ЩО МИ ЗНАЄМО ПРО СУЧАСНЕ СУБКУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ?

Кожному з нас доводилося йти по вулиці, їхати в транспорті або просто дивитись телевізор і бачити людей, які у чомусь не схожі на інших. У когось на голові ірокез, хтось увесь покритий металевими ланцюжками, а хтось у чорній шкірі проноситься повз нас на мотоциклі. Найчастіше ці незвичні люди і є представниками сучасних субкультур.
Представники різноманітних субкультур намагаються показати свою індивідуальність, сказати сірій масі: «Я — індивідуальність», кинути виклик світу з його нескінченними буднями та вистроюванням усіх в один рядок. Все більше підлітків кожного дня у всіх країнах світу приймають ту чи іншу субкультуру. Тому необхідно знати про ці культурні явища, розуміти їх та бути готовим зустрітися з представниками у реальному житті.
СУБКУЛЬТУРА — це соціальне явище, угрупування, яке об’єднане тим, що кожен з його представників зараховує себе до нього, тобто робить акцент на своїй ідентифікації як особистості. Кожен представник чи носій субкультури приймає атрибути, ритуали, цінності як стійкі зразки поведінки, які, як правило, відрізняються від цінностей у панівній культурі, хоча і пов’язані з ними. Вони не означають відмови від національної культури, а лише виявляють деякі відхилення від неї. Однак пересічна людина, яка не має ніякого відношення до такого культурного явища, зазвичай ставиться до таких людей з осудом чи підозрою.
Якщо взяти до уваги молодіжну субкультуру, то вона практично нічим не відрізняється від субкультури загалом. Молодих людей приваблює можливість демонструвати свою позицію у соціумі. Загалом можна виділити чотири головних характеристик молодіжних субкультур: по-перше — специфічний стиль поведінки; по-друге — наявність власних норм, цінностей, картини світу, які відповідають вимогам певних соціальних категорій молоді; по-третє — протиставлення себе решті суспільства; по-четверте — зов­нішня атрибутика, яка має символічне значення.
Сучасна наука виводить навіть певну класифікацію молодіжних субкультур. У короткому огляді їхня типологія виглядає так: 1) романтико-ескапітські субкультури (хіпі, толкієністи, байкери); 2) гедоністо-розважальні (мажори, рейвери, репери); 3) анархо-нігілістичні (панки та ін.)
Вдаючись до флірту чи кокетництва, юнаки і юнки намагаються затягнути дитинство. Вони ще не готові нести відповідальність за все, а, насамперед, за себе, тому і вдягають декоративну маску панка чи гота... Мода на все західне (перш за все, я маю на увазі Америку) надзвичайно вплинула на молодіжні субкультури України. «Віяння» заходу на Україну переросли згодом у пропаганду, а молодіжні субкультури зазнали нового розвитку. В.Цой, В.Шевчук, «Брати Гадюкіни»,«ВВ», підготували свідомість суспільства до радикальних змін.
Рокери представляють специфічну й багатогранну субкультуру, до якої входять і ті, хто слухає «хардрок» і «готику». Субкультура «панків» та «реггі», які в цілому не є небезпечними для суспіліства, але включають багато негативних елементів. Панки вирізняються специфічним стилем одягу, зачісок, сленгу тощо. За своїм змістом панк-культура є асоціально-байдужою до суспільства, яке не вписується в «параметри» цієї молодіжної субкультури.
Асоціальною є і культура «реггі», прихильники якої називають себе «растманами». Батьківщина «реггі» — Ямайка, звідти ця культура прийшла в Європу.
Виникнення субкультури «го­тів» пов’язане із музичною сценою 80-их років Англії, коли пост-панк почав втрачати популярність. Світогляд готів окреслюється навколо похмурої, емоційної музики з філософськими текстами. Біль, як і радість, є перемогою над сірістю життя, що є життєвим кредом для готів.
Нерідко вулицями наших міст бродять рожево-чорненькі підлітки, які носять вузькі джинси чи синтетичні штани 50-их років, тісні піджаки зі значками, футболки з мультиперсонажем, то і є емо-кіди. Емо носять чорне волосся з довгою гривою, розтріпане або закріплене дитячими заколками. Рух емо розпочався з музики. «Емо» — це скорочена від «еmonational» — емоційний, від назви хард-рок музики. Емо співають про біль, несправедливість; тексти пісень дуже емоційні. Емо «виріс» із панку. У 90-их напрям перетворився на цілу субкультуру.
Однією найбільш негативною субкультурою є культура «гопників». Хоча багато хто гопників не відносить взагалі до субкультури. Гопники слухають «блатну» музику. Ця субкультура походить ще з 20 ст., найбільшого поширення набула у промислових містах, в українське середовище її принесли росіяни. Вульгаризм, нецензурщина, вандалізм — це риси, притаманні справжньому гопнику.
Молодіжні субкультури — особлива частина суспільної культури. Їх внутрішня різноманітність є суспільним феноменом, оскільки вміє поєднувати те, що здається непоєднуваним. Індивідуалізм, пошук емоцій та краси, вміння функціонувати у суспільстві, школі, університеті свідчить про розвиток та поштовх до самореалізації (не беручи до уваги «гопників»).