ХАЙ УСМІХАЄТЬСЯ ВАМ ДОЛЯ!

10 липня Раїсі Василівні Храбан — Наталівському сільському голові, люблячій донечці, мамі та бабусі, чарівній жінці, вірній подрузі — доля вишиє святкове мереживо і запалить ювілейні свічки.
Раїса Василівна — дочка поліського краю — стала його гордістю і уособленням найкращих людських рис — душевної простоти, наполегливості, життєвої мудрості, надзвичайного працелюбства, чесності, порядності, людяності. Завтра її привітають з ювілеєм її велика родина, односельці, друзі, колеги, усі, хто знає та любить цю чарівну жінку.
Раїса Василівна народилася 10 липня 1950 року в с.Таращанка у багатодітній селянській сім’ї. Від землі, де народилася, від своїх чудових батьків вона успадкувала гострий розум і щедро наділену талантами душу, велику працездатність та відповідальність, особливе уміння працювати з людьми та для людей. З самого дитинства пізнала важку селян­ську працю. Після закінчення Ярунського технікуму земле­впорядкування була направлена на роботу у Пилиповичі. Закінчила інститут народного господарства ім. Коротченка у місті Києві. З 1972 по 1994 рр. працювала економістом комбікормового заводу с. Наталівка. У липні 1993 року Раїсу Василівну вперше обирають сільським головою.
Цій жінці завжди були притаманні велика відповідальність, порядність, душевна непідробна щирість і простота та життєва справжність. Саме ці поняття для неї завжди були насичені цілком конкретним реальним змістом.
Робота керівника ніколи не була легкою, а якщо зважити на те, що на території сільської ради( а це три населені пункти) сільський голова мусить вирішувати абсолютно усі питання, то це надто складно. Адже всі чекають від нього прийняття відповідальних рішень, допомоги, поради. Саме на його плечі лягають усі проблеми життєзабезпечення населених пунктів. І що б не сталося, і вдень і вночі люди шукають сільського голову.
Раїса Василівна ніколи не боялась відповідальності та труднощів. Вимогливість, перш за все до себе і до підлеглих, внутрішня культура, вихованість, досконале знання своєї справи, високий професіоналізм та бажання працювати на досягнення конкретних результатів допомогли їй завоювати великий авторитет та повагу не лише серед колег по роботі, друзів, односельців, а й від усіх, кому довелося хоч раз зустрітись з цією мудрою, цікавою людиною.
Коли спілкуєшся з нею, відчуваєш, що торкаєшся до якогось живильного джерела, з якого можна досхочу черпати силу, бадьорість, наснагу. І здається, що все у її житті прекрасно, бо стільки енергії, тепла , добра може нести в собі тільки абсолютно щаслива жінка.
Та, на жаль, і для Раїси Василівни прожиті роки були непростими, і не завжди її шлях був у сонячному сяйві. Все було: і радощі і печалі. І сьогодні у вирі бурхливого і, здавалось, такого вдалого і щасливого життя так часто щемить серце за втратами найдорожчих людей: батька, чоловіка, улюбленої онучки. Та, попри все, вона залишилась великим життєлюбом, зуміла вдало реалізувати свої здібності, стати потрібною людям, працювати та робити життя односельців кращим.
Своє трудове життя ювіляр присвятила благородній справі — служінню громаді. Очолювана Раїсою Василівною сільська рада є кращою у районі та області. Неодноразовий переможець районного та обласного конкурсів «За зразкове, квітуче село» та «Квітуче Полісся». Коли дивишся, як працює Раїса Василівна, — дивуєшся, звідки у цієї тендітної жінки стільки снаги, наполегливості. За яку б справу вона не взялася, — завжди проявляє високий професіоналізм, невичерпну трудову енергію, державницький підхід до справи та справжній патріотизм. Саме тому жителі сіл Наталівка, Маковиці та Лізавет ось уже 17 років висловлюють велику довіру своєму голові, обираючи її на цю відповідальну посаду. Люди знають, що там, де Раїса Василівна, там завжди порядок.
