. 1902 г.р… Ром. Алекс., 1897 г.р…. Моис. Афан., 1901 г.р. Ал. Ив., 1880 г.р…. урож. и жит. с. Малая Цвиля,… украинцев, раскулаченных, осужденных
Обвиняются в том, что … (далі читай маячню з протоколу допиту Романа — майже без змін, ті ж формулювання)
Постановили: Шостака Якова… Романа… Мойсея… Александра…
РАССТРЕЛЯТЬ.
Верно: секретарь Тройки — Альтзицер.»
Вчитайся уважно, читач , вдумливо!
Не вбили нікого, не пограбували, не обікрали і насамкінець, навіть, не образили! Тільки якісь примарні агітації, наміри, придумані погрози і — розстріл!
А справа тут в іншому. Вони були Хлібороби, великі трударі і умільці (кожен ще був теслею, шевцем, столяром, музикою, перукарем, муляром та ін.), які своїми мозолями, талантами і кмітливістю досягли більш-менш достатку в житті та дали йому нові паростки — діток. У Мойсея та Романа їх було по 6, у Якова — 4 (хотів ще двійню), тільки найстарший Олександр мав двох.
Всі були українці, жили на ній, обробляли і любили її — українську землю і Україну. І були Незалежними Господарями. Та тодішній владі це було непотрібно. Їй потрібні були тільки раби.
Потрібно було зміцнювати і збагачувати державу. І вона все загрібала. А щоб не мати потім мороки, власників (пограбованих) — розстрілювала: «Нет человека — нет проблемы».
І — страшний фінал:
«Выписка из акта.
Постановление Тройки УНКВД от 27.08.1937г. о расстреле… приведено в исполнение 15 сентября 1937 г…
Шостака Якова Андреевича — в 1:05.
Шостака Романа Алексеевича — в 1.10.
Шостака Моисея Афанасиевича — в 1.12.
Шостака Александра Ивановича — в 1.15.
Начальн. Житомирского окротдела НКВД капитан государственной безопасности Шатов»…
20 ЛІТ ПОТОМУ…
Та проблема всетаки лишилась — нащадки розстріляних. Останнім, і лише в 1995 році, завдав клопоту уже новій владі — найстарший син Якова — Володимир (нині покійний), який зумів при тодішній владі утриматись, поступивши на службу до органів внутрішніх справ і в чині підполковника вийти на пенсію. («Мой отец был арестован в 1937 г… Прошу сообщить о его судьбе…»)
А першим заклопотав, на 40 років раніше, наймолодший син Романа, (теж покійний нині, і теж Володимир) ще у 1956 р.: «… наша семья просит найти отца нашего… до сегодняшнего дня мы не можем найти (его) место жительства… мне 20 лет и я каждый день думаю об отце…». (Не знали соколики, та так і не взнали, що батьки їх уже тричі по 20 літ, як на небесах). І ще були десятки запитів у ті роки з різних кінців Союзу від дружин і дітей у різні адреси: в КДБ, в різні прокуратури, до МВС, військових установ, до М.С.Хрущова. І всі вони зустрілись в одній цій справі, в цій картонній витертій папці, що на Охрімовій Горі. Чиновницько-державна машина працювала без скрипу, чітко. І… брехливо. Адресатам відповіді давались, та неправдиві.
«Лед тронулся» в 1957 році. Розпочалася «відлига».
11.04.1957 за № 130х/90-57 під грифом «секретно» Прокуратура СРСР відправляє пакет Житомирському облпрокурору:
«Направляю… архивно-следственное дело Шостака Р.А. и других… Из материалов дела видно, что виновность их основана на показаниях свидетелей Корнейчука, Юхимчука, Коренюка, Павлюка… Показания… записаны… шаблонно, … справки содержат подчистки… Прошу провести проверку материалов следствия,… допросить дополнительных свидетелей, … передопросить (старых)».
Державно-чиновницька машина, заскрипівши трохи, їде далі. Тодішні голова с/ради Лось П.І. та секретар Гриценко Ф.Д. 11.05.57 р. сором’язливо надають лукаву довідку за №520, що «…С/совету неизвестно местонахождение… Пилипчука Ст. Мироновича (голова колгоспу у 37-му), Михальчука А.И. (голова с/ради), Бондарчука Н.С. (секретар с/ради)».
