ЯК СВЯТКУЄТЬСЯ РIЗДВО У РIЗНИХ КРАЇНАХ СВIТУ

Віфлеєм. Це невелике місто на Ближньому Сході розташоване у межах сучасного Ізраїлю. Саме тут народився Ісус Христос, чиє народження з часом стало святом для величезної кількості людей. По Віфлеєму кожного Різдва неодмінно проходить особлива процесія — попереду чорний кінь, котрий везе хрест, трохи позаду — свита вершників.
На центральній площі Віфлеєма на Різдво встановлюють високий стовп, увінчаний зіркою, яка символізує ту саму віфлеємськую зірку, що вказала волхвам час і місце народження Спасителя.
Німеччина. Звичай ставити і прикрашати ялинку на честь цих свят має німецьке, причому, язичницьке коріння.
Кондитери Німеччини, причому в промисловому масштабі, першими в світі стали виробляти шоколадних дідів-морозів. З XIX століття по-німецьки Дід Мороз зветься Вайнахтсманном і вважається нащадком Святого Миколая і Кнехту Рупрехта. Різдво в Німеччині — свято сімейне. Сім’я повинна неодмінно зібратися за святковим столом. Цього дня відбувається церемонія обміну подарунками, яка навіть має свою назву — Бешерунг.
Італія. Італійці в кінці року, що йде, мають звичай викидати старі або непотрібні меблі, причому, прямо з вікон. На різдвяний стіл вони люблять подавати угрів. А маленькі італійці чекають подарунків від дружини Діда Мороза, хоч і не зовсім Снігуроньки, яку звуть Ла Бефана.
Франція. На Різдво французи люблять зображати саму подію, тому всюди, у вітринах, в будинках — у ці дні безліч сцен народження Христа: з яслами, агнцями і маленькими ляльковими глиняними чоловічками, що зображають немовляти. Ці фігурки тут називають «сантонс».
Великобританія. У цій країні, де понад усе цінують традиції, неодмінним атрибутом свята є коротка промова королеви, яку вона вимовляє відразу після різдвяного обіду. Перед тим, як зібратися за святковим столом, вся сім’я йде в церкву. Діти тут замовляють подарунки Father Christmas (буквально Отець Різдво). Йому треба написати докладний лист з перерахуванням бажаного, і кинути його в камін. Дим з труби доставить список бажань прямо за призначенням. У Великобританії в другий день Різдва наголошується день Святого Стефана, коли розкривають спеціальні ящики для пожертвувань і роздають їх вміст тим, хто цього потребує.
США. Американці запозичували свої традиції в Європі, адже Новий Світ виник зусиллями людей, котрі прийшли із Старого Світу. Тут неодмінно наряджають ялинки, співають різдвяні гімни, подають до столу традиційну індичку. На Різдво американці зазвичай п’ють egg-nog — це яєчно-винний напій (типу коктейля) з вершками. Для заможних американців Різдво — це і час добродійності. Американського Діда Мороза звуть Санта-Клаус.
Фінляндія. Сам Санта-Клаус живе саме тут, в снігах фінської Лапландії. Рішенням ООН з 1984 року Лапландія офіційно проголошена «Землею Діда Мороза». Як би його не називали — Санта-Клаусом, Дідом Морозом або по-фінськи Йоулупукки, — лист будь-якого жителя Землі, маленького або дорослого, дійде до нього за адресою: Фінляндія, 96930, Полярне коло. За старих часів Різдво тут проголошувалося декілька раніше, і тоді подавали традиційне різдвяне пиво і свинячі ніжки. Тепер, коли Різдво проголошується 25 грудня, ялинку тут прийнято приносити в будинок не раніше 24 грудня. До речі, традиція прикрашати будинок лісовою красунею прийшла до Фінляндії на початку XIX століття з Росії, коли Фінляндія була в її складі. Отже, в день Різдва вся сім’я вранці прикрашає ялинку і будинок, вдень багато хто йде в храми, а потім — в улюблену кожним фіном сауну. Увечері, чисті і відпарені, всі збираються за святковим столом. Головний різдвяний напій — глінтвейн. Традиційне різдвяне блюдо — особливим способом приготована і запечена шинка. До неї подається морквяна або рисова каша, причому, з секретом. В чиїй тарілці опиниться один-єдиний мигдалевий горішок, тому протягом року везтиме абсолютно у всьому.