Згадую одну зустріч у Наталівці напередодні останніх виборів. Того разу на посаду сільського голови претендувало декілька кандидатів. Я вже підходила до сільської ради, а назустріч мені ішла жінка. Я поцікавилась: «Через кілька днів вибори сільського голови, якщо не секрет, за кого будете голосувати?» Жінка якось здивовано подивилась на мене. — Як за кого? За нашу Раїсу Василівну. Скільки житиму, стільки буду голосувати за неї, кращої господині у нашому селі ніколи не було і не буде. Вона зробила для нас усе! А я дивилась на цю усміхнену жінку і думала: «Яке то велике щастя, коли ти віддаєш своє здоров’я, сили, весь свій час роботі на свою громаду і отримуєш за це просту людську вдячність. І тоді ніби виростають крила і хочеться працювати ще більше, ще — краще. Як мало нам усім потрібно-гарне слово, лагідна усмішка і розуміння людей».
У чому ж секрет та сила її авторитету? Мабуть, у тому, що вона до будь-якої справи відноситься відповідально, з душею, вміє почути кожного, хто хоч раз звертався за допомогою. А більш за все у тому, що вона з великою повагою ставиться до людей, ніколи не стоїть осторонь їх проблем. Вона живе їх життям, їх радощами і болями. І односельці це розуміють.
Коли зустрічаюсь зі своєю подругою, то завжди чую про якісь нові плани. Здавалося б, всі основні соціальні потреби жителів села забезпечені: збудована школа-сад, нове приміщення сільської ради, підприємства торгівлі. Проведена газифікація села, ремонт доріг, благоустрій населеного пункту. Нещодавно відкрито нове приміщення сільської лікарської амбулаторії, нове поштове відділення. Але така вже у неї вдача, — завжди прагнути більшого.
Раїса Василівна має неабиякий талант організувати свою громаду на гарні справи. Прикладом цього є заквітчування території села. Коли у 2003 році районна рада жінок оголосила конкурс «Моє квітуче село», Раїса Василівна відгукнулась одна з перших і організувала роботу на території сільської ради. Люди почали викорчовувати кущі, розчищати прилеглі території біля своїх будинків і висаджувати квіти. Я пам’ятаю, з яким ентузіазмом вона показувала нам гарні заквітчані подвір’я і як пишалася тим. Ось за таку небайдужість до будь-якої справи, любов до свого рідного села, до людей, до краси поліського краю Раїса Василівна має велику шану та повагу серед односельців та жителів району.
А держава відзначила ювілярку найвищими нагородами — орденом Княгині Ольги III ступеня, відзнакою «За особливі заслуги перед Новоград-Волинським районом», відзнаками Президента України, Кабінету Міністрів України, облдержадміністрації та обласної ради, райдержадміністрації та райради.
І сьогодні Ваше невтомне серце, дорога Раїсо Василівно, не знає спокою. Ви продовжуєте працювати для своєї громади, для району, для кожного односельця, віддаючи цій роботі часточку свого серця, своєї великої, щирої душі, свою життєву мудрість та великий досвід. Ми віримо, що Ваша праця приноситиме і надалі гарні плоди.
Ми дякуємо Вам за роботу у районній раді жінок, за те, що Ви завжди відповідально відноситесь до усіх наших справ. Спасибі за підтримку, взаєморозуміння, допомогу. Спасибі, що Ви є, що ми живемо поруч і насолоджуємось спілкуванням з Вами.
Цінуйте усе, що подарувала Вам доля, ідіть по життю упевнено, цілеспрямовано, і нехай все добро, яке ви так щедро даруєте людям, повертається до Вашої великої родини, до мами, донечок, сина , онуків, яких Ви любите над усе.
Тож хай береже Вас Бог і пошле ще багато цікавих, насичених радісними подіями років життя. Міцного Вам здоров’я, багато липневих світанків, благополуччя, достатку, радості від дітей та онуків, щастя всій родині. І нехай зірка, запалена у день Вашого народження, горить ще багато років, збираючи до світла та тепла Вашого великого серця усіх рідних та друзів.