Що ж, можливо, вони дійсно безслідно щезли у вогненних смерчах війни. Та вижили і пережили її всі (!) решта тих злісних свідків тієї чорної справи — «дела №2125».
Викликані наступного дня «до району» вони знову дали показання:
«Протокол допроса
12 октября 1957г. м.Городница
Следователь… допросил… свидетелей…
Павлюка Андрея Дмитриевича, 1900 г.р. (по вуличному — «Нусим» — авт.)
Юхимчука Григория Петровича («Рижий», той що молотив у Романа — авт.)
Корнейчука Трофима Максим. («Матун» — теж близький сусід — авт.)
Коренюка Евдокима Денисовича, 1892 г.р. («Юдоким» — найстарший сусід — авт.)
І через 20 років їх чорна заздрість не збавилась: «Я точно не помню, что именно, … но осужденный … что-то говорил против колхоза».
Не облили брудом Шостаків лише нові свідки — Мосійчук О.А., Павлюк М.П., які теж пам’ятали добре репресованих.
Спираючись на результати своєї «роботи», слідчий, лейтенант Кочубей, поважно пробекав 22.11.57 «Заключение… Полагал бы: Постановление Тройки… от 27.08.1937… оставить без изменения». (Розстріляв, значить теж їх і цей кочубей —«мальчик молодой». Спадає на думку, що із всіх фігурантів «дела №2125» залишився в живих оцей самий кочубей. І огрібає зараз шикарну пенсію з … тисяч гривень, яку йому заробляють нащадки розграбованих і розстріляних у 37-мому).
«Соверш. секретно.
Москва, центр 30.ХІІ.1957 № 13/4-90-57
Прокуратура СССР
В учетно-архивный отдел КГБ по Житомирской обл.
По миновании надобности возвращается архивно-следственное дело №15765 по обвинению Шостака и др.»
Все. Крапка. Здавалось історії — завершальна.
Та теплі вітри перемін у свідомості народу і його «вождів», які викликали «відлигу» не стихали. І через довгих майже 5 літ у глибині надр Генеральної Прокуратури народжується 13.04.1962 р. вражаючої неймовірності документ (правда із дна моря випливає?):
«Секретно, екз 1
В Президиум Житомирского областного суда.
Протест.
По постановлению тройки УНКВД… были расстреляны… жители с. М.Цвиля… украинцы: Шостак Яков… Роман… Моисей… Александр…
Постановление… подлежит отмене, дело — прекращению по след. основаниям: До ареста этих лиц в органах НКВД не было сведений о совершении ими какого-либо преступления. Имелись лишь показания секретаря с/с Бондарчука от 16.07.1937 о том, что Шостак Я.А. все время занимался агитацией против сов. власти, отговаривая Пилипчука С.М… от председательства в колхозе».
Ось вона — відправна точка, після вибуху якої зародився той примарний «всесвіт» — «дело №2125». За свідченням очевидців і нащадків, після нього пішли ночі арештів — вночі на 18.07.37 було схоплено 8 чоловік, а вночі на 19.07.37 — ще 5 по селах Мала Цвіля і Заріччя (нині Берегове), які розташовані через р. Случ. Вочевидь, що їх в подальшому згрупували по 4-5 чол в одном «деле».
«Санкция прокурора была получена лишь на арест Шостака Я.А… ( в справі не зберігся донос Бондарчука — берегли його напевно. Через те і був спочатку «призначений» керівником КПТГ Роман — авт.)… Однако 17.07.37… было принято решение об аресте… 4-х Шостаков… в деле показания свидетелей изложены… в формулировках, несоответствующих их уровню развития… Документы не последовательны в датах… содержатся подчистки… Председатель колхоза Пилипчук не допрошен…(новые) свидетели Мосейчук А.А. и Павлюк М.П., односельчане… показаний об антисоветских выступлениях репрессированных не дали. Руководствуясь… ст…
Прошу:
Постановление тройки… отменить и делопроизводство прекратить за отсутствием состава преступления (!)
