ЗАПИТАННЯ ДО СВЯЩЕНИКА
- Духовність
- 412
- коментар(і)
- 16-04-2010 22:07
НА ЗАПИТАННЯ ВІДПОВІДАЄ ІГУМЕН УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ — АЛІПІЙ:
— Хочу запитати, чи можна слухати православні церковні пісні, особливо ті, які бувають на службі, слухати в повсякденному житті, наприклад, щось робити, працювати чи друкувати, але слухати церковні пісні! Чи не можна, там же потрібно хреститися у визначений час. Якщо ви знаєте, де можна знайти в інтернеті православні пісні і зберегти, але не ті, що правляться в церкві, підкажіть, будь ласка.
— Христос воскрес! Слухайте на здоров'я! Зараз дуже багато продається СД і ДВД з церковними піснеспівами саме для того, щоб їх слухали. А, оскільки це концертні музичні відтворення, то хреститися, як на службі, не потрібно.
— Благословіть запитати, отче. Для чого на поминальному обіді їдять коливо? Чи потрібно його брати на відспівування покійного в храм? І чи можна не варити злаки, а використати для колива дрібне печиво і цукерки «горошок»?
— Господи, благослови! Коливо — ритуальна страва, яка у давнину була селянським десертом. Ця ж проста їжа була характерною і для чернечих общин. Але вона вважалася поживною ще у давньоримські часи, і її давали на сніданок імператору. А у Вірменії варена пшениця з медом навіть рекомендувалася як лікарський засіб. Ця страва була знайома усім осідлим древнім народам. Тому зрозуміло, що вона стала ритуальною, бо набула такого значення від своєї незмінності.
Отже коливо (кутю) завжди готували у важливі дні, щоб їсти самим і пригощати нею їнших. У подальшому присвоїли страві символічне значення: пшениця — символ життя, воскресіння, а мед — насолода у майбутті, у Божому Царстві. Тому куштували коливо з побажанням покійному Царства Небесного.
Це й була основна чи головна страва на поминальній трапезі. Отже й Церква її благословляє.
— Хочу запитати, чи можна слухати православні церковні пісні, особливо ті, які бувають на службі, слухати в повсякденному житті, наприклад, щось робити, працювати чи друкувати, але слухати церковні пісні! Чи не можна, там же потрібно хреститися у визначений час. Якщо ви знаєте, де можна знайти в інтернеті православні пісні і зберегти, але не ті, що правляться в церкві, підкажіть, будь ласка.
— Христос воскрес! Слухайте на здоров'я! Зараз дуже багато продається СД і ДВД з церковними піснеспівами саме для того, щоб їх слухали. А, оскільки це концертні музичні відтворення, то хреститися, як на службі, не потрібно.
— Благословіть запитати, отче. Для чого на поминальному обіді їдять коливо? Чи потрібно його брати на відспівування покійного в храм? І чи можна не варити злаки, а використати для колива дрібне печиво і цукерки «горошок»?
— Господи, благослови! Коливо — ритуальна страва, яка у давнину була селянським десертом. Ця ж проста їжа була характерною і для чернечих общин. Але вона вважалася поживною ще у давньоримські часи, і її давали на сніданок імператору. А у Вірменії варена пшениця з медом навіть рекомендувалася як лікарський засіб. Ця страва була знайома усім осідлим древнім народам. Тому зрозуміло, що вона стала ритуальною, бо набула такого значення від своєї незмінності.
Отже коливо (кутю) завжди готували у важливі дні, щоб їсти самим і пригощати нею їнших. У подальшому присвоїли страві символічне значення: пшениця — символ життя, воскресіння, а мед — насолода у майбутті, у Божому Царстві. Тому куштували коливо з побажанням покійному Царства Небесного.
Це й була основна чи головна страва на поминальній трапезі. Отже й Церква її благословляє.
Коментарі відсутні