У Данії «дублер» Діда Мороза зветься Юлеманден, по-норвезьки — Юлебукк. У всіх цих північних країнах це ім’я означає приблизно «святковий козел», що символізує того осла, на якому Христос колись в’їхав до Єрусалима.
Як і у Великобританії, у Фінляндії святкується і другий день Різдва — день Святого Стефана, загиблого за Христа, і вважається покровителем коней. Однією з головних фігур фінського Різдва є і Свята Люсія.
Швеція. У Швеції на Різдво Святій Люсії також відводиться почесне місце. Її ще називають Королевою Світла, тому що це саме вона надягала корону із засвіченими свічками, коли носила їжу гнаним християнам, які були вимушені ховатися в темних підземних печерах. Різдво по-шведськи триває цілий місяць: з 13 грудня по 13 січня. І так ось вже тисячу років. Подарунків всі чекають від різдвяного гнома, трохи схожого на «нашого» домовика, який живе в підпіллі кожного шведського будинку.
Китай і Японія. Ті, хто потрапляють на Різдво до Китаю, помічають, перш за все, «Дерева Світла» — аналог нашим ялиночкам. Вони прикрашені по-східному яскравими і вишуканими ліхтариками, квітами, гірляндами. Ці ж прикраси китайські християни використовують у святковому вбранні своїх будинків. На відміну від голландських дітей, які набивають соломою спеціальні дерев’яні черевички, де різдвяним ранком вони знаходять подарунки, маленькі китайці вивішують на стіни панчохи, куди Дун Че Лао Рен (Дідусь Різдво) кладе свої різдвяні дари. У Японії замість Діда Мороза основна фігура свята — бог Хотейошо. Якщо решта всіх «братів» Діда Мороза, які навіть мають щось козлине в імені, все-таки цілком людиноподібні і козлиного в них — хіба що борода, то Японія і тут, як і у всьому, стоїть осібно, і бог Хотейошо має очі... на потилиці. Традиційне різдвяне меню японців — рис, боби, гриби і бамбук. І, звичайно, улюблений веселий напій саке.
Ще на Різдво японці біля своїх будинків розвішують на високих жердинах пучки соломи і підпалюють їх, щоб відлякати злих духів. У Китаї Новий рік наголошується не відразу після Різдва, а за Східним календарем, у кінці січня — початку лютого. Основна відмінність китайської новорічної традиції — поклоніння предкам. Їх портрети належить розвішувати в кімнаті, де проходить свято.
Росія. У Росії в старі часи Різдво справляли раніше Нового року. Вважалося, що весь різдвяний тиждень треба зберігати достаток на столі. У заможних селян і міщан всі святкові дні стояла свиняча голова на столі, подавалася смажена свинина, заєць у горщику і каша в гарбузі. Напередодні Різдва російські люди палили вогнище, що було відгомоном язичницьких уявлень про відродження Сонця, з чого і починається Новий рік. Також росіяни вважали, що до таких різдвяних вогнищ приходять обігрітися покійні, що встали з могил. Різдвяним ранком всією сім’єю належало відвідати церкву. Увечері всі збиралися за столом, на який виставляли кутю (вівсяний кисіль). Під час вечері господар відчиняв двері або вікно і запрошував мороз (ще не Діда Мороза, а його «прадідуся» Мороза Васильовича) покуштувати куті, щоб вмилостивити його, і тоді заморозком навесні не поб’є яровий хліб, капусту і огірки. Магія будь-якого початку (як почнеш, так і піде) стала основою цілого зведення правил поведінки в Новий рік. Не можна було цього дня робити важку і брудну роботу, віддавати борги, щоб не робити цього аж рік. Зате належало одягатися у все нове і навіть багато разів переодягатися, щоб увесь рік бути з обновами.