Зам. Генпрокурора СССР, госсоветник юст. I класса В. Куликов».
На цей раз Житомир довго вмовляти себе не примусив — на 8-й день уже була (21.04.62) винесена постанова Президії облсуду:
«Протест зам.Генпрокурора СССР удовлетворить… Предс. Петренко»…
У НАШІ ЧАСИ…
Та ще 29 років все це приховувалось, а нащадкам на запити давалася відповідь із КДБ на зразок: «Шостак… в 1937 г. был осужден к 10 годам ИТЛ… умер в местах заключения 07.09.1943 от атеросклероза…21.04.1962… он реабилитирован».
І лише у 1991 р., перед кончиною уже самої держави — СРСР — 40-річний внук (автор), ковтаючи гіркі сльози по дорозі з районного РАГСу, де щойно отримав і прочитав свідоцтво про смерть діда (якому теж було 40 і було 6 дітей у нього!) дізнався правду. Але не всю.
Потрібно було ще 18 років незалежності, щоб, нарешті, у січні 2009 р. дочекатись відповідного Указу №37 і отримати доступ до таких тяжких, трагічних, таких пекучих до фізичного болю архівних справ, як наша: «Фр5013 оп.2 д.11709-п».
Та, навіть, ознайомлення з нею не дало відповідей чітких на далеко непрості питання: де ж все таки поділося тодішнє майно, господарство репресованих; за що ж насправді їх розстріляли (хоча нібито це і зрозуміло); де вони, нарешті, закопані. Не захоронені, ні, а саме закопані.
Офіцер облуправління СБУ на вул.Фещенко-Чопівського під час візиту туди автора у 1992 р., на останнє запитання усно відповів, що, скоріше всього, це відбулось або на Крошні в Житомирі, або в Бердичеві («тоді їх, за показаннями свідків-учасників, далеко не завозили»).
Архівної справи тоді до рук не дав, але, бажаючи хоть чимось допомогти, віддав фотографії дідів…
Це все що від них залишилось…
…Вони були полишені всього. Щастя бачити і бавити дітей і внуків і задоволення давати їм мудрі поради та допомогу. Радіти сонцю, снігу і доброму врожаю. Тішитись плодами своєї праці і тихому відпочинку в достатку…
Насильницьки пограбованих і полишених життя, їх насамкінець, позбавили і простого людського права на поховання, на останній притулок на землі…
Де нащадкам найти, куди занести квіти до батька, дідуся?
Де почути їх шепіт з небес, як у Висоцького: «Спасибо, внук, что посетил вот этот мой приют. Постой со мной. Здесь нет могил — костей здесь плач и стон минут»…
Кості їх плачуть за рідними, за отчиною. І у всіх молять: дайте нам хоч останній притулок — могилку…
P.S. Напевно, війна спалила у своєму пекельному горнилі генеалогічне дерево О.І.Шостака. Навіть сторожили його майже не пам’ятають і нащадків його не знають. А в тій зловісній архівній справі ні від кого нема ні одного запиту щодо його долі…
У решти Шостаків на даний час по семи країнах двох континентів живуть чотири (із всіх 16 дітей) 80-90 літні дочки, 31 внук, 58 правнуків, більше 60-ти праправнуків і двоє тричі правнуків (ці дані ще не повні). Життя триває…
У цьому матеріалі-дослідженні немає придуманих персонажів, подій, фактів. Тут все — Правда! І тільки правда. Одна, як і має бути. І та, яку влада замовчувала багато десятиліть. Ворожа влада.
У цьому матеріалі — про те, як українці за чужими наказами, порадами і підказками, або ж під тортурами, знищували своїх же братів, сусідів-українців. Та нерідко управляла багатьма в цьому чорному ділі і просто звичайна українська чорна заздрість.
