ІНТЕРНАТ – РІДНИЙ ДІМ, КРАЙ ДИТИНСТВА МОГО...

Нещодавно я з хвилюванням переступила поріг своєї рідної школи, де провчилася дев’ять років. За весь цей час вона стала для мене рідною домівкою. Це дім мого дитинства, моєї юності, моїх перших вражень і емоцій, радості і розчарувань, хвилювань і почуттів. Пам’ятаю той день, коли мене привела до школи за руку тітка. Це був новий незвіданий світ. А відкривати його допомогла перша вчителька Наталія Петрівна. Вона дарувала нам свою любов, доброту, вимогливість та справедливість. Навчала нас не тільки грамотно писати, а й розуміти життя, бути людяними, чесними, цінувати дружбу, бути готовим прийти на допомогу. Якщо у дітей виникають якісь проблеми, то можна звернутися до свого улюбленого вихователя, який є для тебе добрим порадником. І саме для мене це була Швайківська Лідія Олександрівна, яка з кожним разом віддавала нам частину свого тепла і любові.
Пройшло майже шість років, як я закінчила свою школу. Але ніколи не забуду своїх вчителів, які дуже серйозно ставилися до своїх предметів, і разом з тим, могли нас розважити та захопити до роботи лагідною посмішкою. Я дуже вдячна їм, вони все робили для нас і піклувалися про те, щоб ми отримали гарну освіту. Перш за все, я завдячую Литвинчук Лесі Володимирівні, вчительці української мови та літератури. Вона давала глибокі знання, котрі я черпала на навчальних заняттях, що стали основою моєї спеціальності «Українська мова і література та редагування освітніх видань». З великим задоволенням згадую своїх вчителів: Людмилу Євгенівну — вчителя із зарубіжної літератури, Марію Арсентіївну — географії, Раїсу Федорівну — праці, Ольгу Петрівну — іноземної мови, Миколу Йосиповича — російської мови, Вадима Івановича — фізичного виховання та всіх інших. Дякую вам за чуйне та добре ставлення до нас, за справедливість, за цікаве пояснення нового матеріалу, за особисті якості — тактовність, терпіння та порядність.
Часи змінюються, і разом з тим змінюється школа. Вела і веде за собою учителів Шведюк Марія Іванівна. За час її роботи школа все більше і більше розквітає, розширюється і має багато особливих досягнень. Нею багато зроблено: вона забезпечила дітей одягом, взуттям, іграшками, телевізорами у кожному класі. Дітей відвідують спонсори, які надають матеріальну допомогу. В школі є бібліотека, де можна дібрати цікавий матеріал до уроків, і завідує цією бібліотекою Ірина Анатоліївна. А які смачні сніданки, обіди, вечері готують кухарі, щоб діти росли здоровими і сильними.
Скільки б не пройшло часу, а в пам’яті назавжди залишаються спогади про рідну школу-інтернат. З гордістю можу сказати, що я пишаюся тим, що навчалася саме в цій школі. Низький уклін Вам, дорогі працівники.