КУТОЧОК АВСТРІЇ НА ЗВЯГЕЛЬСЬКОМУ ПОДВІР’Ї АБО ЧИ ПОЇДУТЬ ЧОРНОБРИВЦІ ЗА КОРДОН?

Міксбордери — так у Європі називають композиції з дерев, кущів та квітів різної висоти, над якими працюють ландшафтні дизайнери. За кордоном саме спеціалісти розробляють дизайн рослинних насаджень, продумуючи до дрібниць їх концепцію. В результаті виглядає не просто гарно, а вишукано, стильно та масштабно, бо така краса у цивілізованих країнах не дивина, а справа буденна. Українці ж у царині ландшафтного дизайну все ще новачки — садиби тих, кому вдається поруч із власним будинком створити оазис квіткової краси, привертають погляди й викликають схвальні відгуки. Наша наступна учасниця мешкає на Соколіна, 22. Проходячи біля її будинку на «Дружбі», неможливо залишитися байдужими до краси, створеної руками жінки.
Коли діти живуть дуже далеко — у іншій країні, за кордоном, — для батьків дуже важливо мати про них нагадування. Тетяні Гороницькій про доньку Наталію, яка вже декілька років мешкає в Австрії, щодня нагадує мальовничий куточок на її подвір’ї. Кілометри не роз’єднали, а, навпаки, зблизили жінок — у них з’явилося чудове спільне захоплення. Тепер завжди, повертаючись в Україну, Наталя везе із собою на батьківщину не лише свою молоду сім’ю — ще й декілька видів австрійських квітів.
— Шість років тому, коли моя донька виходила заміж, я вперше побувала в Австрії і була вражена ефектними доглянутими ландшафтами цієї країни. Здавалося, квіти ростуть тут скрізь, не лише поруч із приватними садибами. Дуже гарне видовище: просто на мостах висять горщики з квітками, навіть цвинтарі там схожі на ботанічні сади… А в спеціалізованих квіткових магазинах стільки видів рослин, що обійти їх не вистачить цілого дня, — поділилася Тетяна Сергіївна.
Саме ця закордонна подорож та яскраві враження, привезені додому, змусили жінку замислитися: а чому б в Україні не створити такі ж гарні охайні ландшафти, які б викликали захоплення і дарували позитивні емоції людям. Вирішила почати із власної оселі та подвір’я — тепер у неї скрізь, як і в Австрії, ростуть квіти. Саме вони нагадують про доньку, яка ніби далеко, але водночас близько.
— В Австрії надзвичайно багато різновидів рослин,— у ці серпневі дні у гості до мами саме приїхала Наталя. — Для різних квітів — своя земля, добрива. А ще австрійці надзвичайно люблять різні прикраси на клумбах. На газоні у квітах може стояти з п’ятдесят одних лише гномиків…
Нині на подвір’ї в Гороницьких також не бракує прикрас, переважно австрійських. Особливо — поруч із ставочком, який спорудили для матері Наталка з чоловіком. Тетяна Гороницька, до речі, працює у відділі державної служби охорони, втім серйозна робота не заважає їй мати креативне захоплення. Це лише підтверджує — усі ми, незалежно від віку, соціального становища чи характеру, здатні бути творчими. Головне — роздивитися в собі здатність до цього.
Рододендрон, гібіскус, магнолія, олеандр, хуст і орхідея, привезені з-за кордону, досить гармонійно виглядають у сусідстві з нашими чорнобривцями. Попри усе розмаїття, в Австрії такі квіти є навряд чи. І нехай їх краса не така вишукана і елегантна, не даремно в українців із цією квіткою пов’язано стільки пісень, віршів та традицій. Тож ми порадили Наталці цього разу повернутися за кордон із чорнобривцями — нам теж є чим пишатися. Там, далеко на чужині, сонячні чорнобривці нагадуватимуть доньці про матір…