Цей матеріал готувався на основі даних з опитування свідків та вивчення документів кримінальної справи код «ФР-1503 д. 11209-П» з індексом «С», уже перекресленим, що зберігається у Держархіві по вул.Охрімова гора, 2/20, в Житомирі. І сюжет його — про розстріл 4-х чоловіків із с.Мала Цвіля Новоград-Волинського (у 1937р. — Городницького) району, яких з повним правом назвемо гордістю української нації. Чотирьох із сотень тисяч по Україні… мільйонів…
СХОДЖЕННЯ НА ГОЛГОФУАвтор до цієї нумерованої — перенумерованої витертої картонної папки з більш як 200-ми документами, яка промандрувала і зібрала в себе папери по всьому Радянському Союзу, йшов все своє свідоме життя. З напруженим хвилюванням вчитуємось у документи, багато з яких з грифами: «таємно», «цілком таємно». (тексти документів подані мовою оригіналів, скорочено)
«Постановление. гор.Городница 17.VII.1937 г.
Я, оперуполномоченный городницкого р/о НКВД Гостинцев, рассмотрев материалы по обвинению Шостака Р.А. 1897 г.р. уроженца с.М.Цвиля… в преступлениях… согл. ст.54-11 УК УССР… в том, что он является участником контрреволюционной повстанческой террористической группы (далі — «КПТГ» — авт.) кулаков, нашел что оставление Шостака на свободе может отрицательно отразится на ходе следствия. На основании… ст… постановил:… Шостака Романа Алексеевича… содержать под стражей в Житомирской тюрьме.
Опер. уполном. — Гостинцев. «Согласен» нач. р/о НКВД — Стоян «Утвержд.» — нач. ОКР НКВД — Масловский.
Ось так раптово, ні сіло ні впало, ні з того ні з сього «народився вибухом Всесвіт». Ніяких таких «материалов по обвинению», датованих до цієї постанови, — в справі не було!!
Далі уже «Анкета арестованного», де чорним по білому відмічено: «Шостак Р.А. хлебороб, раскулаченный, глава семьи из жены и 6 детей, осужден в 1932 г. на 3,5 года за невыполнение гособязательств по хлебозаготовке (згадаємо Голодомор і до цього моменту звернемось нижче — авт.) в белой армии, бандах и восстаниях… не участвовал. Арестован 1 августа (?!) Содержался в КПЗ Городницкого Р/ОМ (Дата составления — 18 июля» (?!)
Пішов збір додаткових документів — «улик»:
«Довідка (Мало-Цвільської с/ради від 24 липня №254) дана Городницькому НКВС в тім, що по майновому стану до вступу в колгосп Шостак Р.О…. мав… землі 15га, з яких лісу рахувалось 5 га, складні с/г машини як-то барабан, соломорізка, віялка, коней 2 пари, ВРХ 6-8 штук та молодняка 10-12.
З 1931 року вступив до колгоспу, з якого за розвал трудової дисципліни вилучено та доведено тверде завдання… За невиконання засуджено на 3 роки. З поверненням… веде агітаційну роботу проти колгоспного ладу, мовляв, в колгоспі погано жити…був оштрафований… під час нової позики агітував, аби не підписувалися. Сам підписав на 10 крб.Голова с/ради
Секретар с/ ради (підписи)»
(Ситуація зрозуміла. Мужик, у якого забрали все зароблене, і зароблене кривавими мозолями, якого змушували безоплатно працювати «на колгосп» на своїй землі своїм же реманентом, звичайно, що колгоспу осанну співати не буде. Тим більше — після непідйомного «твердого завдання» та тюрми.
Як би, наприклад, сьогоднішній фермер, на базі свого господарства «створивши» з сільськими спитими люмпенами колгосп, себе повів?
Та й «тверде завдання» підкосило.
Як оповіли щонедавно тодішні односельчани Мартинюк О.Т. (1910 р.н.) та Михайленко О.Р. (1921 р.н.) до Шостака Р.О. звіз на обмолот «барабаном» свої зернові Юхимчук Г.П. (теж фігурант цієї кримінальної справи). Зерно після обмолоту він забрав, а від соломи пізніше взагалі відмовився. Продподатківці довели тверде завдання здачі зерна Шостаку згідно з наявністю соломи на його обійсті — щось біля 8 тон. Навіть, за умови не залишати зерна ні на посів, ні на харчування та утримання двору — збіжжя було недостатньо, щоб виконати завдання. Так створювався голодомор і заселялися тюремні нари).
Правда заніміла надовго. І правочинство.
І тільки через 13 днів після арешту, в ніч на 18.07.37 р., начальник райвідділу НКВС виписує ордер №70 від 01.08.37 р. на арешт і обшук Шостака Р.О. Без санкції прокурора.
І от: «Протокол допроса.
1937 г. Августа, 6 дня. Я, оперуполномоченный УГБ мл. л-т госбезопасности Гостинцев допросил в качестве обвиняемого Шостака Романа Ал…»(«Ах, младший лейтенант, мальчик молодой! Ты ж шустренький такой!» — Тільки на 20-й день після арешту робить допит. Можна здогадатись, що такого терміну було достатньо, щоб обвинувачений дав такі до одуріння неймовірні показання, які в кращому випадку можна сприймати як дитячі ігри в «шпіони» — авт.):
«… контрреволюционная повстанческая группа распространяла провокационные слухи … призывала подготавливаться к организованному выступлению… идти к уничтожению коммунизма и оказанию помощи победы фашизма…разлагала дисциплину… разваливала колхоз… ставила задачей покушение на председ. с/совета Михальчука…упорно доказывали колхозникам на выход из колхоза и побочные заработки…
Кроме меня в КПТГ входили:
Шостак Яков Андреевич (двоюрідний брат — авт.) — раскулаченный, имевший 40 дес. земли, лошадей, коров,… сл. с/х машины и т.п.
Шостак Александр Иванович (двоюрідний дядько) — раскулаченный, х-во распродано за к.р. работу, был лишен избирательных прав…
Шостак Моисей Афанасиевич (найближчий сусід) — раскулаченный, хозяйство распродано, лишен избирательных прав…»
Виникає закономірне питання: кому могло бути розпродане майно? Іншим «кулакам» — навряд чи радянська влада допустила б таке; голодранцям — за що? в державі голод і так стояв; за кордон воно теж не пішло, значить було передано іншим державним установам.
Далі в справі — «Протоколы очной ставки, произведенной между обвиняемыми…», які проводив той же спритний «лейтенантик молодой» Гостинцев. Документи теж шокуючі до сліз і неймовірною безглуздістю викликаючі такі ж питання: як могло таке статися? Як могли близькі родичі і сусіди так обмовляти один другого? Як видумувати таке, що ні на зад не налізе і на голову тісне?
Роз’яснення через більше 60-років дала 90-літня Оксана Трохимівна з Малої Цвілі. Подивившись збільшене в кілька разів фото Романа 1937 року, вона, добре знаючи його, сказала: «а він не був косоокий, чого це в нього одне око збоку?» Відповідь єдино правильна — воно було вибите. І однозначно — на допитах. Висновок теж поза всякими сумнівами: арештантів 37-го били та катували так, що вони говорили і підписували все, що слідчим було потрібно.
Тут доречно згадати трагічновідому книгу тодішнього Генерального прокурора СРСР А.Я. Вишинського «Цариця доказів», в якій дано підмурок роботи слідчих органів, прокуратури, судів. Тут рекомендовано надзвичайно зручний, легкий і приємний для нелюдів у віцмундирах спосіб отримання головних доказів провини підозрюваних — домогтися їх власного зізнання. У конституціях же західних країн, наприклад, закарбовано: «Забороняється давати свідчення проти себе»!
Тобто дізнавачі, слідчі та інша «уполномоченная» шушваль у нас за західниними демократичними мірками, теж повинна була б докази по кримінальних справах, свідченнях збирати без участі підозрюваного. Або, іншими словами, працювати, працювати і працювати. Але нашим опудалам у віцмундирах з найвищого щабля юридичного сідала було милостиво дозволено — кого вам потрібно заводьте у підвал та з задоволенням, без «поту лица своего», збирайте докази проти підозрюваних!)
Проте з 4-х наших героїв-мучеників не всі піддалися тортурам, провокаціям чи (можливо?) умовлянням. Проявили слабкість, не витримали катувань Роман Олексійович та Олександр Іванович і… признали себе винними. Честь, гідність, мужність і витримку проявили Яків Андрійович і Мойсей Опанасович — винними себе вони не признали і показань ніяких не дали.
Проте, це не врятувало і їх.
Троє тих самих городницьких шакалів (тобто «лейтенанты госбезопасности»), двоє з яких — «молодші», а третій — «старший»: Гостинцев, Стоян, Масловський, які 40 днів тому вийшли на цей смертельний загін, 27.VIIІ.37 його закінчили у вигляді «Обвинительного заключения по делу №2125», яке завізував «Согласен» помоблпрокурора.У той же день документ був доставлений у Київ і там інша трійка опудал його «розглянула»:
«Выписка из протокола №27
Заседания Тройки при Киевском Облуправлении НКВД УССР от 27 августа 1937 г.
Слушали: Дело №2125 Городницкого РО НКВД по обвинению: Шостака Як. Андр. 1902 г.р… Ром. Алекс., 1897 г.р…. Моис. Афан., 1901 г.р. Ал. Ив., 1880 г.р…. урож. и жит. с. Малая Цвиля,… украинцев, раскулаченных, осужденных
Обвиняются в том, что … (далі читай маячню з протоколу допиту Романа — майже без змін, ті ж формулювання)
Постановили: Шостака Якова… Романа… Мойсея… Александра…
РАССТРЕЛЯТЬ.
Верно: секретарь Тройки — Альтзицер.»
Вчитайся уважно, читач , вдумливо!
Не вбили нікого, не пограбували, не обікрали і насамкінець, навіть, не образили! Тільки якісь примарні агітації, наміри, придумані погрози і — розстріл!
А справа тут в іншому. Вони були Хлібороби, великі трударі і умільці (кожен ще був теслею, шевцем, столяром, музикою, перукарем, муляром та ін.), які своїми мозолями, талантами і кмітливістю досягли більш-менш достатку в житті та дали йому нові паростки — діток. У Мойсея та Романа їх було по 6, у Якова — 4 (хотів ще двійню), тільки найстарший Олександр мав двох.
Всі були українці, жили на ній, обробляли і любили її — українську землю і Україну. І були Незалежними Господарями. Та тодішній владі це було непотрібно. Їй потрібні були тільки раби.
Потрібно було зміцнювати і збагачувати державу. І вона все загрібала. А щоб не мати потім мороки, власників (пограбованих) — розстрілювала: «Нет человека — нет проблемы».
І — страшний фінал:
«Выписка из акта.
Постановление Тройки УНКВД от 27.08.1937г. о расстреле… приведено в исполнение 15 сентября 1937 г…
Шостака Якова Андреевича — в 1:05.
Шостака Романа Алексеевича — в 1.10.
Шостака Моисея Афанасиевича — в 1.12.
Шостака Александра Ивановича — в 1.15.
Начальн. Житомирского окротдела НКВД капитан государственной безопасности Шатов»…
20 ЛІТ ПОТОМУ…
Та проблема всетаки лишилась — нащадки розстріляних. Останнім, і лише в 1995 році, завдав клопоту уже новій владі — найстарший син Якова — Володимир (нині покійний), який зумів при тодішній владі утриматись, поступивши на службу до органів внутрішніх справ і в чині підполковника вийти на пенсію. («Мой отец был арестован в 1937 г… Прошу сообщить о его судьбе…»)
А першим заклопотав, на 40 років раніше, наймолодший син Романа, (теж покійний нині, і теж Володимир) ще у 1956 р.: «… наша семья просит найти отца нашего… до сегодняшнего дня мы не можем найти (его) место жительства… мне 20 лет и я каждый день думаю об отце…». (Не знали соколики, та так і не взнали, що батьки їх уже тричі по 20 літ, як на небесах). І ще були десятки запитів у ті роки з різних кінців Союзу від дружин і дітей у різні адреси: в КДБ, в різні прокуратури, до МВС, військових установ, до М.С.Хрущова. І всі вони зустрілись в одній цій справі, в цій картонній витертій папці, що на Охрімовій Горі. Чиновницько-державна машина працювала без скрипу, чітко. І… брехливо. Адресатам відповіді давались, та неправдиві.
«Лед тронулся» в 1957 році. Розпочалася «відлига».
11.04.1957 за № 130х/90-57 під грифом «секретно» Прокуратура СРСР відправляє пакет Житомирському облпрокурору:
«Направляю… архивно-следственное дело Шостака Р.А. и других… Из материалов дела видно, что виновность их основана на показаниях свидетелей Корнейчука, Юхимчука, Коренюка, Павлюка… Показания… записаны… шаблонно, … справки содержат подчистки… Прошу провести проверку материалов следствия,… допросить дополнительных свидетелей, … передопросить (старых)».
Державно-чиновницька машина, заскрипівши трохи, їде далі. Тодішні голова с/ради Лось П.І. та секретар Гриценко Ф.Д. 11.05.57 р. сором’язливо надають лукаву довідку за №520, що «…С/совету неизвестно местонахождение… Пилипчука Ст. Мироновича (голова колгоспу у 37-му), Михальчука А.И. (голова с/ради), Бондарчука Н.С. (секретар с/ради)».
Що ж, можливо, вони дійсно безслідно щезли у вогненних смерчах війни. Та вижили і пережили її всі (!) решта тих злісних свідків тієї чорної справи — «дела №2125».
Викликані наступного дня «до району» вони знову дали показання:
«Протокол допроса
12 октября 1957г. м.Городница
Следователь… допросил… свидетелей…
Павлюка Андрея Дмитриевича, 1900 г.р. (по вуличному — «Нусим» — авт.)
Юхимчука Григория Петровича («Рижий», той що молотив у Романа — авт.)
Корнейчука Трофима Максим. («Матун» — теж близький сусід — авт.)
Коренюка Евдокима Денисовича, 1892 г.р. («Юдоким» — найстарший сусід — авт.)
І через 20 років їх чорна заздрість не збавилась: «Я точно не помню, что именно, … но осужденный … что-то говорил против колхоза».
Не облили брудом Шостаків лише нові свідки — Мосійчук О.А., Павлюк М.П., які теж пам’ятали добре репресованих.
Спираючись на результати своєї «роботи», слідчий, лейтенант Кочубей, поважно пробекав 22.11.57 «Заключение… Полагал бы: Постановление Тройки… от 27.08.1937… оставить без изменения». (Розстріляв, значить теж їх і цей кочубей —«мальчик молодой». Спадає на думку, що із всіх фігурантів «дела №2125» залишився в живих оцей самий кочубей. І огрібає зараз шикарну пенсію з … тисяч гривень, яку йому заробляють нащадки розграбованих і розстріляних у 37-мому).
«Соверш. секретно.
Москва, центр 30.ХІІ.1957 № 13/4-90-57
Прокуратура СССР
В учетно-архивный отдел КГБ по Житомирской обл.
По миновании надобности возвращается архивно-следственное дело №15765 по обвинению Шостака и др.»
Все. Крапка. Здавалось історії — завершальна.
Та теплі вітри перемін у свідомості народу і його «вождів», які викликали «відлигу» не стихали. І через довгих майже 5 літ у глибині надр Генеральної Прокуратури народжується 13.04.1962 р. вражаючої неймовірності документ (правда із дна моря випливає?):
«Секретно, екз 1
В Президиум Житомирского областного суда.
Протест.
По постановлению тройки УНКВД… были расстреляны… жители с. М.Цвиля… украинцы: Шостак Яков… Роман… Моисей… Александр…
Постановление… подлежит отмене, дело — прекращению по след. основаниям: До ареста этих лиц в органах НКВД не было сведений о совершении ими какого-либо преступления. Имелись лишь показания секретаря с/с Бондарчука от 16.07.1937 о том, что Шостак Я.А. все время занимался агитацией против сов. власти, отговаривая Пилипчука С.М… от председательства в колхозе».
Ось вона — відправна точка, після вибуху якої зародився той примарний «всесвіт» — «дело №2125». За свідченням очевидців і нащадків, після нього пішли ночі арештів — вночі на 18.07.37 було схоплено 8 чоловік, а вночі на 19.07.37 — ще 5 по селах Мала Цвіля і Заріччя (нині Берегове), які розташовані через р. Случ. Вочевидь, що їх в подальшому згрупували по 4-5 чол в одном «деле».
«Санкция прокурора была получена лишь на арест Шостака Я.А… ( в справі не зберігся донос Бондарчука — берегли його напевно. Через те і був спочатку «призначений» керівником КПТГ Роман — авт.)… Однако 17.07.37… было принято решение об аресте… 4-х Шостаков… в деле показания свидетелей изложены… в формулировках, несоответствующих их уровню развития… Документы не последовательны в датах… содержатся подчистки… Председатель колхоза Пилипчук не допрошен…(новые) свидетели Мосейчук А.А. и Павлюк М.П., односельчане… показаний об антисоветских выступлениях репрессированных не дали. Руководствуясь… ст…
Прошу:
Постановление тройки… отменить и делопроизводство прекратить за отсутствием состава преступления (!)
Зам. Генпрокурора СССР, госсоветник юст. I класса В. Куликов».
На цей раз Житомир довго вмовляти себе не примусив — на 8-й день уже була (21.04.62) винесена постанова Президії облсуду:
«Протест зам.Генпрокурора СССР удовлетворить… Предс. Петренко»…
У НАШІ ЧАСИ…
Та ще 29 років все це приховувалось, а нащадкам на запити давалася відповідь із КДБ на зразок: «Шостак… в 1937 г. был осужден к 10 годам ИТЛ… умер в местах заключения 07.09.1943 от атеросклероза…21.04.1962… он реабилитирован».
І лише у 1991 р., перед кончиною уже самої держави — СРСР — 40-річний внук (автор), ковтаючи гіркі сльози по дорозі з районного РАГСу, де щойно отримав і прочитав свідоцтво про смерть діда (якому теж було 40 і було 6 дітей у нього!) дізнався правду. Але не всю.
Потрібно було ще 18 років незалежності, щоб, нарешті, у січні 2009 р. дочекатись відповідного Указу №37 і отримати доступ до таких тяжких, трагічних, таких пекучих до фізичного болю архівних справ, як наша: «Фр5013 оп.2 д.11709-п».
Та, навіть, ознайомлення з нею не дало відповідей чітких на далеко непрості питання: де ж все таки поділося тодішнє майно, господарство репресованих; за що ж насправді їх розстріляли (хоча нібито це і зрозуміло); де вони, нарешті, закопані. Не захоронені, ні, а саме закопані.
Офіцер облуправління СБУ на вул.Фещенко-Чопівського під час візиту туди автора у 1992 р., на останнє запитання усно відповів, що, скоріше всього, це відбулось або на Крошні в Житомирі, або в Бердичеві («тоді їх, за показаннями свідків-учасників, далеко не завозили»).
Архівної справи тоді до рук не дав, але, бажаючи хоть чимось допомогти, віддав фотографії дідів…
Це все що від них залишилось…
…Вони були полишені всього. Щастя бачити і бавити дітей і внуків і задоволення давати їм мудрі поради та допомогу. Радіти сонцю, снігу і доброму врожаю. Тішитись плодами своєї праці і тихому відпочинку в достатку…
Насильницьки пограбованих і полишених життя, їх насамкінець, позбавили і простого людського права на поховання, на останній притулок на землі…
Де нащадкам найти, куди занести квіти до батька, дідуся?
Де почути їх шепіт з небес, як у Висоцького: «Спасибо, внук, что посетил вот этот мой приют. Постой со мной. Здесь нет могил — костей здесь плач и стон минут»…
Кості їх плачуть за рідними, за отчиною. І у всіх молять: дайте нам хоч останній притулок — могилку…
P.S. Напевно, війна спалила у своєму пекельному горнилі генеалогічне дерево О.І.Шостака. Навіть сторожили його майже не пам’ятають і нащадків його не знають. А в тій зловісній архівній справі ні від кого нема ні одного запиту щодо його долі…
У решти Шостаків на даний час по семи країнах двох континентів живуть чотири (із всіх 16 дітей) 80-90 літні дочки, 31 внук, 58 правнуків, більше 60-ти праправнуків і двоє тричі правнуків (ці дані ще не повні). Життя триває…
М.ШОСТАК, с.Мала Цвіля Новоград-Волинський район
Коментарі відсутні